Світовий океан та його частини
Однією з важливих особливостей Землі, що відрізняє її від інших планет Сонячної системи, є наявність величезних мас води у вільному стані. Так, з усієї маси вільної води на Землі в Світовому океані зосереджено від 93,9% до 98,3% ( за різними підрахунками).
Океан – частина Світового океану, яка розміщена між материками, має великі розміри, самостійну циркуляцію вод і атмосфери та особливий гідрологічний режим.
За розрахунками І.Суттєвої, загальна площа Землі становить 510.08 млн. км 2 . При цьому на Світовий океан припадає 71% поверхні планети, а на сушу – 29%. Інакше кажучи, на кожен квадратний кілометр суші припадає 2.4 км 2 води. У північній півкулі на океан припадає 60.7% всієї поверхні Землі, в південній – 80.9%. Отже, обидві півкулі, особливо південна, є переважно океанічними.
Світовий океан, хоч і єдиний, проте ділиться на більш-менш самостійні частини, що має істотне значення для розв’язання наукових практичних завдань.
У 1967 р. Світовий океан стані поділяти на чотири частини: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий.
У результаті тривалих досліджень установлено великі відмінності антарктичних вод від інших океанів і пропонується виділити п’ятий океан – Південний Льодовитий. Але деякі спеціалісти не підтримують цих доводів, виходячи з того, що океани з усіх боків мають оточувати материки і тому відповідні райони Південного Льодовитого океану вони відносять до тихоокеанського, атлантичного та індійського секторів.
Найбільший за площею, об’ємом та глибиною є Тихий океан. «Тихий» океан назвав Ф. Магеллан, який жодного разу не потрапив у шторм, перетнувши його в низьких широтах. Але ця назва не відповідає характерові океану. У помірних широтах Північної півкулі шторми переважають усю холодну пору року і часом здіймаються влітку. У Південній півкулі між 40° і 60° пд.ш. сильні вітри нерідко переходять в урагани. Тропічні урагани у південній півкулі спустошують береги островів океанів та завдають шкоди східній частиш Австралії. У західній частині океану щороку проносяться тропічні урагани, які іноді захоплюють береги Японських і Філіппінських островів, досягають території Китаю, Корейського півострова і навіть Примор’я.
На частку Тихого океану припадає майже 50% поверхні Світового океану і трохи більше половини всієї маси його вод. Це разом з тим і найбільш глибокий океан. Переважаючі глибини від 3000 до 6000 м займають 78, 9% його площі. На моря припадає близько 18% загальної площі океану. Тут знайдена й найбільша глибина Світового океану – Маріанський жолоб (11 022 м).
Атлантичний океан – другий за величиною водний басейн нашої планети. Назву океанові дали стародавні греки за ім’ям міфічного Атланта, який стояв буцімто на краю землі й тримав на плечах небесне склепіння.
Атлантичний океан від Північного полярного кола до берегів Антарктиди простягається на 16 000 км. Між західним узбережжям Мексиканської затоки і східними берегами Чорного моря ширина океану досягає 13 000 км, а у найвужчому місці між мисом Сан-Рокі (у Південній Америці) та узбережжям Сьєрра-Леоне (в Африці) ширина його не перевищує 2 900 км.
Атлантичний океан займає друге місце за своїми розмірами, площа і об’єм якого складають близько 1/4 по відношенню до Світового океану. На переважаючі глибини (3000 — 6000 м) в цьому океані припадає 71,3%. Загальна площа морів від усієї акваторії океану – близько 16%. Найбільша глибина – 8 742 м – жолоб Пуерто-Рико.
Індійський океан – третій за розмірами басейн Світового океану, розташований переважно в Південній півкулі, Назву океанові дав португальський учений С. Мюнстер у 1555 р. у своїй праці «Космографія».
Площа і об’єм Індійського океану дещо перевищують 1/5 від усього Світового океану в цілому. Переважаючі глибини (3000 — 6000 м) складають близько 75,7%. Загальна площа морів океану – 15% від усієї площі океану. Максимальна глибина – 7 209 м зареєстрована в Зондському жолобі.
Північний Льодовитий океан – найменший з усіх океанів. Розташований переважно за полярним колом. Серединну частину океану займає Арктичний, або Центральний, полярний басейн.
Північний Льодовитий океан займає навколополярну частину північної півкулі і на півдні обмежений берегами Європи, Азії, Північної Америки.
Північний Льодовитий океан – найменший океан, його площа складає 4,1%, а об’єм – 1,2% від усього Світового океану. Тут переважають глибини від 0 до 200 м (42,3%), глибини більше 3000 м (16,7%). На частку морів в океані припадає близько 52% всієї поверхні океану. Тому багато вчених вважають цю водойму Середземним морем Атлантичного океану. Найбільша глибина океану – 5 440 м.
Якщо так важко прийти до єдиної думки щодо поділу Світового океану на окремі океани, то складнішою є справа з виділенням морів, заток і проток. За даними Географічного управління виділено 140 морів, заток і проток, з них 44 належить до Атлантичного, 29 – до Північного Льодовитого, 50 – до Тихого і 17 – до Індійського океану.
Але ці показники дуже відносні, бо, наприклад, до складу Середземного моря входять моря, які мають свої назви – Лігурійське, Тірренське, Адріатичне, Іонічне та Егейське. Приблизно така картина і з виділенням морів Філіппінського та Зондського архіпелагів.
Міжнародне географічне бюро та Міжурядова океанографічна комісія ЮНЕСКО виділяють 59 морів.
Море – це невелика частина океану, яка врізається в сушу чи відмежована від нього берегами материків, півостровами та островами і має певні геологічні, гідрологічні та інші риси, що суттєво відрізняються від рис океану.
За розташуванням відносно суші моря поділяються на внутрішні (внутрішньоматерикові та міжматерикові), окраїнні та міжострівні.
Середземноморські – це моря, що мають ускладнений водообмін з океаном через порівняно вузькі протоки.
Внутрішні моря – це замкнуті реліктові моря (озера-моря), які не зв’язані з океаном, (Каспійське і Аральське), їхні води різко відрізняються від океанічних вод.
Міжматерикові моря розташовані між різними материками (наприклад, Середземне, Червоне моря).
Внутрішньоматерикові моря знаходяться всередині одного материка (наприклад, Азовське, Балтійське, Біле).
Окраїнні моря відокремлюються від океану островами чи заходять в материк і мають вільний зв’язок з океаном. Гідрологічний режим цих морів має більшу схожість з режимом суміжних частин відкритого океану. Це – Баренцове, Чукотське (Північний Льодовитий океан), Берингове, Японське (Тихий океан), Північне (Атлантичний океан) моря.
Міжостровні моря розміщені серед великих островів чи архіпелагів (наприклад, моря Фіджі, Філіппінське, Банду).
Є моря, які розташовані в відкритій часті океану, без ярко виражених меж, прикладом є Саргасове море.
В океанах і морях є ще окремі частини та райони, що відрізняються обрисами, морфологією дна та гідрологічним режимом. Це затоки, бухти, лимани, лагуни, фіорди та протоки.
Затока – це частина океану чи моря, що врізається в сушу і слабо відмежована від океану чи моря (наприклад, Гвінейська в Атлантичному, Аляска в Тихому, Бенгальська в Індійському океані). Затока за гідрологічним режимом мило відрізняється від прилеглого моря чи океан.
Бухта – невелика затока, що чітко відділена мисами чи островами від океану чи моря, добре захищена від вітрів (наприклад, Севастопольська в Чорному морі, Золотий Ріг, Находка – в Японському морі.
Лиман – затока, що відокремлена від моря піщаною косою (пересипом), в якій є вузька протока, котра з’єднує лиман з морем. Частіше лиман – це затоплена частина ділянки річкової долини, найближчої до моря (наприклад, Дніпровський, Дністровський). На гідрологічний режим лиману значною мірою може впливати річка, яка в нього впадає.
Лагуна – це мілководна частина океану (моря), що відокремлена від нього баром, косою, кораловим рифом; часто з’єднується з морем вузькою протокою або декількома протоками.
Губа – затока, що глибоко врізається в сушу (наприклад, Чошська в Баренцовому морі, Обська в Карському).
Фіорд – вузька та глибока морська затока з високими крутими берегами (наприклад, Согнефіорд у Норвезькому морі).
Протока – водний простір, що розділяє дві ділянки суші та з’єднує окремі океани і моря чи їхні частини. Наприклад, Берінгова протока з’єднує Тихий та Північний Льодовитий океани і розділяє Азію та Америку.
Найширшими протоками Світового океану можна вважати безіменні проїздові зони між Африкою і Антарктидою та між островами Тасманією і Антарктидою. З тих, що мають назви найширшою є протока Дрейка, найменша ширина якої 890 км. Найвужчою протокою є протока Босфор (шириною близько 700 м ). Найдовшою протокою вважається Мозамбіцька, завдовжки 1 670 км.
Берега океану. Сухопутні й водні простори Землі розділені берегами. Межею між сушею й водоймою служить берегова лінія. Вона являє собою лінію перетинання земної поверхні з поверхнею океану (моря). З боку суши до неї прилягає берег – смуга земної поверхні, на якій є форми рельєфу, створені хвилюванням і прибережними плинами при даному середньому рівні моря. Мілководна прибережна смуга морського дна між сушею й відкритим морем називається підводним береговим схилом. Його рельєф формується тими ж названими факторами. Сукупність берега й підводного берегового схилу утворить берегову зону. Саме в ній постійно взаємодіють суша й море.
Границею морської берегової зони з боку суши служить лінія, яку досягають заплескоти прибою під час найбільш високого припливу й сильних штормів, а з боку моря – ізобата (лінія рівних глибин), нижче якої припиняється дія хвильових рухів на дні.
Границя континентів і океану становлять 450 тис. км. Вона характеризується тимчасовою мінливістю й змінює своє положення залежно від пори року, штормових умов, фази припливу, атмосферного тиску й багатьох інших причин.
Досить мінливі границі берега й підводного берегового схилу. Вони переміщаються в досить широких межах залежно від тривалості й сили хвилювання, припливів, згонів і нагонів, зміни ухилів поверхні дна й прибережної смуги суши.
Утворення, розвиток і формування берегів відбувається в результаті довгострокового впливу багатьох природних факторів. Формування сучасної берегової зони океанів і морів почалося близько 6 тис. років тому, коли в результаті складних геологічних процесів відбулося настання моря на сушу й пішло затоплення окраїн континентів. Рівень океану підвищувався тоді приблизно на 90 — 100 м. Відповідно видозмінювались обриси берегів, утворилися їхні різні типи, які із часом перетворювалися й трансформувалися.
У цей час все різноманіття берегів систематизоване, створена їхня класифікація по різних ознаках. У цілому вона досить велика й докладна, тому тут можливо обмежитися лише деякими типовими прикладами.
Так, до берегів з льодовиковим типом розчленовування відносяться фіордові й шхерні. З берегів ерозійного розчленовування треба відзначити ріасові береги. Ріаси – це затоки, що виникли в результаті підтоплення гірських ерозійних долин. Цей тип розповсюджений на Піренейському півострові.
Лиманні береги утворюються при затопленні морем долин рік, що розчленовують прибережні низовини.
Дельтові береги характерні для районів річкових дельт, пов’язаних з морем. Дельти утворюються в результаті виносу ріками уламкового матеріалу.
Біогенні береги формуються в результаті життєдіяльності рослинних і тваринних організмів. До цього типу відносяться очеретяні (Аральське й Каспійського моря), мангрові й коралові береги. Останні два типи берегів поширені в основному в тропічному й екваторіальному поясах.
Техногенні береги характеризуються значною довжиною (до десятків кілометрів) інженерних споруджень для зміцнення й захисту берега від руйнувань.
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
Источник
З яких частин складається світовий океан?
Поняття «Світовий океан» було введено лише на початку XX століття, ним, по суті, об’єднали окремі океани, які на той час існували. Зараз ці океани вважаються частинами одного Світового океану.
Що таке Світовий океан?
Світовий океан — це водна оболонка планети Земля. Вона займає близько 71% всієї поверхні нашої планети та омиває всі материки. Ділиться світовий океан на 5 основних частин:
- Тихий океан
- Атлантичний океан
- Індійський океан
- Північний Льодовитий океан
- Антарктичний океан
Крім того, він включає у себе всі моря, затоки і протоки, навіть річки.
До речі, радимо почитати цікаві факти про Тихий океан, адже саме в ньому знаходиться найглибша впадина Світового океану та найвища гора у світі (частково знаходиться під водою). Детальніше про це та інші цікавинки читайте в онлайн журналі «Поличка» за посиланням вище.
Цікаві факти
Ось кілька цікавих фактів про Світовий океан:
- Середня глибина становить 3795 метрів, а найбільша – близько 11 кілометрів (Маріанська западина в Тихому океані)
- Коливання температури води становить від +28 °C (біля екватору) до -1,9°C (у полярних широтах).
- Під дном Світового океану виявлено багато корисних копалин (вугілля, нафти, заліза, природного газу, титану та інших). Деякі з них, як от нафта та газ, успішно видобуваються вже багато років.
- Якщо дивитися на планету Земля з космосу, то її основною рисою є саме океан. Тож в якомусь сенсі назви «Вода» чи «Океан» є більш підходящими для нашої планети.
- Світовий океан містить 97% усієї води, яка міститься на Землі. Крім того, у ньому міститься більше ніж 99% світової біосфери (тобто більш як 99% усіх живих організмів).
Відео про світовий океан
Подивіться дуже цікаве відео про світовий океан, в якому розповідається наскільки великим він є:
На цьому наша маленька стаття закінчується. Сподіваємось тепер ви не тільки знаєте з яких частин складається Світовий океан, а й різні цікаві факти про нього.
Источник
Світовий океан та його частини
§ 22. Світовий океан та його частини
Світовий океан — виняткове творіння природи, колиска життя на Землі, комора різноманітних ресурсів. Він становить основну частину гідросфери, вкриваючи 71% поверхні нашої планети. Залежно від будови дна, обрисів берегів материків, розташування груп островів, руху вод у Світовому океані виділяють океани, моря, затоки, протоки.
Океани
Океан — найбільша частина Світового океану, обмежена материками.
На Землі умовно виділяють чотири океани. Межами океанів є береги материків, і лише у південних широтах їх межами прийнято вважати лінії меридіанів від крайніх точок материків. Найбільший з океанів — Тихий, площа якого становить 1/3 загальної поверхні земної кулі. В ньому розташована найглибша западина світу — Маріанський жолоб (-11022 м).
Атлантичний океан — другий за площею, становить 1/4 площі Світового океану. Зі сходу він омиває береги Північної і Південної Америки, з заходу — береги Європи і Африки.
Індійський океан — третій. Його розміри становлять лише 1/5 частину Світового океану. Проте на його площі можна розмістити пів Євразії.
Північний Льодовитий океан — найменший за площею і наймілкіший. Він становить 1/20 площі Світового океану. Його межі проходять по північних узбережжях Євразії і Північної Америки.
Моря, затоки і протоки
Море — це частина океану, яка більш-менш відособлена від нього ділянками суходолу, групами островів або підвищенням дна. Море відрізняється від океану, до якого воно входить, температурою і солоністю води, течіями та іншими ознаками. Історично назви морів збереглися і за двома величезними озерами світу — Каспійським та Аральським, хоч вони й не сполучаються з Світовим океаном.
Розрізняють моря внутрішні й окраїнні. Внутрішні — це ті, що глибоко вдаються в суходіл і сполучаються з Океаном однією або кількома протоками. Наприклад, Азовське, Чорне, Середземне. Окраїнні моря — це ті, що трохи вдаються в суходіл і відділяються від океану островами, півостровами і нерівностями дна. Наприклад: Берингове, Баренцове.
Затока — частина моря, океану (іноді річки, озера), що глибоко вдається в суходіл. Наприклад: біля берегів України — Одеська затока, в західній частині Європи — Біскайська, на півдні Євразії — Бенгальська. (Знайди їх на карті.)
Протока — порівняно вузька смуга води, що розділяє які-небудь ділянки суходолу і сполучає суміжні водні басейни або їх частини. Наприклад, Берингова протока відділяє Євразію від Північної Америки і сполучає два океани — Тихий і Північний Льодовитий. Керченська протока відділяє Керченський півострів від Таманського і сполучає Азовське і Чорне моря.
Суходіл в Океані
В безкрайніх просторах Світового океану розкидані різні за своїми розмірами ділянки суходолу — це материки і острови. Материк — величезна ділянка суходолу, що з усіх або майже з усіх сторін оточена морями або океанами.
Відшукай на карті всі материки
Острови — порівняно невеликі ділянки суходолу, з усіх боків оточені водою. Якщо острови розташовані групою недалеко один від одного, то таку групу називають архіпелагом. Найбільший острів — Гренландія. Він за територією в 3,5 раза більший за Україну.
За утворенням острови поділяються на: материкові, вулканічні і коралові.
Материкові — це частини материка, що відділились внаслідок руху земної кори. Розташовані в основному на материковому шельфі. Наприклад, острів Мадагаскар.
Відшукай острів Мадагаскар на карті
Вулканічні — утворилися внаслідок виверження вулканів на дні морів і океанів. Вони невеликі за розмірами, розміщуються групами, в рельєфі відрізняються підвищеними конусами вулканів. До них належать Гавайські, Курильські та інші острови Тихого океану.
Коралові острови складені вапняковими скелетами коралових поліпів — найдрібніших тварин, що живуть у тропічних частинах океанів. Вони утворюються на мілководді (до 50 м) між 30° пн.ш. і 30° пд.ш., там, де можуть розвиватись поліпи. Найбільша коралова споруда в світі — Великий Бар’єрний риф біля східних берегів Австралії. Якщо кораловий острів має форму суцільного або розірваного кільця, його називають атол.
Відшукай Великий Бар’єрний риф на карті
Півострів — ділянка суходолу, оточена з трьох боків водою, а з четвертого з’єднана з суходолом. Найбільшим півостровом у світі є Аравійський. На його території могло б розміститися майже п’ять територій України. В Україні найбільший півострів — Кримський.
- Світовий океан становить основну частину гідросфери, вкриваючи 71% поверхні Землі.
- У Світовому океані виділяють такі частини: океани, моря, затоки, протоки.
- Суходіл в океані (морі) — острови й півострови. За походженням розрізняють материкові, вулканічні і коралові острови.
Источник