Характеристика старого сантьяго старий і море

Образ и характеристика Старика Сантьяго в романе Старик и море Хемингуэя сочинение

Основным персонажем произведения является старый кубинский рыбак по имени Сантьяго, проживающий в небольшой деревеньке на морском побережье.

Писатель представляет героя рассказа в образе глубокого старого, худого и изможденного человека, имеющего на щеках и шее коричневые пигментные пятна от палящего южного солнца, а также глубокие морщины, которыми испещрена его лысая голова.

На руках старика Сантьяго огромные шрамы, оставшиеся от порезов при ежедневной ловле крупной рыбы. При этом старик отличается могучим телосложением и живым взглядом его молодых глаз цвета соленого моря.

Характерными чертами Сантьяго являются его несгибаемая сила воли, выносливость, доброта и безмерная любовь к морю.

Сантьяго живет в бедности, одеваясь в заплатанную рубаху, проводя ночь на застеленной старыми газетами кровати, питаясь выловленной рыбой, которая не каждый день бывает у него на обед. Немногословная речь старика изобилует простыми и безыскусными фразами.

В далекой юности старик служит юнгой на корабле, плавающим к африканскому континенту, воспоминания о котором постоянно снятся ему в его беспокойных снах.

Когда-то Сантьяго имел супругу, но сейчас он о ней даже не вспоминает, как и о других женщинах, которые встречались на его жизненном пути.

Несмотря на непростую прожитую жизнь и тяжелый труд, старик не прекращает работу по ловле рыбы, беря иногда в море на свою полуразрушенную лодку с потертым парусом мальчика Манолина, передавая ему премудрости рыбацкого дела.

Даже ощущая свой почтенный возраст, Сантьяго остается верным своим принципам, проявляя мужество и выносливость в поединке с большой рыбой, к которой относится с уважением и любовью, как и к любому божьему созданию. Борьба с напавшими на его улов акулами демонстрирует стойкость старика, а также его невероятный героизм, сочетающийся со смирением и терпением, которые старик ощущает, лишившись долгожданной добычи, но чувствуя при этом необычайную легкость.

Находясь в окружении морских волн, старик Сантьяго изображается писателем в качестве единения с природой, ее земными и морскими обитателями, которыми он искренне восхищается, боготворит и жалеет.

Раскрывая образ старика Сантьяго, писатель описывает красоту наступившей старости, в которой отсутствуют человеческие страсти в виде тщеславия, страха, злобы, вожделения. В душе Сантьяго живет бескорыстное уважение к окружающему миру и теплая любовь.

Образец 2

Образ старика Сантьяго из повести Эрнеста Хемингуэя «Старик и море» насыщен философией и глубиной.

Старый кубанский рыбак Сантьяго является главным героем повести «Старик и море» Эрнеста Хемингуэя. Он живет в одиночестве, но это нисколько не расстраивает его. Хемингуэй пишет о нем, как о человеке, который несмотря ни на что не сдается. А еще у него веселые и добрые глаза. Несмотря на свой возраст, герой душою молод и свеж. Ему часто снятся сны о счастливых и светлых днях своей молодости, юности, а также об африканских львах, что играют на берегах.

Приключенческий период жизни окончен, и все, что теперь есть у Сантьяго – синее море, что дает ему возможность поесть, и юный друг-единомышленник, которого зовут Манолино. Через дружбу старого рыбака и юного мальчика Эрнест Хемингуэй стремится показать общность поколений и то, что среди людей со схожими взглядами не играет никакой роли различия в возрасте. Сантьяго видит, что Манолино тоже манит море.

Хемингуэй доносит через Сантьяго личные философские взгляды на жизнь. Одна из таких мыслей гласит, что человека можно растоптать, но невозможно одержать над ним победу. Только тот, кто сталкивался с большими трудностями, сможет вновь найти в себе силы для борьбы.

Сантьяго обитает обыкновенной жизнью в собственном небогатом домике, и не стремится от этого уйти, как некоторые герои произведений Хемингуэя. Сантьяго хочет искать единения с матерью-природой, он сам позиционирует себя как ее часть. Старый рыбак представлен в повести человеком гармонии. В нем сочетаются гордость и смирение, а еще способность ограничиваться небольшим и при этом продолжать следовать свой мечте. Сантьяго не помнит, когда к нему подкралось смирение, но точно знает, что оно подарило ему гордость, нежели позор. Несмотря на жизнь в нищете, рыбак не сгубил чувство достоинства. Мальчик Манолин любил и уважал своего старого друга, поэтому иногда приволакивал рыбу и газеты о спорте.

Поражает жизненный идеал героя, по которому любому существу дана определенная роль на этом свете. К примеру, Сантьяго был рожден, чтобы заниматься рыболовством, а рыба, чтобы стать добычей рыбака.

В фундаменте фабулы произведения представлено пару дней жизни рыбака. Пусть события происходят спокойно, их мало, но описаны они невероятно правдиво и подробно, так, что читатель переживает их вместе с Сантьяго.

Сантьяго – сильный духом человек. Именно таковы герои хемингуэевских произведений.

Сочинение Старик Сантьяго

Почти в каждом произведении литературы можно выделить персонажа, которому хочется сочувствовать больше всего, который нравится больше всего. «Старик и море» — не исключение, в повести Эрнеста Хемингуэя я нашёл для себя образ несгибаемого жизнью старика Сантьяго.

Сантьяго — это бедный рыбак, который в молодости плавал юнгой к берегам Африки, а там был сильнее некоторых больших и сильных афроамериканцев, что говорит нам о неимоверной физической силе героя. Раньше в его жизни была и жена, но она умерла, и теперь даже в снах ему не является, ему вообще снится только те далёкие, но яркие воспоминания об Африке, её белые берега и златогривые изящные львы.

Тело Сантьяго всё покрыто ранами, шрамами и коричневыми пятнами — это рак кожи, который он получил на солнце, но рак неопасный, как пишет автор. Руки у старика изуродованы следами от бечевки и лески, с помощью которых он вылавливал рыбу из моря.

Сюжет отталкивается от того, что Сантьяго вот уже 84 дня не может поймать рыбу, в отличие от других рыбаков. Стоический характер неудачливого рыбака помогает ему выдержать так много дней без ловли. В этом и заключается основная черта характера Сантьяго, которую автор хотел вложить и донести до окружающих. Не важно, сколько продолжается твоя чёрная полоса в жизни, ты обязан стремиться и верить в то, что наступит белая.

На восемьдесят пятый день без улова Сантьяго решает заплыть подальше в море, чтобы поймать марлина. При этом старик считает, что это не он ловит рыбу, потому что она глупая и клюнет на наживу, он считает, что он такой же, как и рыба, не ставя себя во главенство природы, но ставя себя на уровень с этой природой, гармонируя с ней.

Схватка с марлином длится три дня, и всё это время старик ужасно страдает, потому что его руки, которые и так усеяны ранами, очень сильно режутся об леску, с помощью которой он тянет рыбу к берегу. Самое ужасное для читателя в этот момент то, что когда Сантьяго достиг берега и вытащил улов, там оказался один скелет, потому что акулы по дороге успели обглодать марлина. Думаю, в этот момент читатель проникается наибольшим сочувствием к Сантьяго. Однако же старик вовсе не расстроен своей неудачей, потому что он смог победить себя, смог три дня тащить на себе испытание, он по-прежнему уважает себя, а это главное.

Образ и характеристика Старика Сантьяго в романе Старик и море Хемингуэя

Несколько интересных сочинений

Одним из второстепенных персонажей произведения является господин Терентий Простаков, представленный писателем в образе мужа главной героини помещицы Простаковой, отца их незадачливого сына Митрофанушки, фигурального владельца фамильного поместья.

В данном произведении речь идет о двух персонажах, которые случайным образом встретились друг с другом после очень длительной разлуки. Это шестидесятилетний худощавый высокий мужчина по имени Николай

В новелле Булгакова зоолог профессор Персиков случайно обнаружил странный световой луч, ускоряющий рост и размножение живых существ. Когда чума уничтожает птичьи запасы России

В комедии Ревизор освещаются главные пороки русского общества того времени, а именно недобросовестная работа чиновников и людей

В «Песне про царя, молодого опричника и купца» М.Ю. Лермонтову удалось с исторической точностью воссоздать быт и традиции русского народа времён правления Ивана Грозного.

Источник

Думки про книги

блог про художню літературу та теорію літератури

неділя, 14 вересня 2014 р.

Персонажі. Старий і море

Сантьяго — старий рибалка з Куби, якому вже довший час не щастить. Незважаючи на весь його досвід і майстерність, йому не вдається піймати рибу 84 дні поспіль. Сантьяго скромний, але заслужено пишається своїм вмінням. Він багато знає про море і його мешканців, так само як і про своє ремесло, тому не втрачає надії незалежно від обставин. Упродовж всього свого життя Сантьяго доводилося випробовувати свою силу і витривалість. Але найбільшим випробуванням постає марлін, з яким старий рибалка бореться упродовж трьох днів. Марлін є найбільшою перемогою всього його життя, але парадоксально врешті-решт Сантьяго втрачає рибу.

Марлін — Сантьяго ловить марліна на гачок, але лише під кінець повісті взнає, що ця рибина завдовжки 18 футів. Через те, що марлін такий велетенський, Сантьяго не вдається витягнути рибу. Вони зчепилися у боротьбі, яка насправді більше схожа на союз. Рибацька жилка символізує батьківський зв’язок — почуття, які Сантьяго відчуває до риби. Коли пійманого марліна пожирають акули, Сантьяго здається, ніби це нищать його самого.

Манолін — юнак, учень і вірний супутник Сантьяго. Старий вперше взяв його до себе на човен, коли хлопчику ледве виповнилося 5 років. Через те, що Сантьяго не щастить з уловом, батьки Маноліна вимусили хлопця піти рибалити на інший човен. Однак Манолін турбується про старого, якого й надалі вважає своїм вчителем. Хлопець часто балакає зі старим про бейсбол і старається як може полегшити життя Сантьяго.

Джо ді Маджіо — хоча ді Маджіо ніколи не з’являється в повісті, тим не менш він відіграє важливу роль. Сантьяго захоплюється ним, як взірцем сили і відповідальності, і згадує про ді Маджіо, щоб підбадьорити себе щоразу, коли йому самому бракує впевненості у власній силі. Незважаючи на хворобливу п’яткову шпору, яка іншого гравця могла б зробити калікою, ді Маджіо продовжив грати і зробив собі тріумфальну кар’єру. Він був центровим гравцем нью-йоркських «Янкіз» з 1936 до 1951, й часто вважається найкращим гравцем на цій позиції.

Періко — як може здогадатися читач, це власник крамниці в селі Сантьяго. Він ніколи не з’являється в повісті, але відіграє важливу роль в житті рибалки, бо присилає йому газети з результатами бейсбольних ігор. Це характеризує його як доброго чоловіка, який допомагає старому Сантьяго.

Мартін — як і Періко, Мартін, власник кафе в селі Сантьяго, не з’являється в самій історії. Читач взнає про нього від Маноліна, який часто ходить до Мартіна по вечерю Сантьяго. Як каже старий, Мартін є доброю людиною і заслуговує на те, щоб йому віддячити.

Источник

BigBro

Основним персонажем твору є старий кубинський рибалка на ім’я Сантьяго, проживає в невеликому селі на морському узбережжі.

Письменник представляє героя оповідання в образі глибокого старого, худого й виснаженого людини, що має на щоках і шиї коричневі пігментні плями від палючого південного сонця, а також глибокі зморшки, якими поцяткована його лиса голова.

На руках старого Сантьяго величезні шрами, що залишилися від порізів при щоденній лову великої риби. При цьому старий відрізняється могутньою статурою і живим поглядом його молодих очей кольору солоного моря.

Характерними рисами Сантьяго є його незламна сила волі, витривалість, доброта і безмірна любов до моря.

Сантьяго живе в бідності, одягаючись у латану сорочку, проводячи ніч на застеленій старими газетами ліжка, харчуючись виловленою рибою, яка не кожен день буває у нього на обід. Небагатослівна мова старого рясніє простими і безыскусными фразами.

У далекій юності старий служить юнгою на кораблі, плаваючим до африканського континенту, спогади про який постійно сняться йому в його неспокійних снах.

Колись Сантьяго мав дружину, але зараз він про неї навіть не згадує, як і про інших жінок, які зустрічалися на його життєвому шляху.

Незважаючи на непросту прожите життя і важку працю, старий не припиняє роботу з ловлі риби, беручи іноді в море на свою напівзруйновану човен з потертим вітрилом хлопчика Манолина, передаючи йому премудрості рибальського справи.

Навіть відчуваючи свій поважний вік, Сантьяго залишається вірним своїм принципам, проявляючи мужність і витривалість у поєдинку з великою рибою, до якої ставиться з повагою і любов’ю, як і до будь божому створінню. Боротьба з які напали на його улов акулами демонструє стійкість старого, а також його неймовірний героїзм, поєднується зі смиренням і терпінням, які старий відчуває, позбувшись довгоочікуваної видобутку, але відчуваючи при цьому надзвичайну легкість.

Перебуваючи в оточенні морських хвиль, старий Сантьяго змальовується письменником як єднання з природою, її земними і морськими мешканцями, якими він щиро захоплюється, обожнює і шкодує.

Розкриваючи образ старого Сантьяго, письменник описує красу передчасної старості, в якій відсутні людські пристрасті у вигляді марнославства, страху, злості, бажання. В душі Сантьяго живе безкорисливе повагу до навколишнього світу і тепла любов.

Твір Старий Сантьяго

Майже в кожному творі літератури можна виділити персонажа, якому хочеться співчувати найбільше, який подобається найбільше. «Старий і море» — не виняток, в повісті Ернеста Хемінгуея я знайшов для себе образ незламного життям старого Сантьяго.

Сантьяго — це бідний рибалка, який замолоду плавав юнгою до берегів Африки, а там був сильнішим деяких великих і сильних негрів, що говорить нам про неймовірної фізичної сили героя. Раніше в його житті була і дружина, але вона померла, і тепер навіть в снах йому не є, йому взагалі сниться тільки ті далекі, але яскраві спогади про Африку, її білі береги і злотогриві витончені леви.

Тіло Сантьяго все вкрите ранами, шрамами та коричневими плямами — це рак шкіри, який він отримав на сонці, але рак безпечний, як пише автор. Руки у старого знівечені слідами від мотузки і ліски, з допомогою яких він виловлював рибу з моря.

Сюжет відштовхується від того, що Сантьяго ось уже 84 дні не може зловити рибу, на відміну від інших рибалок. Стоїчний характер невдачливого рибака допомагає йому витримати так багато днів без лову. В цьому і полягає основна риса характеру Сантьяго, яку автор хотів вкласти і донести до оточуючих. Не важливо, скільки триває твоя чорна смуга в житті, ти зобов’язаний прагнути і вірити в те, що настане біла.

На вісімдесят п’ятий день без улову Сантьяго вирішує заплисти подалі в море, щоб зловити марліна. При цьому старий вважає, що це не він ловить рибу, тому що вона дурна і клюне на наживу, він вважає, що він такий же, як і риба, не ставлячи себе під верховенство природи, але ставлячи себе на рівень з цією природою, гармонуючи з нею.

Сутичка з марлином триває три дні, і весь цей час старий жахливо страждає, тому що його руки, які і так вкриті ранами, дуже сильно ріжуться про волосінь, з допомогою якої він тягне рибу до берега. Найжахливіше для читача в цей момент те, що коли Сантьяго досяг берега і витягнув улов, там виявився один скелет, тому що акули по дорозі встигли обглодать марліна. Думаю, в цей момент читач переймається найбільшим співчуттям до Сантьяго. Проте старий зовсім не засмучений своєю невдачею, тому що він зміг перемогти себе, зміг три дні тягнути на собі випробування, він поважає себе, а це головне.

Источник