Найбільша тепла течія світового океану

Течії Світового океану

Під впливом різних сил (атмосферних, космічних, тектонічних, тощо) води Світового океану знаходяться в постійному русі. Найбільш виражені поверхневі морські течії. Їх поява, в основному, обумовлена вітрами. Широко поширені три течії, які виникають через різну щільність водних мас. За переважним напрямком течії в Світовому океані діляться на зональні західного або східного напрямку і меридіональні, що несуть води на північ або на південь. Існують протитечії, які спрямовані назустріч сильнішим течіям. В окремі групи згідно з класифікацією виділяють екваторіальні течії, що йдуть уздовж екватора, і мусонні течії, що міняють свою виразність в залежності від пори року та напрямів прибережних мусонів.

Найпотужніша течія Світового океану — Антарктична (Циркумполярна). Поява цієї кругової течії пов’язана з сильними постійними західними вітрами. Ця течія займає область шириною 2500 км і кілька кілометрів у глибину. Щомиті єю переноситься близько 200 млн. тонн водних мас.

У Тихому океані виражена Південна Пасатна течія, що проходить зі сходу на захід із середньою швидкістю до 100 миль на добу в приекваторіальних широтах. Північніше від неї є Міжпасатна протитечія, а далі на півночі знаходиться Північна Пасатна течія також із західним напрямком. У цих широтах панують пасати, вони і провокують виникнення даних циркуляцій водних мас. Через дві потужні пасатні течії в західних областях океану накопичується стільки води, що іноді рівень океану піднімається на кілька метрів. Завдяки Міжпасатній протитечії, частина водних мас повертає назад на схід між Північною і Південною пасатними течіями. В Індійському і Атлантичному океанах також є аналогічні «пасатні» течії.

Частина потоків пасатних течій розгалужуються біля східних узбереж материків і несуть води на північ і південь. Потрапляючи в помірний пояс, вони повертають на схід під впливом західних вітрів. Так формується потужна течія Світового океану — течія Західних вітрів. Під впливом західних вітрів теплі течії перетинають океани. У берегів материків ці течії поділяються надвоє. Один потік йде до екватора як холодна течія, що замикає великий кругообіг течій. Другий теплий потік спрямований до полюсів від екватора вздовж західних узбереж материків і замикає інший кругообіг течій. Найбільш відомі сильні меридіональні течії — Гольфстрім і Куросіо, їх потужність становить, відповідно, 75 і 65 млн. тонн води в секунду.

Завдяки наявності кругообігів океанічних водних мас, формуються теплі та холодні течії Світового океану. У випадку, коли течії прямують із екваторіального або тропічного поясу в помірні широти, вони теплі, оскільки їх температура вища, ніж температура навколишніх водних мас. Якщо відбувається навпаки, і течії переміщаються з високих широт до екватора, вони холодні, оскільки мають більш низьку температуру, ніж навколишні води. Під впливом навколишнього середовища температура течій змінюється, і температурний градієнт між теплими і холодними течіями може бути всього лише кілька градусів.

У багатьох регіонах Світового океану спостерігається апвелінг. Це зганяння поверхневих вод вітром від берега. Глибинні води, що піднімаються догори, містять поживні речовини у великій концентрації, що робить області апвелінгу зонами високої біологічної продуктивності.

Источник

Течения Мирового океана: зачем они нужны и как работают

Воды Мирового океана не стоят на месте, они находятся в постоянном движении. Их перемещение подчинено закономерностям, образующим океанические течения. В этой статье мы расскажем, почему они возникают, чем различаются и что случилось бы, если бы их не было.

Как реки текут по своему руслу, так и течения в океане движутся по своим маршрутам. Многие из них простираются на десятки километров в ширину и сотни метров в глубину.

Океаническое течение — это поток водной массы, циклично перемещающийся в пространстве Мирового океана по определённым маршрутам с определённой частотой.

Причины возникновения океанических течений

Причины образования океанических течений обусловлены сторонними влияниями на океанические воды, а также свойствами самой воды. К ним относятся:

• Ветер. Перемещение воздушных масс приводит в движение массы воды на поверхности океана. Направления океанических течений в целом повторяют направления господствующих ветров.
• Атмосферные явления. Изменения атмосферного давления, осадки и испарение воды меняют уровень мирового океана. Эти изменения также вызывают океанические течения.
• Различия температуры и солёности воды. Содержание соли и температура воды влияют на её плотность. Воды с большей плотностью стремятся занять место менее плотных вод — так образуются подводные течения.
• Космические влияния. Силы притяжения Луны и Солнца вызывают приливы и отливы, которые, в свою очередь, являются одной из причин океанических течений.

Вращение Земли вокруг своей оси также оказывает воздействие на направления течений: в Северном полушарии все течения отклоняются вправо, а в Южном — влево.

Кроме того, на формирование течений влияет рельеф морского дна и очертания континентов.

Каждое течение в океане — результат воздействия многих сил, но практически всегда можно выделить главную, в зависимости от которой определяют виды океанических течений.

Учите географию вместе с домашней онлайн-школой «Фоксфорда»! По промокоду GEO72020 вы получите бесплатный доступ к курсу географии 7 класса, в котором изучается тема океанических течений.

Классификация течений в Мировом океане

Океанические течения отличаются по происхождению, периодичности, глубине и температуре.

По происхождению океанические течения бывают:

• Ветровые. Ветер приводит поверхностные воды в движение, которое по инерции передаётся глубинным водам. Самое мощное из ветровых течений — Течение Западных Ветров, опоясывающее Антарктиду.
• Плотностные. Разница в плотности воды на разных участках Мирового океана вызывает течение. Именно она является причиной образования одного из сильнейших тёплых океанических течений — Гольфстрима.
• Стоковые. Возникают под влиянием притока морских или речных вод в океан. Пример — Обь-Енисейское течение в Северном Ледовитом океане.

По периодичности течения в Мировом океане делятся на:

• постоянные — движутся под воздействием постоянных ветров;
• периодические — возникают только во время прилива или отлива;
• сезонные — меняют свои направления под действием муссонов — ветров, меняющих направление в зависимости от сезона.

Ветер приводит в движение верхние пласты воды, но разница атмосферного давления может вызвать течения в глубинах океана. В зависимости от того, как глубоко проходит течение, его относят к одной из трёх групп — поверхностных, глубинных или придонных.

По температуре воды различают нейтральные, тёплые и холодные течения океанов.

Тёплыми и холодными океанические течения называются в зависимости от окружающей температуры. Если температура потока выше, чем у воды вокруг, — течение считается тёплым, если ниже — холодным.

Поэтому Нордкапское течение у берегов Скандинавии с температурой 3-9°С является тёплым, а Калифорнийское течение, в котором вода достигает 22°С — холодным.

Основные течения Мирового океана

Тихий океан

Мощнейшие течения Тихого океана сформированы пассатами — постоянными ветрами, дующими от тропиков к экватору. Северное и Южное пассатные течения гонят массы воды в сторону Евразии и Австралии.

Достигая восточных берегов континентов, воды расходятся вдоль побережья. Часть воды возвращается на восток, образуя Межпассатное противотечение. Основная масса воды Северного пассатного течения устремляется к северу, образуя тёплое течение Куросио, а воды Южного движутся на юг, становясь Восточно-Австралийским течением.

В умеренных широтах течения подхватывают западные ветры и направляют их на восток. В Северном полушарии возникает тёплое Северо-Тихоокеанское течение, а в Южном — Течение Западных Ветров.

Достигнув восточных краёв океана, воды возвращаются к экватору, двигаясь вдоль побережья Северной Америки (Калифорнийское течение) и Южной Америки (Перуанское течение).

У экватора течения вновь подхватываются пассатом, завершая круговорот.

Атлантический океан

Поскольку Атлантический океан вытянут по вертикали, его основные течения также направлены с севера на юг и обратно.

Как и в случае с Тихим океаном, течения Атлантики образуют кольца в Северном и Южном полушариях.

В Северном полушарии Северное пассатное течение гонит воду к берегам Центральной Америки, где зарождается тёплое течение Гольфстрим, движущееся в сторону Европы к Северному полюсу, откуда воды возвращаются к экватору холодным Канарским течением. Так в северной части Атлантики происходит циркуляция течений по часовой стрелке.

В Южном полушарии потоки океанических вод направлены против часовой стрелки: Южное пассатное течение, достигая берегов Южной Америки, движется на юг вдоль континента, становясь тёплым Бразильским течением. У берегов Антарктиды оно разворачивается на восток, вливаясь в течение Западных Ветров. Затем вода возвращается к экватору вдоль западного берега Африки, гонимая холодным Бенгельским течением.

Индийский океан

Особенность Индийского океана — изменчивые течения в его северной части. Они подчинены муссонам — ветрам, которые меняют направление в зависимости от сезона.

Зимой северо-восточный муссон несёт воды из Бенгальского залива к Африке, где течение поворачивает на юг, и достигнув области экватора, возвращается на восток, создавая Экваториальное противотечение. Затем, достигнув Суматры, течение разделяется на два потока: первый движется на север, замыкая круговорот, а второй устремляется в Тихий океан.

Летом течения направляются в обратную сторону, с запада на восток, при этом противотечения не возникает. Юго-западный муссон гонит воду на север, образуя холодное Сомалийское течение, которое впоследствии объединяется с Южным пассатным.

Южный круговорот не зависит от сезона и действует без изменений. Южный пассат направляет воду к Мадагаскару, где образует два потока, огибающие остров. При этом часть воды возвращается на восток через противотечение.

Затем южный поток направляется в Атлантический океан и вливается в Течение Западных ветров. У западного побережья Австралии от него отделяется течение, возвращающее воду в район экватора, где её вновь подхватывает Южный пассат.

Северный Ледовитый океан

Поскольку большая часть Северного Ледовитого океана находится подо льдом, о его течениях известно немного.

Основным проводником тепла является Норвежское течение — продолжение Гольфстрима. В районе 67 параллели оно разделяется на Нордкапское и Шпицбергенское течения.

Нейтральное Трансарктическое течение формируется благодаря стоковым водам с Аляски и севера Азии. Оно движется от Чукотского моря к полюсу по направлению к Гренландии. Примечательно, что его температура такая же, как у окружающей воды.

Холодное Восточно-Гренландское течение берёт начало от моря Лаптевых и движется вдоль восточного берега Гренландии, после чего через Датский пролив устремляется в Атлантический океан.

Роль течений в Мировом океане

Океанические течения формируют климат на планете, распределяя тепло и холод, влагу и засуху. Если бы в океанах не было течений, на Земле не существовало бы умеренных климатических зон, северные районы Европы оказались покрыты вечными снегами, а саванны Африки и тропические леса Южной Америки превратились в выжженные солнцем пустыни.

Другая важная роль, которую играют океанические течения, — обеспечение биологической жизни в водных системах. Глубинные течения поднимают питательные вещества со дна океана к поверхности, снабжая пищей многие виды морских существ. Кроме того, течения переносят на большие расстояния животных, икру, личинки и споры, способствуя размножению.

Схема течений Мирового океана

На данной схеме видны крупнейшие мировые океанические течения. Холодные обозначены синим цветом, тёплые — красным.

Источник

Найпотужніша течія Світового океану

Людство з давніх часів зацікавлене у вивченні океану. Масивні водні потоки не переривають свій хід і утворюють найпотужніші течії. У Світовому океані вони нерідкі, і їх навіть називають іноді морськими річками. Незмінний напрямок ходу і стабільність потоку визначили таку назву. Зважаючи на обертання планети навколо своєї осі в Північній півкулі ці потоки спрямовані за годинниковою стрілкою, а в Південному — навпаки.

Передумови для утворення течії

Океанічні і морські течії — рух водних мас розмірами в сотні і тисячі кубометрів. Медіанне значення швидкості досягає 10 м/с.Вони можуть йти на глибину до трьох сотень метрів. Серед причин їх виникнення виділяють:

• обертання Землі навколо своєї осі;
• вітер (немає впливу на потоки на глибині);
• рельєф дна океану;
• обриси материків;
• концентрація солі у воді.

Течії в морях формуються з тих же причин, що і в океанах. Однак менші масштаби не дозволяють їм ставати потужними.

Найчастіше вони приймають несподіваний вигляд. Наприклад, в Середземномор’ї виникають кругові потоки, а в Білому морі більш чіткі припливи і відливи.

Класифікація течій

Відзначається, що концентрація солей більше в теплих течіях, ніж в потоках з низькою температурою. Водночас теплі спрямовані з екваторіальних регіонів, а холодні, навпаки, до нього. Існує кілька ознак, що використовуються для класифікації течій Світового океану:

• температура води;
• напрямок;
• поведінка потоку;
• причини появи;
• час життя;
• глибина.

Довгі роки серед вчених було поширена думка, що зі збільшенням глибини швидкість руху водних потоків зменшується. Проте останні наукові дослідження спростовують цю теорію.

Течії на глибині не залежать від потоків вітру. Їх виникнення пояснюється відмінностями у фізичних і хімічних властивостях сусідніх шарів води. Згідно із законами фізики, холодна вода, стикаючись з теплою течією, йде під нього. Отримана маса направляється до екваторіальних регіонів. Так утворюється важкий глибинно-поверхневий потік, кругообіг якого займає кілька років.

Холодні, теплі і нейтральні течії дозволяють класифікувати водні потоки по температурі. Перша категорія відрізняється порівняно низькою температурою (щодо навколишніх вод), в той час як теплі води мають температуру вище навколишнього середовища, а нейтральні потоки мають подібні з нею показники.

Потужні потоки

За наявними даними, швидкість водних течій в межах світового океану становить 5-6 км / год. Однак існують особливі види, швидкість яких вище цього значення. Як правило, такі потоки несуть величезну кількість води і відіграють важливу роль в існуванні прибережних регіонів.

Гольфстрім, Ель-Ніньо, Куросіо

Будучи найпотужнішою теплою течією на планеті, Гольфстрім починається в межах Саргасового моря. Далі він протікає уздовж узбережжя США аж до Штату Флорида, здійснюючи крутий поворот у бік Європейського континенту. За деякими оцінками швидкість течії Гольфстрім досягає 3 км/с.зафіксовані наступні граничні значення: ширина — 200 км, глибина — 0,8 км. Особливих коливань температур не спостерігається — відмітка становить близько +30 °C круглий рік. Тим самим Гольфстрім забезпечує прийнятний Клімат багатьом країнам Європи.

У перекладі з іспанської мови “Ель-Ніньо “означає” малюк, дитина”. Але фізична сутність течії різниться з етимологією назви. Володіючи руйнівною міццю, є небезпечним для прилеглих прибережних країн. Він вважається найбільш теплою течією у водах Тихого океану і часто провокує утворення ураганів через підвищену температуру (на 9-10° вище, ніж у навколишнього середовища). Природні катаклізми не рідкість для регіонів, що піддаються впливу Ель-Ніньо. Його вплив настільки великий, що часто викликає економічні проблеми в прибережних країнах.

Тихий океан також може похвалитися такою течією, як Куросіо. Ширина потоку досягає майже двох сотень кілометрів, в той час як глибина становить до кілометра. За потужністю руху воно можна порівняти з Гольфстрімом. Потік проходить біля Японії, Курильських островів і з’єднується з північними водами Тихого океану біля узбережжя Аляски.

Антарктична циркумполярна і Північно-Атлантична течія

У першого є альтернативне найменування. Воно називається також течією Західних вітрів. На карті світу воно спостерігається в Південній півкулі, біля узбережжя Антарктиди. Після спроб зрозуміти, яка течія найпотужніша на землі і порівняння параметрів водних потоків, напрошується висновок, що саме Антарктичне циркумполярне відповідає цьому званню. Найшвидшим же вважається Сомалійське. Його швидкість досягає 12,8 км/год.

Будучи досить великим, антарктична циркумполярна течія перетинає на своєму шляху 3 океани. За потужністю він перевершує Гольфстрім в кілька разів, в зв’язку з чим вважається найбільшим на Землі. Значення довжини потоку становить 30 000 км, а максимальної ширини — до 3000 км. При швидкості майже 60 км/с він переносить води більше, ніж всі річки на планеті сумарно.

Область виникнення Північно-Атлантичної течії – Схід Атлантичного океану. Наближаючись до позначки швидкості в 2 км/год, воно переносить понад 40 млн кубометрів водних мас. Цей потік благотворно впливає на клімат прибережних країн свого регіону.

Довго вважалося, що вода на глибині Світового океану практично не переміщається, перебуваючи в стані спокою. Але деякі дослідження з використанням новітніх технологій показують зворотне. Роль, яку відіграють потоки води в межах океанів, не можна применшувати. Це явище впливає на формування клімату планети Земля. Крім цього, вони підтримують існування життя на великих значеннях глибин і популяції живих організмів. Їх рух має великий вплив на рельєф дна океанів.

Безперервний рух водних мас забезпечує постійну циркуляцію кисню і поживних речовин, яких потребують тварини і рослини, що мешкають на глибині. Потоки з високими температурами вод створюють м’який і теплий клімат, в той час як течії з низькими забезпечують сухі і прохолодні погодні умови.

Источник