Планета вода світовий океан

Світовий океан та його частини

Однією з важливих особливостей Землі, що відрізняє її від інших планет Сонячної системи, є наявність величезних мас води у вільному стані. Так, з усієї маси вільної води на Землі в Світовому океані зосереджено від 93,9% до 98,3% ( за різними підрахунками).

Океан – частина Світового океану, яка розміщена між материками, має великі розміри, самостійну циркуляцію вод і атмосфери та особливий гідрологічний режим.

За розрахунками І.Суттєвої, загальна площа Землі становить 510.08 млн. км 2 . При цьому на Світовий океан припадає 71% поверхні планети, а на сушу – 29%. Інакше кажучи, на кожен квадратний кілометр суші припадає 2.4 км 2 води. У північній півкулі на океан припадає 60.7% всієї поверхні Землі, в південній – 80.9%. Отже, обидві півкулі, особливо південна, є переважно океанічними.

Світовий океан, хоч і єдиний, проте ділиться на більш-менш самостійні частини, що має істотне значення для розв’язання наукових практичних завдань.

У 1967 р. Світовий океан стані поділяти на чотири частини: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий.

У результаті тривалих досліджень установлено великі відмінності антарктичних вод від інших океанів і пропонується виділити п’ятий океан – Південний Льодовитий. Але деякі спеціалісти не підтримують цих доводів, виходячи з того, що океани з усіх боків мають оточувати материки і тому відповідні райони Південного Льодовитого океану вони відносять до тихоокеанського, атлантичного та індійського секторів.

Найбільший за площею, об’ємом та глибиною є Тихий океан. «Тихий» океан назвав Ф. Магеллан, який жодного разу не потрапив у шторм, перетнувши його в низьких широтах. Але ця назва не відповідає характерові океану. У помірних широтах Північної півкулі шторми переважають усю холодну пору року і часом здіймаються влітку. У Південній півкулі між 40° і 60° пд.ш. сильні вітри нерідко переходять в урагани. Тропічні урагани у південній півкулі спустошують береги островів океанів та завдають шкоди східній частиш Австралії. У західній частині океану щороку проносяться тропічні урагани, які іноді захоплюють береги Японських і Філіппінських островів, досягають території Китаю, Корейського півострова і навіть Примор’я.

На частку Тихого океану припадає майже 50% поверхні Світового океану і трохи більше половини всієї маси його вод. Це разом з тим і найбільш глибокий океан. Переважаючі глибини від 3000 до 6000 м займають 78, 9% його площі. На моря припадає близько 18% загальної площі океану. Тут знайдена й найбільша глибина Світового океану – Маріанський жолоб (11 022 м).

Атлантичний океан – другий за величиною водний басейн нашої планети. Назву океанові дали стародавні греки за ім’ям міфічного Атланта, який стояв буцімто на краю землі й тримав на плечах небесне склепіння.

Атлантичний океан від Північного полярного кола до берегів Антарктиди простягається на 16 000 км. Між західним узбережжям Мексиканської затоки і східними берегами Чорного моря ширина океану досягає 13 000 км, а у найвужчому місці між мисом Сан-Рокі (у Південній Америці) та узбережжям Сьєрра-Леоне (в Африці) ширина його не перевищує 2 900 км.

Атлантичний океан займає друге місце за своїми розмірами, площа і об’єм якого складають близько 1/4 по відношенню до Світового океану. На переважаючі глибини (3000 — 6000 м) в цьому океані припадає 71,3%. Загальна площа морів від усієї акваторії океану – близько 16%. Найбільша глибина – 8 742 м – жолоб Пуерто-Рико.

Індійський океан – третій за розмірами басейн Світового океану, розташований переважно в Південній півкулі, Назву океанові дав португальський учений С. Мюнстер у 1555 р. у своїй праці «Космографія».

Площа і об’єм Індійського океану дещо перевищують 1/5 від усього Світового океану в цілому. Переважаючі глибини (3000 — 6000 м) складають близько 75,7%. Загальна площа морів океану – 15% від усієї площі океану. Максимальна глибина – 7 209 м зареєстрована в Зондському жолобі.

Північний Льодовитий океан – найменший з усіх океанів. Розташований переважно за полярним колом. Серединну частину океану займає Арктичний, або Центральний, полярний басейн.

Північний Льодовитий океан займає навколополярну частину північної півкулі і на півдні обмежений берегами Європи, Азії, Північної Америки.

Північний Льодовитий океан – найменший океан, його площа складає 4,1%, а об’єм – 1,2% від усього Світового океану. Тут переважають глибини від 0 до 200 м (42,3%), глибини більше 3000 м (16,7%). На частку морів в океані припадає близько 52% всієї поверхні океану. Тому багато вчених вважають цю водойму Середземним морем Атлантичного океану. Найбільша глибина океану – 5 440 м.

Якщо так важко прийти до єдиної думки щодо поділу Світового океану на окремі океани, то складнішою є справа з виділенням морів, заток і проток. За даними Географічного управління виділено 140 морів, заток і проток, з них 44 належить до Атлантичного, 29 – до Північного Льодовитого, 50 – до Тихого і 17 – до Індійського океану.

Але ці показники дуже відносні, бо, наприклад, до складу Середземного моря входять моря, які мають свої назви – Лігурійське, Тірренське, Адріатичне, Іонічне та Егейське. Приблизно така картина і з виділенням морів Філіппінського та Зондського архіпелагів.

Міжнародне географічне бюро та Міжурядова океанографічна комісія ЮНЕСКО виділяють 59 морів.

Море – це невелика частина океану, яка врізається в сушу чи відмежована від нього берегами материків, півостровами та островами і має певні геологічні, гідрологічні та інші риси, що суттєво відрізняються від рис океану.

За розташуванням відносно суші моря поділяються на внутрішні (внутрішньоматерикові та міжматерикові), окраїнні та міжострівні.

Середземноморські – це моря, що мають ускладнений водообмін з океаном через порівняно вузькі протоки.

Внутрішні моря – це замкнуті реліктові моря (озера-моря), які не зв’язані з океаном, (Каспійське і Аральське), їхні води різко відрізняються від океанічних вод.

Міжматерикові моря розташовані між різними материками (наприклад, Середземне, Червоне моря).

Внутрішньоматерикові моря знаходяться всередині одного материка (наприклад, Азовське, Балтійське, Біле).

Окраїнні моря відокремлюються від океану островами чи заходять в материк і мають вільний зв’язок з океаном. Гідрологічний режим цих морів має більшу схожість з режимом суміжних частин відкритого океану. Це – Баренцове, Чукотське (Північний Льодовитий океан), Берингове, Японське (Тихий океан), Північне (Атлантичний океан) моря.

Міжостровні моря розміщені серед великих островів чи архіпелагів (наприклад, моря Фіджі, Філіппінське, Банду).

Є моря, які розташовані в відкритій часті океану, без ярко виражених меж, прикладом є Саргасове море.

В океанах і морях є ще окремі частини та райони, що відрізняються обрисами, морфологією дна та гідрологічним режимом. Це затоки, бухти, лимани, лагуни, фіорди та протоки.

Затока – це частина океану чи моря, що врізається в сушу і слабо відмежована від океану чи моря (наприклад, Гвінейська в Атлантичному, Аляска в Тихому, Бенгальська в Індійському океані). Затока за гідрологічним режимом мило відрізняється від прилеглого моря чи океан.

Бухта – невелика затока, що чітко відділена мисами чи островами від океану чи моря, добре захищена від вітрів (наприклад, Севастопольська в Чорному морі, Золотий Ріг, Находка – в Японському морі.

Лиман – затока, що відокремлена від моря піщаною косою (пересипом), в якій є вузька протока, котра з’єднує лиман з морем. Частіше лиман – це затоплена частина ділянки річкової долини, найближчої до моря (наприклад, Дніпровський, Дністровський). На гідрологічний режим лиману значною мірою може впливати річка, яка в нього впадає.

Лагуна – це мілководна частина океану (моря), що відокремлена від нього баром, косою, кораловим рифом; часто з’єднується з морем вузькою протокою або декількома протоками.

Губа – затока, що глибоко врізається в сушу (наприклад, Чошська в Баренцовому морі, Обська в Карському).

Фіорд – вузька та глибока морська затока з високими крутими берегами (наприклад, Согнефіорд у Норвезькому морі).

Протока – водний простір, що розділяє дві ділянки суші та з’єднує окремі океани і моря чи їхні частини. Наприклад, Берінгова протока з’єднує Тихий та Північний Льодовитий океани і розділяє Азію та Америку.

Найширшими протоками Світового океану можна вважати безіменні проїздові зони між Африкою і Антарктидою та між островами Тасманією і Антарктидою. З тих, що мають назви найширшою є протока Дрейка, найменша ширина якої 890 км. Найвужчою протокою є протока Босфор (шириною близько 700 м ). Найдовшою протокою вважається Мозамбіцька, завдовжки 1 670 км.

Берега океану. Сухопутні й водні простори Землі розділені берегами. Межею між сушею й водоймою служить берегова лінія. Вона являє собою лінію перетинання земної поверхні з поверхнею океану (моря). З боку суши до неї прилягає берег – смуга земної поверхні, на якій є форми рельєфу, створені хвилюванням і прибережними плинами при даному середньому рівні моря. Мілководна прибережна смуга морського дна між сушею й відкритим морем називається підводним береговим схилом. Його рельєф формується тими ж названими факторами. Сукупність берега й підводного берегового схилу утворить берегову зону. Саме в ній постійно взаємодіють суша й море.

Границею морської берегової зони з боку суши служить лінія, яку досягають заплескоти прибою під час найбільш високого припливу й сильних штормів, а з боку моря – ізобата (лінія рівних глибин), нижче якої припиняється дія хвильових рухів на дні.

Границя континентів і океану становлять 450 тис. км. Вона характеризується тимчасовою мінливістю й змінює своє положення залежно від пори року, штормових умов, фази припливу, атмосферного тиску й багатьох інших причин.

Досить мінливі границі берега й підводного берегового схилу. Вони переміщаються в досить широких межах залежно від тривалості й сили хвилювання, припливів, згонів і нагонів, зміни ухилів поверхні дна й прибережної смуги суши.

Утворення, розвиток і формування берегів відбувається в результаті довгострокового впливу багатьох природних факторів. Формування сучасної берегової зони океанів і морів почалося близько 6 тис. років тому, коли в результаті складних геологічних процесів відбулося настання моря на сушу й пішло затоплення окраїн континентів. Рівень океану підвищувався тоді приблизно на 90 — 100 м. Відповідно видозмінювались обриси берегів, утворилися їхні різні типи, які із часом перетворювалися й трансформувалися.

У цей час все різноманіття берегів систематизоване, створена їхня класифікація по різних ознаках. У цілому вона досить велика й докладна, тому тут можливо обмежитися лише деякими типовими прикладами.

Так, до берегів з льодовиковим типом розчленовування відносяться фіордові й шхерні. З берегів ерозійного розчленовування треба відзначити ріасові береги. Ріаси – це затоки, що виникли в результаті підтоплення гірських ерозійних долин. Цей тип розповсюджений на Піренейському півострові.

Лиманні береги утворюються при затопленні морем долин рік, що розчленовують прибережні низовини.

Дельтові береги характерні для районів річкових дельт, пов’язаних з морем. Дельти утворюються в результаті виносу ріками уламкового матеріалу.

Біогенні береги формуються в результаті життєдіяльності рослинних і тваринних організмів. До цього типу відносяться очеретяні (Аральське й Каспійського моря), мангрові й коралові береги. Останні два типи берегів поширені в основному в тропічному й екваторіальному поясах.

Техногенні береги характеризуються значною довжиною (до десятків кілометрів) інженерних споруджень для зміцнення й захисту берега від руйнувань.

Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет

Источник

10 умопомрачительных океанов, которые, по мнению учёных, существуют во Вселенной

Получайте на почту один раз в сутки одну самую читаемую статью. Присоединяйтесь к нам в Facebook и ВКонтакте.

Мировой океан покрывает две трети поверхности нашей планеты и таит в себе множество загадок. Однако, и на других планетах Солнечной системы, да и во всей Вселенной, есть океаны, которые человеку даже трудно себе вообразить. Однако учёные, руководствуясь полученными во время космических исследований данными и расчётами, определённые выводы сделать могут. В нашем обзоре 10-ка самых фантастических океанов Вселенной.

1. Алмазные океаны на Нептуне и Уране

На внешнем краю Солнечной системы находятся два ледяных газовых гиганта — Нептун и Уран, на которых могут быть невероятные океаны из алмазов. Обе планеты имеют схожие атмосферы, а также поверхность из водяных, аммиачных и метановых льдов. Несмотря на ледяную поверхность, температура в ядрах планет колеблется от 1727 до 4727 градусов по Цельсию. Именно в таких экстремальных условиях метан распадается на основные компоненты, одним из которых является чистый углерод, который под огромным давлением затем превращается в алмазы.

Высокое давление в сочетании с высокой температурой приводит к тому, что алмазы плавятся, образуя алмазные океаны в мантии планет. Так же, как вода в твердом виде плавает на поверхности жидкой воды, так и по поверхности океанов из жидкого алмаза будут плавать алмазные острова и айсберги из твердого углерода. Есть даже теории, предполагающие, что на Уране также идут дожди из алмазов. Если на самом деле на Уране и Нептуне существуют подобные алмазные океаны, то человечество, наконец, получит объяснение, почему обе планеты имеют смещенные оси магнитных полюсов.

2 Океан из магмы на Ио

Ио — наиболее геологически активное тело в Солнечной системе. Из-за того, что на Ио есть более чем 400 действующих вулканов, на поверхности этого спутника Юпитера постоянно происходят взрывы и текут потоки лавы. Причина такой вулканической активности может быть объяснена огромным океаном магмы, расположенным в 50 километрах под поверхностью спутника.

3. Подземный ядерный океан на Плутон

В 2015 году зонд New Horizons завершит свою 3000-дневную миссию к самому краю Солнечной системы, выйдя на орбиту ледяной экс-планеты Плутон. Ученые могут пока что только догадываться, что лежит на поверхности Плутона. Однако, они предполагают, что под поверхностью этой планеты существует огромный океан. Учитывая, что температура поверхности Плутона около -230 градусов по Цельсию, одна мысль о жидкости, существующей на этом каменном шарике, кажется странной. Секрет кроется в ядре Плутона, которое состоит из радиоактивных элементов, в частности, урана, калия-40 и тория. Когда эти элементы подвергаются радиоактивному распаду, они высвобождают достаточно тепла, чтобы сохранять воду в жидком состоянии.

4. Океан на Кеплер-62e

Планета под названием Кеплер 62e вращается вокруг красного карлика Кеплер-62, который имеет, по меньшей мере, пять планет. Две из них, Кеплер-62e и 62f , находятся в так называемом «поясе жизни». Кеплер-62f находится чуть дальше от звезды, и скорее всего, эта планета полностью промерзла. Несмотря на то, что орбита Кеплер-62e находится от звезды примерно на таком же расстоянии как Меркурий от Солнца, эта звезда намного холоднее Солнца, поэтому планета находится в поясе жизни. Существование океана на планете – только теория.

5. Экзопланета с водой, на которой, скорее всего, есть жизнь, Кеплер 22b

На Кеплер-22b , как предполагают ученые, может существовать жизнь, поскольку планета находится на идеальном расстоянии от своей звезды. Температура на поверхности не будет при этом ни слишком жаркой, ни слишком холодной, что может привести к появлению воды на поверхности. Планета находится на расстоянии 600 световых лет от Земли.

6. Подземный океан, в котором может быть жизнь, на спутнике Энцелад

На южном полюсе шестого по величине спутника Сатурна видны четыре «тигровые полосы» разломов, в районе которых чуть ли не постоянно наблюдаются криовулканическая активность. Гейзеры Энцелада выбрасывают около 250 килограммов водяного пара в секунду. Большинство этой воды них падает обратно на поверхность спутника, но частично она замерзает и попадает в кольца вокруг Сатурна.

Анализ колец обнаружил в зернах льда содержание натриевых солей, подобные тем, которые содержатся в океане. Во время миссии в 2012 году, космическая станция «Кассини» подтвердила наличие подземного океана, благодаря возмущениям гравитационного сигнала. Ученые смогли определить, что размер подземного океана примерно равен Озеру Верхнему в Северной Америке.

7. Подледный океан на Церере

Хотя Церера является крупнейшим объектом в поясе астероидов, и на нее приходится треть от общей массы пояса, эта карликовая планета не больше, чем штат Техас . По астрономическим стандартам, Церера является крошечной, ее диаметр составляет всего 950 километров. Поэтому присутствие подледного океана на таком объекте еще более ошеломляющее. У Цереры каменное ядро и ледяная поверхность. Недавно во время облета карликовой планеты космическим аппаратом, был обнаружен яркий объект в большом кратере около 80 километров в поперечнике. Некоторые ученые предполагают, что это светлое пятно – это извержение воды из-под льда.

8. Крупнейший океан в Солнечной системе

Под 50-километровой толщей бурлящих облаков Юпитера лежит гигантский океан жидкого водорода. Глубина этого океана, который занимает 78 процентов радиуса планеты, целых 54 531 километра. Для сравнения, самая глубокая точка земного океана – Марианская впадина — всего 11 километров. Но в этом океане удивителен не только его размер. Совершенно непонятными являются условия, при которых он существует. Для того, чтобы превратить водород в жидкость, необходимо сжать его под огромным давлением – в 100 миллионов раз больше, чем атмосферное давление Земли.

9. Океан Глизе-581

Как предполагают ученые, в системе Глизе-581 существует экзопланета, на которой есть покрывающий большинство поверхности океан, а также атмосфера двуокиси углерода.

10. Альфа Центавра — планета адского океана из лавы

Альфа Центавра – вероятно, самая известная звезда, которая находится на расстоянии всего в 4,2 световых года от Земли. Аналогичная по размеру с Солнцем, это тройная звезда имеет по крайней мере одну планету размером с Землю, которая была обнаружена на орбите Альфа Центавра B. Тем не менее, эта планета находится не в «зоне жизни» по причине слишком близкого расстояния к звезде. На самом деле, она больше похоже на ад. Температура на поверхности планеты составляет около 1200 градусов по Цельсию, поэтому ученые предполагают, что на ее поверхности могут быть целые океаны из расплавленной лавы.

Пока это всё догадки учёных. Насколько они достоверны покажет время. Ведь и сегодня существует 15 невероятных фактов о космосе, которые сбивают с толку современных учёных и отгадку которым ещё предстоит найти.

Понравилась статья? Тогда поддержи нас, жми:

Источник