Схема течій світового океану

Загальна схема течій в Світовому океані

Загальна схема течій в Світовому океані формується головним чином під впливом складних процесів взаємодії океану та атмосфери. Сучасні уявлення про океанічні течії сформувалися на підставі багатьох вимірювань під час тривалих спостережень. Загальна схема течій у Світовому океані приблизно відповідає циркуляції нижніх шарів атмосфери. Вся система поверхневих течій — це закономірна зміна кругообігів. Ця схема характеризується наявністю антициклонічного (в низьких широтах) та циклонічного (який в північних полярних областях знову змінюється на антициклонічний) кругообігів в північній та південній півкулях і змінюючи одна одну за годинниковою та проти годинникової стрілки .

У тропічній зоні, де переважають стійкі пасати, виникають потужні пасатні течії західного напрямку. Зустрівши на своєму шляху східні береги материків, вони роздвоюються; менша частина води повертає до екватора, а більша — до полюсів. На сорокових широтах обох півкуль під впливом західних вітрів і сили Коріоліса ці течії повертають на схід. Поблизу західних берегів материків вони також роздвоюються; частина води спрямовується до екватора, замикаючи коло тропічної циркуляції, частина течії повертає в північній півкулі до полюса, даючи початок самостійним циркуляціям помірних широт. У південній півкулі між 40 та 55° південної широти, де немає суходолу, під впливом західних вітрів води рухаються лише на схід, утворюючи три струмені течії Західних Вітрів (Антарктичної Циркумполярної). Це Прибережна Антарктична, південний струмінь Антарктичної Циркумполярної та сама Антарктична Циркумполярна. Зону течії Західних Вітрів через часті та сильні шторми називають “ревучими сороковими” широтами.

Між течіями пасатних зон виникають протитечії, спрямовані на схід. Вони виникають у результаті нерівномірності розподілу вітру, який зароджується в тропічній зоні, а також різниці густини води та зміни рівнів води у західній і східній частинах океанів (наприклад, Міжпасатна протитечія). Разом з пасатними течіями ці протитечії утворюють приекваторіальні кругообіги.

У помірних широтах (між 45˚ та 65˚) північної частини Атлантичного та Тихого океану течії утворюють кільця циркуляції проти годинникової стрілки, але вони не є стійкими. Винятком є течії, які утворилися в результаті існування постійного нахилу рівня моря від екватора до полюсів (наприклад, Північноатлантична).

У Північному Льодовитому океані загальний рух води відбувається проти годинникової стрілки.

Крім великих, в океані існують вихори менших розмірів, від 100 до 400 км у поперечнику. Такі мезоциркуляційні системи відкриті у 1970 р. і названі синоптичними вихорами. Вони охоплюють значну товщу води, період їх існування від кількох місяців до 5 років. Зустрічаються скрізь — навіть у таких течіях, як Гольфстрім і Куросіо. У великих течіях синоптичні вихори обертаються швидше і краще виражені, ніж в інших частинах океану. Їх назвали рингами. Ринги бувають циклональні та антициклональні. У циклональних рингах відбувається спливання глибинних вод, а в антициклональних — поринання поверхневих вод. Вважають, що саме в синоптичних вихорах сконцентровано не менше 90% кінетичної енергії океану.

Реально циркуляція водних мас Світового океану є набагато складнішою. Течії вигинаються, утворюючи гігантські меандри, поділяються на окремі струмені, ускладнюються вихорами і навіть змінюють напрямок руху на протилежний.

Завдяки дослідженням встановлено, що під Південною Пасатною течією Тихого океану на схід рухається вузький і швидкий потік течії Кромвеля. Вона простягається від району Нової Гвінеї до Галапагоських островів на 15000 км. Під Південною Пасатною течією в Атлантичному океані діє течія Ломоносова протяжністю 5000 км, а в Індійському океані — у смузі між 2° пд. ш. і 2° пн. ш. уздовж екватора на схід прямує течія Тареєва.

Розглянемо основні течії кожного з океанів.

Течії Атлантичного океану

Безумовно найвідомішою течією Атлантичного океану є Гольфстрім. Це – найпотужніша (до 10 тис. км) серед теплих течій Світового океану. В цілому вона переносить у 80 разів більше води, ніж усі річки земної кулі. У своїй південній частині Гольфстрім має ширину 75 км, товщина потоку досягає 700-800 м. Рухається ця маса теплої води ( з температурою 28˚С) зі швидкістю майже до 10 км/год. Встановлено, що з охолодженням вод Гольфстріму лише на 0.1-0.2˚С виділяється тепло, завдяки якому температура повітря у прибережних районах може підвищитися на 10˚С. Головне джерело живлення Гольфстріму – Карибське море. Величезна маса води, яка приноситься сюди пасатними течіями, перетікає у Мексиканську затоку. Рівень води тут підвищується, а її надлишок виходить через Флоридську протоку у відкритий океан. Так виникає течія, назва якої означає “течія затоки”.

Межа Гольфстріму визначається ізотермою 15˚С на глибині 200 м. Солоність води значна і досягає понад 35%_о. Основний потік доходить до 55˚ зх. д. Далі води Гольфстріму розділяються на ряд вузьких мандруючих потоків.

Інша течія Атлантичного океану — Лабрадорська, навпаки, веде до погіршення метеорологічних умов в районі Ньюфаулундської банки. Температура води тут у січні — 0˚, у липні — 12˚С. Лабрадорська течія нерідко виносить в океан (південніше Гренландії) айсберги, один з яких став причиною знаменитої трагедії “Титаніка”.

Крім того, в Атлантичному океані є ще один унікальний природний об’єкт , пов’язаний з океанічними течіями. Це єдине у всьому Світовому океані море без берегів – Саргасове, яке розміщується між 40˚ і 66˚ зх.д. Це район сходження вод, слабких течій, великого випаровування, яке удвічі перебільшує кількість опадів. Назване море завдяки скупченню плаваючих на його поверхні бурих саргасових водоростей ( Sargassum ). Саргасове море – оазис майже нерухливої води, що обмежений потужними течіями.

Течії Тихого океану

У Тихому океані в порівнянні з іншими океанами найбільше яскраво виражена динамічна система поверхневих вод. З кругообігом пов’язані зони конвергенції и дивергенції водних мас.

У Тихому океані формуються північні й південні субтропічні антициклональні кругообіги течій і циклональний кругообіг у північних помірних широтах. Але на відміні від інших океанів тут існує потужна стійка Міжпасатна протитечія, яка разом із Північною та Південною Пасатними течіями утворюють два вузьких тропічних колообіги у приекваторіальних широтах. Біля берегів Антарктики під впливом вітрів із сходу, які дмуть із материків утворюється Антарктична течія, яка взаємодіє з течією Західних Вітрів, і тут формується ще один циклональний кругообіг, добре виражений у морі Росса.

Біля західних берегів Північної та Південної Америки у тропічних широтах, де згін води Каліфорнійською та Перуанською течіями підсилюється сталими вітрами уздовж берега, найбільш яскраво виражений апвелінг.

Течії Індійського океану

Рух води на поверхні Індійського океану зумовлюється дією вітру, а на великій глибині — нерів­номірним розподілом густини. Через те, що поверхневі води в загальних рисах переміщуються в напрямі руху вітрових систем, в океані чітко вирізняються три великомасштабні циркуляції:

мусонний кругообіг, південний субтропічний антициклональ­ний кругообіг та Антарктична Циркумполярна течія. Останні дві системи подібні до відповідних систем інших океанів, але південний субтропічний антициклональний кругообіг відріз­няється від тихоокеанського і атлантичного тим, що в ньому немає чітко вираженої східної ланки вздовж берегів Австралії. Водночас його західна ланка — течія Мису Голкового — найсильніша з подібних течій Південної півкулі. Середня швидкість її 1 м/с, а місцями досягає 2 м/с.

Складовою субтропічного антициклонального кругообігу на півночі є Південна Пасатна течія, На підході до острова Мадагаскар вона роздвоюється. Більша частина потоку продовжує рух на захід, а менша повертає на південь уздовж східного берега Мадагаскару. Поблизу берегів Південної Африки вона зливається з Мозам­біцькою течією та дає початок течії Мису Голкового. Остання являє собою вузький потік блакитної води, що досягає крайньої південної точки Африки.

Зустрівшись із зеленими водами Антарктичної Циркумполяр­ної течії, ця течія повертає назад, утворюючи Агульяську зво­ротну течію. В такий спосіб на півдні Африки формується неве­ликий антициклональний вихор шириною близько 300 км.

Досить складна циркуляція в північній частині океану, де переважають мусонні вітри. Під час південно-західного мусону води рухаються за годинниковою стрілкою. Мусонний кругообіг утворюють три основні течії: Південну Пасатну, Сомалійську та Мусонну.

Источник

Карта течений Мирового океана

Общая информация

О наличии в океане течений воды первыми узнали мореплаватели. Течения направляли корабли и помогали исследователям делать свои открытия. Океаническим течением стали называть движение большого количества воды в одном направлении. Скорость такого движения может достигать 10 км/ч.

Рис. 1. Океанические течения

Течения также называют рекой в океане, потому что они имеют определенное направление и ширину.

Движение воды в Северном полушарии происходит по часовой стрелке. В Южном наблюдается течение воды против часовой стрелки. Такая закономерность носит название силы Кориолиса.

Океанические течения возникают под воздействием нескольких факторов:

• вращение планеты вокруг своей оси;
• ветер;
• взаимодействие гравитаций Земли и Луны;
• рельеф морского дна;
• рельеф береговой линии;
• температура воды;
• химические и физические водные свойства.

В океане выделяют теплые и холодные течения.

Понятие холодного и теплого течения относительны. Так их называют с учетом разницы с температурой окружающей воды.

Во всех четырех океанах насчитывается около 40 крупных водных потоков. Больше всего их в Тихом океане. Ниже представлена карта течений Мирового океана с названиями.

Рис. 2. Карта течений в океане

Теплые водные потоки

Теплым называют течение с более высокой температурой воды, чем температура окружающей водной массы.

Одно из самых известных теплых течений – это Гольфстрим. Оно располагается в Атлантическом океане. Начинается Гольфстрим в Саргассовом море, затем выходит в океан вдоль берегов США.

Гольфстрим расположен в Северном полушарии, но несмотря на это, он течет против часовой стрелки, как водные потоки в Южном полушарии.

Северо-Атлантическое теплое течение оказывает свое влияние на климат Европы, проходя возле его берегов. Начинается оно также в северных морях, а затем устремляется на восток.

В Тихом океане располагается широкое теплое течение Куросио. Начинается оно в области Филиппинских островов и достигает Японии.

Холодные водные потоки

Холодным называют такое течение, чья температура ниже окружающей его воды.

Самое крупное – это Восточно-Гренландское течение, которое начинается в Северном Ледовитом океане и направляется в Атлантический.

В Беринговом море начинается еще одно холодное течение – Камчатское. Оно огибает Камчатку, Курилы, Японию, смещая теплое течение Куросио.

С помощью карты течений Мирового океана можно увидеть, что все они образуют единую слаженную систему.

Рис. 3. Течения образуют строгую систему

Что мы узнали?

Течение в океане – это движущийся в одном направлении поток воды. Различают теплые и холодные течения. Они оказывают значительное влияние на климат.

Источник

Течения мирового окена

Устойчивые перемещения массы воды в установленном направлении, которые возникли вследствие природных факторов, называются океаническими течениями. Они достигают нескольких десятков километров в ширину и могут находиться на глубине сотен метров. Такой трафик в Мировом океане оказывает важное влияние на формирование климата на планете.

Виды и классификация океанических течений

Вода в океанах находится в постоянном движении. Это вызвано притяжением Луны, поверхностным и внутренним трением, а также отклонением земной оси. Под влиянием вращения Земли эта циркуляция в южном полушарии смещается влево, а в северном- вправо.Карта движения воздушных и водных масс на планете имеет много общего. Из этого можно сделать вывод, что гидросфера и атмосфера тесно связаны между собой.

Основные океанические течения разделяются по своему происхождению, температурным показателям, устойчивости и по глубине расположения.

В зависимости от происхождения виды течений бывают:

1. Ветровое. Яркий пример — течение Западных Ветров, которое образует кольцо радиусом в 30 тыс. км вокруг Антарктиды.
2. Градиентное. Появляется по причине изменения атмосферного давления и плотности. Примером является Гольфстрим.
3. Стоковое. Возникает из-за притока пресных материковых вод в соленый океан. Самое большое из них — Обь-Енисейская циркуляция, образовавшаяся вследствие стока речных вод.
4. Приливно-отливное. Оно захватывает толщу воды до дна и располагается вдоль берегов. Такое происхождение имеет Мадагаскарский океанский поток.

По своим физическим параметрам поверхностные течения Мирового океана делятся на теплые и холодные, а по химическому составу — на соленые и опресненные.

Но эта классификация условна, поскольку водные потоки находятся во взаимодействии с окружающей средой и часто меняют величину солености и температуры.

Причины образования течений

Динамика любого природного движения зависит от многих сил. Их взаимодействие определяет особенности каждого течения.

Причины, под действием которых вода в океане движется в разных направлениях, можно разделить на внешние, объективные и внутренние, вторичные.

К внешним источникам воздействия относятся:

• направление и сила ветра;
• влияние приливов и отливов;
• изменение атмосферного давления;
• изменение уровня Мирового океана под действием таяния снегов, осадков, испарения.

К внутренним причинам возникновения относят неоднородность плотности, температуры и солености воды.

Дополнительные условия, которые деформируют направление потока, это сила Кориолиса, трение о дно и турбулентность.

Список поверхностных течений Мирового океана с характеристиками

Океанические течения называют реками в океане. Как реки текут по своему руслу, так и ветер перемещает крупные массы воды в океанах и морях.

Перемещение водных потоков, причиной возникновения которых стало движение в атмосфере, называют поверхностным. Разделяют северное пассатное, южное пассатное и межпассатное противотечение. Их направления связаны с курсом воздушных масс. По этой причине они иногда носят неустойчивый характер и могут появляться и исчезать в разные сезоны года. Поэтому общая классификация учитывает постоянные и временные перемещения.

Пассатные ветра гонят массу воды с востока на запад и образуют потоки разной температуры. Если температура течения выше, чем окружающая вода, то такая океаническая река называется теплой. Если ниже — холодной.

Теплые

Такие типы трафика зарождаются в области экватора и движутся в сторону полюсов.

Их примеры и названия:

Наименование	Местонахождение	Постоянство	Температура (C°)	Скорость (км/ч)
Антильское	Атлантический океан, впадает в Гольфстрим	Постоянное	25-28	3-6
Восточно-Австралийское	Вдоль берегов континента	Постоянное	25	4,5-5
Куросио	Восточные берега Японии	Постоянное	18-25	2-6
Эль-Ниньо	Экваториальная часть Тихого океана	Непостоянное	Зависит от времени года	Зависит от силы ветра
Бразильское	Вдоль берегов Бразилии	Непостоянное	18-28	10-12
Гвианское	Северо-восток Южной Америки	Постоянное	23-25	3
Агульясское (течение Игольного мыса)	Восточное побережье Африки	Постоянное	23-25	6-7,5
Гольфстрим	Побережье Северной Америки	Постоянное	27	6-7
Карибское	Атлантический океан, Карибское море	Постоянное	27	1,5-3
Мадагаскарское	берега острова Мадагаскар	Постоянное	25-26	2,5-3
Северо-Атлантическое	Продолжение Гольфстрима, формирует климат Европы	Постоянное	10-18	2
Муссонное	Индийский океан	Непостоянное	19-25	Зависит от силы ветра
Нордкапское	Вдоль берегов Скандинавии	Постоянное	3-9	1-2
Межпассатное противотечение	Проходит между Северным и Южным пассатными направлениями	Постоянное	10-25	Переменчивая

Под действием теплых циркуляций климат северных стран увлажняется и смягчается. Эти потоки приносят дожди и циклоны. Без Гольфстрима Скандинавия покрылась бы слоем вечного льда.

Холодные

Образуются путем движения холодного потока слабосоленой воды из высоких широт в низкие, экваториальные.

Наименование	Местонахождение	Постоянство	Температура (C°)	Скорость (км/ч)
Бенгельское	От Мыса Доброй Надежды до пустыни Намиб, Африка	Устойчивое	18-20	3-4
Канарское	Вдоль Канарских островов	Устойчивое	15-20	2-3
Лабрадорское	Между Канадой и Гренландией	Устойчивое	1-9	2-3
Фолклендское	Восточное побережье Южной Америки	Устойчивое	4-14	5-6
Оясио	Вдоль берегов Курил и Японии	Устойчивое	5-8	2-3
Калифорнийское	Западное побережье Северной Америки	Устойчивое	15-22	1-2
Перуанское	Побережье Перу и Чили	Устойчивое	15-19	1
Западно-Австралийское	Индийский океан	Устойчивое	15-21	0,6-1,2
Восточно-Гренландское	Вдоль побережья Гренландии	Постоянное	1-2	5-5,6
Течение Западных Ветров	Тихий, Атлантический и Индийский океаны	Циркумполярное	1-15	0,5-1

На берегах, которые омывают холодные течения, климат жесткий. Там часто образуются пустыни.

Существуют нейтральные потоки, температура которых не отличается от окружающей воды. Такие океанские реки называются нейтральными, чаще всего они являются продолжением теплых или холодных.

Схема и карта расположения

Карта теплых и холодных течений совпадает со схемой направлений воздушных потоков над планетой. Можно убедиться в этом, посмотрев на глобальную карту ветров.

В Тихом и Атлантическом океане воздушные и океанические массы образуют кольца, вдоль линий которых проходят непрерывные циркуляции. Эти линии видны даже на фотографиях из космоса.

Особенность течений в Индийском океане заключается в том, что они находятся под действием пассатов и муссонов. Поэтому меняют свое направление в зависимости от времени года. Зимой потоки устремляются на запад, а летом- на восток.

В Северном Ледовитом океане, возле берегов Аляски и Чукотки зарождается Трансарктическое течение, которое является основным поставщиком пресной воды в Атлантику. На схеме видно, что поставщиком тепла для этого океана являются Гольфстрим и Нордкапское течение. Поэтому температура воды в нем не опускается до нуля.

Интересные факты

1. Начало изучения движений Мирового океана положил Христофор Колумб. Он первым открыл область пассатных ветров, вызываемых ими течений и дал описание их движения.
2. Итальянский мореплаватель и купец Джовани Кабото (Джон Кабот) использовал скорость Гольфстрима, ускорив свое возвращение в Англию. До этого в Лондоне не знали, что такое течение существует.
3. До XVI в. для изучения течений служили корабли мореплавателей. По их отклонению от курса определялась сила, скорость и направления движения водных масс. Это называется «навигационный метод исследования».
4. «Титаник» столкнулся с айсбергом, который принес Гольфстрим.
5. Холодные течения из высоких широт представляют опасность даже для современного судоходства, потому что могут донести осколки крупных айсбергов даже до берегов Африки.
6. Постоянные океанические потоки мореплаватели использовали для «бутылочной почты».

Мировой океан и его потоки являются регуляторами климата на планете и не дают ей превратиться в бесплодную пустыню в южной части или в ледяную глыбу на полюсе.

Источник