Синиця славу розпустила що хоче море запалить

Синица. Басня. Из Леонида Глебова

Синица славу распустила,
Что хочет море сжечь дотла,
Останется одна зола,
Такая, видишь ли, в ней сила.

За ветром слава полетела
По всем оврагам и садам:
Синичка море захотела
Поджечь. Повсюду — шум и гам.

Всем тем, кто был на море, горе!
Бегут все к берегу скорей.
Все убежать хотят за море.
О, сколько собралось зверей!

Своё добро от птицы клятой
Решили прятать кто куда.
Синичьей славе стать крылатой
Счастливые грядут года.

О, удивительное чудо!
Приходит к людям аппетит.
Уже звенит в руках посуда,
Народ уж ложками гремит:

Возможно, море запылает,
Молчите, скоро закипит.
А море всё себе гуляет-
И не кипит, и не горит.

А что ж Синица. Замолчала.
И моря не зажгла. Молчит.
Как будто в рот воды набрала.
Лишь слава всё ещё звенит.

Сжечь море не смогла Синица.
Позор! Какая срамота!
Какой конфуз! Куда бы скрыться
От нестерпимого стыда?

Ведь волны моря не сгорают.
Ухой не станет море, нет.
Бранят Синицу, укоряют
За вздор её, за этот бред.

— Пока к вам не придёт удача,-
Твердит сей басни персонаж,-
Позорно, ничего не знача,
Кичиться и впадать в кураж.
(1853)
Синиця славу розпустила,
Що хоче море запалить,
Що море буцімто згорить,-
Така, бач, є у неї сила.
За вітром слава полетіла
По всіх усюдах і кутках,
По байраках і по садках,
Далеко — аж за синє море.
Усім, хто був на морі, горе!
Ану — до берега тікать,
Мерщій добро своє ховать
Од проклятущої Синиці.
Як назлетілось тії птиці,
Як назбиралося звірей,
Людей —
Дивитися на чудасію.
А пересудливі жінки
Побрали ще й ложки,
Бо мали ту надію,
Як море стане закипать,
Щоб юшки добре посьорбать,
Якої й зроду не сьорбали
(Вони вже, бачте, позвикали
Скрізь по обідах куштувать).
От ждуть вони, стоять.
Усі баньки повитріщали.
— От-от уже почне кипіть, —
Хто-небудь нищечком мовляє, —
Ось цитьте, зараз запалає. —
А море все собі гуляє,
І не кипить, і не горить.
Так що ж Синиця. Та мовчить!
І запалить не запалила,
А тільки слави наробила
Та з сорому й сховалася кудись.
За сюю капосну дурницю
Полаяли Синицю
Та й розійшлись.
Яка ж в сій байці, братця, сила?
А та: ніколи не хвались,
Поки гаразд не зробиш діла.
1853

СИНИЦА (Иван КРЫЛОВ)

Синица на море пустилась;
Она хвалилась,
Что хочет море сжечь.
Расславилась тотчас о том по свету речь.
Страх обнял жителей Нептуновой столицы;
Летят стадами птицы;
А звери из лесов сбегаются смотреть,
Как будет Океан, и жарко ли гореть.
И даже, говорят, на слух молвы крылатой,
Охотники таскаться по пирам
Из первых с ложками явились к берегам,
Чтоб похлебать ухи такой богатой,
Какой-де откупщик и самый тароватый
Не давывал секретарям.
Толпятся: чуду всяк заранее дивится,
Молчит и, на море глаза уставя, ждет;
Лишь изредка иной шепнет:
«Вот закипит, вот тотчас загорится!»
Не тут-то: море не горит.
Кипит ли хоть?— и не кипит.
И чем же кончились затеи величавы?
Синица со стыдом в-свояси уплыла;
Наделала Синица славы,
А море не зажгла.

Примолвить к речи здесь годится,
Но ничьего не трогая лица:
Что делом, не сведя конца,
Не надобно хвалиться.

Источник

СИНИЦЯ

Синиця славу розпустила,
Що хоче море запалить,
Що море буцімто згорить,-
Така, бач, є у неї сила.
За вітром слава полетіла
По всіх усюдах і кутках,
По байраках і по садках,
Далеко – аж за синє море…
Усім, хто був на морі, горе!
Ану – до берега тікать,
Мерщій добро своє ховать
Од проклятущої Синиці.
Як назлетілось тії птиці,
Як назбиралося звірей,
Людей –
Дивитися на чудасію.
А пересудливі жінки
Побрали ще й ложки,
Бо мали ту надію,
Як море стане закипать,
Щоб юшки добре посьорбать,
Якої й зроду не сьорбали
(Вони вже, бачте, позвикали
Скрізь по обідах куштувать).
От ждуть вони, стоять.
Усі баньки повитріщали…
– От-от уже почне кипіть, –
Хто-небудь нищечком мовляє, –
Ось цитьте, зараз запалає… –
А море все собі гуляє,
І не кипить, і не горить.
Так що ж Синиця. Та мовчить!
І запалить не запалила,
А тільки слави наробила
Та з сорому й сховалася кудись.
За сюю капосну дурницю
Полаяли Синицю
Та й розійшлись.

Яка ж в сій байці, братця, сила?
А та: ніколи не хвались,
Поки гаразд не зробиш діла.

Related posts:

СИНИЦЯ Ще тільки сіріє, а рання синиця, Присівши на грати, вже будить мене,- Аж дивно: чого їй так рано не спиться, […].

“Кожного ранку будить синиця…” Кожного ранку будить синиця стукотом в шибку – зараз встаю… Знову потовщало жовтої глиці – сосни засипали стежку мою. Мимо […].

“Цитьте, вітри! Цитьте, буйні. ” Цитьте, вітри! Цитьте, буйні! В лузі не гудіте! Моє горе лягло спати, Так не побудіте. Ох, заснуло воно в серці, […].

ПРО ПОЕЗІЮ Поету, кажуть, треба знати мову Та ще уміти вправно римувать. Надхнення і талант – і все готове – Слова самі […].

“Я знаю, розправить крила…” Я знаю, розправить крила Небес голуба фіяла, І буде дзвеніти сила, Як юність моя буяла. І буде п’яніти в щасті […].

НА СВІТАННЮ Із води із океана там вона далеко вийшла. І такеє в неї видно – одірватися не можу. Підняла вона коліно […].

З ВІКНА Синиця в шибку вдарила крильми. Годинник став. Сіріють німо стіни. Над сизим смутком ранньої зими Принишкли хмари, мов копиці сіна. […].

МИША Й ПАЦЮК – Добривечір, сусіде мій! Чи всі ви живі та здорові. – Гукнула Миша Пацюкові. – Та ще! – Пацюк мовляє […].

ХУДОЖНИК Василеві Перевальському На черені червоний жар тріскоче. Бери той жар і грайся ним, як хочеш. А матінка до печі не […].

“В очах, мов сонце сходить світле…” В очах, мов сонце сходить світле – От-от запалить вії, На грудях вітонька розквітла Бузкова ліловіє. Де декольте – співає […].

ГРОМАДА Одваживсь Вовк у Лева попросити, Щоб старшиною до Овець Наставили його служити… Лукавий молодець! Попереду він кинувсь до Лисиці, Щоб […].

БАЛАДА ПРО ПЕРА Перо сови мені на стіл упало, І стрепенулось дико і зухвало, І прошептало виклично: “Лови! Бери й пиши – пиши […].

ДОЛИНА З розводами полумисок кленовий з блакиттю неба на самому дні пливе в степу, немов посеред моря… Як ніч вогні запалить […].

ПІЗНЄ ЛІТО Синиця з цвіркотом вікном нераз Влітає вістку про город подати: Осіння наступає вже пора, І жовкнуть листя й гарбузи пузаті. […].

“Черничка-ніч запалить свічі…” Черничка-ніч запалить свічі весняних воскових беріз. Зимі подивиться у вічі, що повні сліз, останніх сліз. Розстеле зоряну хустину, розкрає чорний […].

“Не спалося, – а ніч, як море…” Не спалося, – а ніч, як море. (Хоч діялось не восени, Так у неволі.) До стіни Не заговориш ні про […].

БУНТ Чорне море, сатанинське море! Бурунить, розбурене, суворе, – Не знайти, де сонце, де причал. Тільки чайка білу бризку боре, Тільки […].

НА СПЛАВІ Тут зараз тихо, тільки грають води, Бо сплав почнеться хтозна ще коли, І в формі віял скріплені колоди Край берегів […].

“А нам би не ходити далі…” А нам би не ходити далі, де стежки під назвою : щоб заблудився. Зараз вони рівні й гладенькі – коч […].

“Защебетала за вікном ластівка…” Защебетала за вікном ластівка, збудила в ліжку синову усмішку, збудила в ліжку синові обійми, здатні вмістити всю безбережність світу. На […].

“Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні…” Ти знов прийшла, щоб всі чуття холодні Вогнем страждання запалить, Ти знов прийшла, щоб всі страшні безодні Душі моєї розбудить… […].

ПРИТИСНУТИЙ Ще нижче поклонись! Ще кланяйсь, кланяйсь! Вони здобутки всі зараз тобі дали – І Ігор, і Бальмонт, і Білий, і […].

ВОВК ТА ЯГНЯ На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б’є – Затим […].

“Море з моря ткалось гладко…” Море з моря ткалось гладко, Шовком слалося до стіп. А по ньому йшло дівчатко, Голе й чисте, наче хліб. Море […].

ШТОРМ “ШТОРМ” Хвиля в морі гуляє висока, Море в берег розгнівано б’є. Сонце хитро прижмурило око: Шторм – це діло, мовляв, […].

“Скільки не дивлюся на море…” Скільки не дивлюся на море – Надивитися не можу. Море щоразу інше, Щоразу інакше. Скільки років знаю тебе, А ти, […].

“Де зараз ви, кати мого народу. ” Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже […].

МАРІЙКА За тобою чогось тужно стало мені, Марійко, в лотоки спогадів хлинула осіння яса. Білогрекого місяця по золотих зарінках я відвік […].

“Мов за подушне, оступили…” Мов за подушне, оступили Оце мене на чужині Нудьга і осінь. Боже милий, Де ж заховатися мені? Що діяти? Уже […].

МОЄ ПІДНЕСЕННЯ Хутко-хутко в мене виростуть крила І покину я позичені вітрила Ах як це гарно і як чудово Я почуваю як […].

НЕДУГ 1 Ходе хвиля по Осколу, Аж на берег скаче; Ходе голуб по берегу, По голубці плаче. Хвиля вдариться об берег, […].

ЛЮБИТИ ВОРОГА Як хочеш ворога свого любити, Іди в святі, люби його, та знай, Що за любов тебе він буде бити, На […].

ЗАЛІЗНА ДИВІЗІЯ (Написано під враженням книги) Згадувати треба, трудно – не трудно. Заплачено тяжко за Очі візії. Я бачу: ростуть Драконові зуби. […].

ГРИЦЮ, ГРИЦЮ, ДО РОБОТИ – Грицю, Грицю, до роботи! – В Гриця порвані чоботи… – Грицю, Грицю, до телят! – В Гриця ніженьки болять… […].

“Титарівна-Немирівна…” Титарівна-Немирівна Гаптує хустину. Та колише московщеня, Малую дитину. Титарівна-Немирівна Людьми гордувала… А москаля-пройдисвіта Нищечком вітала! Титарівна-Немирівна… Почесного роду… Виглядає пройдисвіта, […].

“Небо з морем обнялося…” Небо з морем обнялося, Море в небі розлилося… Цілий світ вони забули І в туманах потонули. Марив я з тобою […].

ТАРАСІВКА А там, На маленькому острові У степу, На острові, Що з лісу приплив Голубими човнами пролісків, Хрещаті стоять вітряки із […].

“Море – підводного царства оселя…” Море – підводного царства оселя, Але на позір – синя пустеля. Небо – як море. Безмежжя туманне. Може і в […].

ГОРИ Вітер з моря море розгойдав, Хвилями здійнялися простори. Світ рухливим і мінливим став, Непорушні тільки сиві гори. На вершинах міняться […].

КОРОЛІ І Паганіні і Кореллі Схиліться до душі мені Бо почуття такі веселі Бо почуття такі сумні Мені їх в звуки […].

Источник

Синиця славу розпустила що хоче море запалить

Плутонія. Незвичайна мандрівка в надра Землі

У романі розповідається про подорож вчених у внутрішню порожнину Землі і відкриття підземного світу, населеного доісторичними істотами. Автор критикував Жуля Верна та Артура Конана Дойля за недостатню правдоподібність і науковість їхніх пригодницьких книжок на тему доісторічного світу, тож поклав собі за мету зробити це так, як вважав за правильне.

Коментарів: 3. Переглядів: 736

Чудесна ферма МакБрума

Хитрий землеторговець хотів надурити бідного фермера, продавши його родині непридатну для господарювання ділянку землі. Але згодом він не раз пошкодує, що випустив з рук таку незвичайну землю.

Коментарів: 3. Переглядів: 2095

Тисяча вікон і один журавель

Славко скоро житиме в новому житловому масиві — Веселому, у новій квартирі. Але спочатку їм із татком треба добре попрацювати, адже вони — екскаваторники! Без них тут жодного будинку не буде. Допомагатимуть їм учень Маруся, старий, але впертий екскаватор на прізвисько Останній Могікан і — хоч ніхто крім Славка про це не здогадується — чарівний камінь і чарівне слово «майран».

Коментарів: 4. Переглядів: 1908

Лікар Айболить

Перекладач — Наталя Забіла. Пригоди славетного лікаря-ветеринара, який мандрує світом, лікує звірів і захищає їх від розбійників

Коментарів: 8. Переглядів: 3770

Гарно в нашому садочку

Віршики для малят: «Садочок», «Бджілка», «Вишенька», «Горобчики», «Котик» та інші.

Коментарів: 3. Переглядів: 878

Солодкий марципан

Казкова повість про пригоди хлопчика Петрика, який потрапив до солодкої країни Марципанії.
У книжці немає останної сторінки, але текст ми додатково викладаємо повністю.

Коментарів: 7. Переглядів: 2428

Українські народні казки

Збірка українських народник казок, серед яких: «Звірі під пануванням лева», «Телесик», «Про сімох братів-гайворонів та їх сестру», «Золотий черевичок», «Названий батько» та інші. Через дефект сканованої книги немає першої сторінки з казками.

Коментарів: 2. Переглядів: 1775

Галинчині малюнки

Казка про дівчинку, що вміла гарно малювати та її брата.

Правда та кривда

Заклалися двоє братів, як ліпше на світі прожити — правдою чи кривдою.

Коментарів: 3. Переглядів: 1633

Літній вечір

Оповідання «Літній вечір», «Волохань», «На добраніч».

Источник