Види господарської діяльності індійського океану

ТЕМА 3. ІНДІЙСЬКИЙ ОКЕАН

Конспект № 50

Індійський океан. Географічне положення. Рельеф дна. Клімат і води. Органічний світ і природні ресурси. Види господарської діяльності в океані. Охорона природи океану. Вплив океану на життєдіяльність людей на прилеглих материках

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає характерні риси географічного положення океану, його природні ресурси;

• наводить приклади форм рельєфу дна океану, течій, представників органічного світу;

• позначає і показує на карті вже відомі географічні об’єкти, а також:

підводні хребти: Західно-Індійський, Аравійсько-Індійський, Австрало-Антарктичний; Зондський глибоководний жолоб;

течії: Сомалійська, Мадагаскарська, Мусонна, Західно-Австралійська;

• характеризує особливості рельєфу дна, клімату, водних мас, руху океанічних течій океану;

• порівнює особливості географічного положення Індійського океану з Тихим та Атлантичним океанами;

• пояснює вплив океану на прилеглі материки, своєрідність органічного світу;

• оцінює вплив людської діяльності на природу океану.

Індійський океан. Географічне положення. Індійський океан розташовано переважно в Південній півкулі. Він є третім за величиною у світі з площею близько 76 млн км 2 . На південному сході та заході широкими водними коридорами його з’єднано з Атлантичним і Тихим океанами. Умовна межа між ними від Африки й Австралії проводиться відповідно по 20° сх. д. і 147° сх. д. Із заходу на схід і з півночі на південь у найширших місцях Індійський океан простягнувся від берегів Австралії до Південної Африки майже на 11 000 км.

Берегова лінія океану окреслена слабо, переважають часто урвисті корінні береги з вузькою мілководною прибережною частиною. Шельфові мілководні ділянки порівняно з іншими океанами займають найменшу площу. Великі річки виносять в океан значну кількість мулу, утворюючи багатокілометрові підводні дельти, які постійно просуваються в океан.

В Індійському океані є материкові, вулканічні та коралові острови, але порівняно з іншими океанами їх тут дуже мало. Найбільше їх зосереджено у західній частині океану. Мадагаскар належить до найбільших островів світу та має площу 590 тис. км 2 . Широкою Мозамбіцькою протокою його відділено від Африки. Поблизу узбережжя Індії є великий острів Шрі-Ланка.

На північному заході в глибокому вузькому розломі простерлося Червоне море. Далі на схід лежить глибоке Аравійське море, продовженням якого є мілководна Перська затока, що глибоко врізається в суходіл. Ще далі розташована Бенгальська затока, а на крайньому сході — Тиморське й Арафурське моря. Біля узбережжя Антарктиди лежать холодні моря Співдружності та Дейвіса. Південне узбережжя Австралії омиває Велика Австралійська затока.

Рельєф дна океану. Загальна протяжність серединно-океанічних хребтів, що простягнулися дном океану, сягає 20 000 км, а висота — 2,5-4,0 км. Ложе — найглибша центральна частина океану, поділена системою підводних хребтів на кілька великих улоговин. Своєрідну будову мають ділянки в межах ложа океану, утворені з гранітів.

Середня глибина океану — 3897 м. На сході в Зондському жолобі виявлено його найбільшу глибину — 7729 м. Чималі улоговини різних частин океану мають глибину 5000-6000 м. У багатьох місцях дна Індійського океану здіймаються вулкани. Північніше острова Мадагаскар вони з’єднуються в цілі масиви.

Історія дослідження. За 3 тис. років до н. е. індійські, єгипетські, фінікійські мореплавці інтенсивно освоювали північну частину океану. Річкові цивілізації Африки й Азії використовували з цією метою судна типу джонок і катамаранів та вітрила з використанням попутних мусонів із Східної Африки у напрямі до Індії й назад.

З VI ст. до н. е., за свідченням грецького історика Геродота, фінікійці здійснювали морські походи з Червоного моря океаном до Індії та навколо Африки. Пізніше перські купці вели морську торгівлю від гирла річки Інд уздовж східного узбережжя Африки. У 325 р. до н. е. греки, після закінчення індійського походу Александра Македонського, з величезним флотом здійснили багатомісячне плавання між гирлами річок Інд та Євфрат. Існують письмові свідчення цих плавань із описом особливостей природи океану. Але спеціальних наукових досліджень до 1772 р. в океані не проводили.

У 1772-1775 рр. експедиція Д. Кука вперше провела глибоководні дослідження океану. У XVIII-XIX ст. в Індійському океані побувало чимало європейських експедицій, які вивчали якісь конкретні його природні особливості.

З кінця XIX ст. науково-дослідні кораблі різних країн розпочали комплексне дослідження рельєфу дна, клімат, течії, солоність і температуру води, тваринний і рослинний світ океану. Попри значний обсяг робіт, проведений ученими різних країн із вивчення океану, він ще зберігає багато таємниць. Наприклад, 1938 р. біологи були вражені сенсацією, спіймавши в океані живу кистеперу рибу — латимерію. Багато років уважали, що риби цієї групи вимерли понад 70 млн років тому. Нещодавно вчені виявили, що дельфіни Індійського океану розуміють «мову» черепах, які не виходять на берег без сигналу дельфінів, і таким чином оберігаються від ворогів. Дельфіни охороняють і новонароджених черепашенят, відганяючи потенційних ворогів.

Клімат і особливості води океану сформувалися під впливом географічного положення.

Клімат північної частини океану мусонний. Більша частина океану перебуває у тропічних і екваторіальних широтах, де цілий рік висока температура повітря. Улітку тут панує південно-західне повітря з екватора, яке рухається до Азії. Взимку над північною частиною океану панують північно-східні потоки тропічного повітря із суходолу. Південніше 10° пд. ш. у тропічних широтах цілоріч дмуть південно-східні пасати. В західній частині океану влітку та восени бувають урагани. В помірних широтах із заходу на схід переміщуються циклони.

У районі екватора середня температура повітря становить 4-25. +27 °С. На півдні вона нижча 0 °С. Поблизу екватора над океаном випадає від 2000-3000 до 100 мм опадів за рік (на заході Аравійського моря).

Улітку в північній частині океану температура води досягає +29 °С, узимку південніше 55° пд. ш. вона знижується до -1 °С. Із поверхні океану випаровується вологи набагато більше, ніж випадає опадів чи приносять річки. Тому солоність води в океані висока. Найвища в світі солоність у Червоному морі — 40-41 %о.

Поблизу Антарктиди в океані завжди багато криги, яка вітрами та течіями разом із айсбергами виноситься далеко на північ, узимку — до 55° пд. ш.

Під впливом мусонної циркуляції атмосфери у північній частині океану спостерігається сезонна зміна течій.

Схема руху води в Індійському океані: течії

У Південній півкулі немає сезонних коливань і течії мають постійний характер. Під впливом пасатів Південна Пасатна течія перетинає океан зі сходу до Мадагаскару. Тут вона розгалужується, даючи початок Екваторіальній протитечії, Мозамбіцькій і Мадагаскарській течіям. На півдні океану з Атлантичного океану до берегів Австралії рухається течія Західних Вітрів.

Органічний світ Індійського океану багатий і різноманітний у відкритих просторах океану до глибини 100 метрів. На поверхні води часто розвиваються синьо-зелені водорості, що викликає цвітіння води. Тут багато тунців, акул, медуз, кальмарів, отруйних морських змій, риб-вітрильників, які використовують потужний вітер і за допомогою спинного плавника, схожим на вітрила, дрейфують на великі відстані. Вночі океан випромінює світло від анчоусів.

Водяться в океані великі ссавці — ластоногі, зубаті та беззубі кити. Серед птахів виділяють фрегатів та альбатросів, а також декілька видів пінгвінів, які населяють узбережжя Південної Африки, Антарктиди й островів помірного поясу океану.

Індійський океан багатий і на морських черепах, на яких полюють у східній частині Африки, використовуючи місцеві риб-причеп, які чіпляються до акул, тунців, меч-риби. Вони без зусиль мандрують на великі відстані. Причеп прив’язують міцною мотузкою за хвіст і випускають із човна, коли акула чи черепаха з’являються поблизу. Залишається лише витягнути причепу разом з її жертвою у човен.

Лише на Сейшельських островах океану росте пальма, яка є рекордсменом за величиною плоду. Її горіх масою 13 кг досягає в довжину 75 см. Його заборонено вивозити з території островів.

На замулених і мілких ділянках північного тропічного узбережжя у воді ростуть вічнозелені мангрові ліси, які заливає під час припливів морська вода. Постійні припливи та відпливи не сприяють багатству органічного світу мангрових лісів, але тут живуть цікаві риби — мулисті стрибуни, здатні тривалий час дихати атмосферним повітрям і перебувати поза водою.

Природні ресурси Індійського океану використовують переважно прибережні країни. Рівень освоєння цих ресурсів залежить від рівня розвитку їхньої економіки. Найрозвиненішими державами басейну Індійського океану є Австралійський Союз, Південна Африка, Індія, Єгипет і Пакистан.

Рибальство та морські промисли тут розвинено значно менше, ніж в інших океанах планети і поширені переважно в прибережній зоні. На океан припадає менше 5 % світового промислу морської риби.

Поблизу екватора ловлять тунця, у південних, наближених до Антарктиди, водах океану виловлюють китів. Поблизу узбережжя Шрі-Ланки, островів Бахрейн, у Перській затоці та на мілководді біля північно-західного узбережжя Австралії, як і століття тому, добувають перли, але тепер значно меншими обсягами.

Основна їжа для китів — маленькі рачки криль — заповнює антарктичні води Індійського океану. З виловом криля пов’язують розв’язання світової продовольчої проблеми. Ресурси цього надзвичайно цінного харчового продукту величезні, але не безмежні, тому виловлювання в Індійському й інших океанах потребує міжнародного регулювання.

Шельфові ділянки океану багаті на родовища нафти, найбільші запаси якої зосереджені в басейні Перської затоки. На дні океану є родовища іншої промислової сировини — руди металів, природного газу, фосфоритів тощо. Практично необмежені запаси різноманітних розчинних у воді солей.

Важливим природним ресурсом океану є енергія припливів і відпливів. До узбереж із найбільшою різницею рівня води між припливом і відпливом належить східне узбережжя Африки, частина південного берега Азії, північно-західне узбережжя Австралії. Тут можливе будівництво припливних електростанцій.

Не менш важливими є й рекреаційні ресурси. Практично все океанічне узбережжя Африки, Азії, Австралії, більшість островів придатні для цілорічного відпочинку. Останніми роками ці природні ресурси почали освоювати. Дивовижні за формою та кольорами риби, різнобарвні корали, теплі води та сонце роблять Індійський океан одним із кращих районів відпочинку у світі.

За загальними обсягами морських перевезень Індійський океан значно поступається Атлантичному та Тихому.

Разом із тим значення морських транспортних магістралей океану постійно зростає. Найбільші транспортні потоки йдуть із портів Перської затоки до США, Японії та країн Західної Європи, доставляючи нафту та продукти її переробки.

Через Індійський океан проходять і транзитні шляхи, які пов’язують Атлантичний океан із Тихим. Для зв’язків Тихого океану з Атлантичним неабияке значення має Панамський канал. Не менше значення й у Суецького каналу. Найбільші торгові порти знаходяться в Перській затоці, Індії, Пакистані та на західному узбережжі Австралії.

Источник

Использование ресурсов вод Индийского океана человеком

Географическое положение Индийского океана на протяжении веков делало его важнейшей транспортной артерией, соединявшей между собой континенты.

До середины XX в. его природные ресурсы оставались слабо изученными. Развитие технологий привело к тому, что хозяйственное значение Индийского океана возросло, а его почти нетронутые богатства привлекают компании из разных стран мира возможностью их освоения.

Природные богатства вод Индийского океана

Расположение акватории океана в 3 климатических поясах создало благоприятные условия для существования в нем различных видов живых существ. Геологические особенности шельфов способствовали формированию крупных запасов полезных ископаемых.

Биологические океанические ресурсы

Большая часть интересных человеку биоресурсов сосредоточена в поверхностных водных слоях шельфовых зон. Наиболее продуктивными районами являются прибрежные области на северо-западе океана, Аденский и Бенгальский заливы и восточноафриканское побережье.

Из промысловых видов рыб здесь обитают:

Водятся сциеновые, луциановые и другие придонные рыбы. Добываются кальмары, лангусты, креветки.

Вторым важным регионом лова считаются воды, прилегающие к Антарктике. В них обитают нототении, клыкачи, киты, тюлени и криль.

Минеральные ископаемые

Важнейшими полезными ископаемыми, найденными в океане, являются нефть и природный газ. По объему их запасов он занимает первое место в мире.

Главные нефтеносные регионы — Персидский залив, пролив Басса, шельф полуострова Индостан. Также нефть обнаружена на шельфе Австралии, газ — у берегов Бангладеш.

Побережья Шри-Ланки, Мозамбика, Мадагаскара богаты залежами ильменита, монацита, рутила, циркония. Донные россыпи оловоносной руды, касситерита распространены в Мьянме, Индонезии, Таиланде.

В рифовых зонах разведаны месторождения хрома, железа, марганца, меди, на океаническом ложе — скопления железомарганцевых конкреций.

Необычное полезное ископаемое, горячие металлоносные рассолы и илы, найдено в отдельных впадинах на дне Красного моря. Для его разработки нужны новые технологии, и начало добычи — вопрос будущего.

Виды хозяйственной деятельности

Природное своеобразие Индийского океана определило векторы развития экономики стран региона. Наиболее преуспели отрасли, ориентированные на добычу естественных ресурсов и прием путешественников.

Рыболовство

Индийский океан — один из самых теплых океанов планеты. При этом доля выловленной в нем рыбы составляет всего 5% от общемирового объема. Такой показатель обусловлен низким уровнем развития технологий в государствах Азии и Африки, имеющих выход к океану.

Основная часть лова осуществляется в северной области океана, кроме западных берегов Аравийского моря. Последнее обусловлено не слабостью сырьевой базы, а ограниченностью внутреннего рынка.

В странах Восточной Африки, на Мадагаскаре и в государствах Бенгальского залива лов ведется в узкой прибрежной полосе, добыча невелика и уходит на местные нужды.

В открытых водах тропической части океана и в близких к Антарктике районах лов осуществляют страны с высоким уровнем технологической оснащенности траулеров. Много судов с других континентов, особенно из государств Южной Европы.

В Индии, Пакистане, Таиланде и Бангладеш взят курс на модернизацию рыбного хозяйства, пополнение флота современными траулерами и парусно-моторными судами.

Стали применяться более совершенные орудия лова. Это привело к росту добычи рыбы и морепродуктов, открыло перспективы для освоения новых рынков.

Китобойный промысел

Был долгое время распространен в приантарктических водах. На сегодня почти полностью свернут ввиду резкого снижения популяции отдельных видов китов и угрозы их полного исчезновения.

Добыча полезных ископаемых

По объему залежей нефти и газа лидирует Персидский залив. Первоначальные разведанные запасы черного золота достигали 10,6 млрд тонн. Нефтепромыслы расположены в прибрежных зонах на глубине 60-70 м.

Комфортные погодные условия снижают эксплуатационные расходы и облегчают добычу. Разработки ведут Саудовская Аравия, Иран, Кувейт, Катар, Бахрейн, ОАЭ. Масштабы добычи растут. К 2030 г. ожидается их увеличение до 500 млн тонн в год.

В XXI в. черное золото обнаружено на шельфах стран Южной Азии: Индии, Пакистана, Бангладеш, Шри-Ланки. Пробуренная скважина в Камбейском заливе указала на существование залежей с запасом до 190 млн тонн. Разработка нефти в ней уже началась.

Геолого-разведочные работы выявили нефтяные и газовые месторождения у западных берегов Австралии, северного побережья Суматры, на дне Тиморского моря.

На юго-западе Индии и на востоке Шри-Ланки разрабатываются ильменит-монацитовые и ильменит-цирконовые морские россыпи. Сырье из этих месторождений отличается высоким содержанием полезных компонентов. Но несовершенные методы разработки и обогащения снижают число добытых минералов и объем их последующего экспорта.

В разных частях шельфовой зоны океана обнаружены фосфоритовые конкреции. Фосфориты со дна пока не добывают, но им придается значение как возможному источнику агрохимического сырья.

Морские перевозки

Преобладающий тип экономик стран региона — сырьевые. Это определило географию транспортных путей, объемы и структуру грузопотоков. В отраслевой схеме океанского хозяйства доминируют поставки нефти, в меньшей степени — твердых минералов.

Из-за недостатка кораблей перевозки часто осуществляются судами из других регионов мира. В северной части океана, у берегов Азии, по сей день для доставки грузов используются парусные суда. Это отличительная транспортная черта Индийского океана.

Главные морские трассы проходят по нескольким направлениям:

1. Ближневосточному. Связывает Персидский залив и Красное море. Для него характерны короткие расстояния между точками отправки и назначения, интенсивное судоходство, доставка жидких грузов.
2. Дальневосточному. Соединяет Персидский залив, Шри-Ланку, Малаккский и Зондский проливы, далее тянется до портов Японии и Кореи. В структуре грузопотоков преобладают нефтепродукты, в меньших количествах — металлические руды.
3. Южноафриканскому. Начинается в Персидском заливе, далее проходит мимо острова Сокотра к мысу Доброй Надежды. Основные грузы — ближневосточная нефть и минералы из африканских стран. В обратном направлении доставляются промышленные товары из Европы и Северной Америки.
4. Австралийскому. Делится на 3 маршрута, что обусловлено отдаленностью Австралии от других стран региона. Осуществляются поставки ближневосточной нефти, риса из Мьянмы, джута из Бангладеш в Австралию, зерна и промышленных товаров — на Ближний Восток.

Международный туризм

Большинство государств Индоокеанского бассейна рассматривают международный туризм как важную составляющую бюджета. Обладая в силу географических причин прекрасным климатом, они активно развивают туристическое направление. Каждая из стран использует свои преимущества для привлечения путешественников.

Египет, Индия, Шри-Ланка, Таиланд, Мьянма предлагают познавательные программы, во время которых туристы знакомятся с историческими и культурными достопримечательностями, при возможности совмещая экскурсии с отдыхом на пляже.

На Сейшелах, Мальдивах, Маврикии, в Омане и ОАЭ рекомендуется провести отпуск на море, а в 2 последних странах — совершить покупки в крупных моллах.

В Танзании, Кении, на Мадагаскаре можно принять участие в сафари, полюбоваться на экзотических животных.

Добыча жемчуга

Морской жемчуг добывается в 3 регионах.

В Манарском заливе банки с раковинами покрывают дно песчаных отмелей, тянущихся на километры. Жемчуг добывают в марте, в это время воды самые спокойные. Лов находится под контролем правительства.

Промысел начинается, когда число жемчужниц достигает максимума. Средний улов на судно с 2 ныряльщиками — 6000-7000 раковин. Из добытых жемчужниц 2/3 идет государству, остальные делятся между ловцами, их помощниками и владельцем лодки.

Жемчужины Персидского залива вылавливаются в Бахрейне и Катаре. Здесь природа подарила человеку жемчуг розового оттенка, прозванный «золотой розой».

Его добывали столетиями, но в XX в. открытие и освоение нефтяных месторождений и выращивание искусственного жемчуга нанесли урон промыслу. Добыча резко сократилась.

На отмелях острова Сокотра и в Аденском заливе добывается редкий черный жемчуг со свинцовым отливом. Лов происходит только летом, т.к. в этот сезон уменьшается опасность встречи с акулами.

Использование рекреационных ресурсов

С точки зрения организации отдыха область Индийского океана делится на несколько районов:

1. Аравийский охватывает страны, расположенные на одноименном полуострове. Он подходит для религиозного паломничества, посещения нефтепромыслов, наблюдения за ловлей жемчуга и добычи кораллов.
2. В Южноазиатском активно развиваются курорты на берегах Бенгальского залива.
3. Восточноафриканский район и близлежащие острова интересны соседством с дикой фауной.
4. Североафриканский импонирует наличием множества исторических и культурных памятников древних цивилизаций.

Экологические проблемы и пути их решения

Океанские воды загрязняются разными путями, превалирующим является антропогенный.

Одним из основных поллютантов служит нефть. Даже при штатном движении танкеров на поверхности воды остается жирная пленка. Вклад вносят утечки из трубопроводов, повреждения нефтяных платформ, процедуры промывки емкостей судов. После очищения наливных цистерн танкеров рабочая жидкость сливается в океан.

Опасно загрязнение океана тяжелыми металлами: ртутью, кадмием, свинцом. Они попадают в него из атмосферы и с речными стоками. Медь, цинк, хром, мышьяк, сурьма накапливаются в организмах обитателей моря и отравляют их. Используемые в сельском хозяйстве пестициды и гербициды добавляют свою лепту.

Оставляют след военные конфликты, вносит свой вклад и бытовой мусор.

Осознавая ответственность за пользование водными ресурсами, государства Индоокеанского региона подписали ряд договоренностей об охране окружающей среды:

• Кувейтский протокол о региональной кооперации в борьбе с загрязнением Персидского залива;
• аналогичный протокол об акваториях Красного моря и Аденского залива;
• Конвенцию о защите флоры и фауны Антарктики;
• план действий по защите морской среды у берегов Восточной Африки.

С целью сохранения уникальных природных экосистем созданы и действуют морские резерваты, большинство из которых имеет статус национальных парков.

Источник