Яка площа світового океану

Світовий океан

Світови́й океа́н — безперервна водна оболонка Землі, яка омиває всі материки та острови і має спільні риси у сольовому складі. Світовий океан становить основну частину гідросфери, займає близько 70,8 % поверхні земної кулі, включає океани, моря, затоки, протоки. Світовий океан відіграє надзвичайну роль у кругообігу води на планеті. Наука, яка вивчає океани і моря, називається океанологія, в деяких країнах — океанографія.

Зміст

Історична довідка

Першими дослідниками океану були мореплавці. Під час епохи великих географічних відкриттів були вивчені обриси континентів, океанів і островів. Подорож Ф. Магеллана (1519–1522) і подальші експедиції Дж. Кука (1768–1780) дозволили європейцям отримати уявлення про величезні водні простори, що оточують материки планети, в загальних рисах визначити обриси континентів, створити перші карти світу. У 17 і 18 ст. обриси берегової лінії деталізовано й карта світу набула сучасного вигляду. Однак глибини океану були вивчені доволі слабо. В середині 17 ст. географ Бернхард Варен (1622–1650; Нідерланди) щодо водних просторів Землі запропонував термін «Світовий океан»

Сучасна концепція Світового океану була розроблена на поч. 20 ст. океанологом Ю. Шокальським.

Активне вивчення глибоководних жолобів почалося після Другої світової війни.

Характеристика

Єдність і безперервність Світового океану з відносно вільним обміном між його частинами має фундаментальне значення для океанології. Єдність океану як водної маси забезпечується її безперервним рухом як в горизонтальному, так і у вертикальному напрямках. В океані, як і в атмосфері, немає різких природних меж, всі вони більш-менш поступові. Тут здійснюється глобальний механізм трансформації енергії та обміну речовин, який підтримується нерівномірним нагріванням сонячною радіацією поверхневих вод і атмосфери.

Поділ

Світовий океан поділяється на 5 головних частин (океанів): Тихий океан, Атлантичний океан, Індійський океан, Північний Льодовитий океан та Південний океан. Надання статусу Південному океану остаточно відбулося у 2000 рішенням Міжнародної гідрографічної організації, шляхом виділення його зі складу Атлантичного, Індійського і Тихого океанів. Підставою стали наукові докази того, що цей регіон Світового океану (між узбережжям Антарктиди і 60-ю паралеллю південної широти) має особливу екосистему і здійснює унікальний вплив на глобальний клімат. У свою чергу, океанічні води перемежовуються багатьма дрібнішими утвореннями — морями, протоками і затоками. Найбільшим за площею і найглибшим є Тихий океан. Далі за розмірами йдуть Атлантичний, Індійський, Південний та Північний Льодовитий океани. Динаміка вод Світового океану зумовлена різними факторами (космічними, атмосферними, тектонічними) і проявляється у формі хвиль, течій, припливів та відпливів (див. Припливні ритми) тощо.

Рельєф дна

Океанічний рельєф дуже складний і різноманітний. На дні океанів знаходяться величезні гірські хребти, пасма й глибокі рифтові долини, рівнини, вулкани й розломи. За геоморфологічними і геологічними особливостями у Світовому океані виділяють підводну околицю материків (шельф, материковий схил і материкове підніжжя), ложе океану та серединно-океанічні хребти. Середня глибина зовнішнього краю шельфу не перевищує 200 м. Він являє собою рівнину з невеликим схилом. У шельфових водах вирує життя, оскільки сонячне світло проникає практично до дна, створюючи сприятливі умови для рослинного і тваринного світу. Океанічне ложе має глибину від 3,5 тис. м до 6 тис. м. Ложе океану складене базальтами, на яких розташовується чохол глибоководних осадів.

Найбільші глибини прив’язані до глибоководних жолобів Тихого океану.

Серединно-океанічні хребти — великі підводні гірські споруди, висотою 2–4 км, здебільшого посередині океанів, зв’язані в єдиний ланцюг. Це мегатектонічний (див. Тектоніка) елемент рельєфу Землі з особливою структурою земної кори. Серединні хребти являють собою єдину систему, що охоплює всю планету. Загальна довжина всіх серединно-океанічних хребтів складає понад 60 тис. км.

Температура води

Середня річна температура поверхневих вод Світового океану становить +17,5 °С, біля екватору +28 °C, у полярних широтах — від –1,5 °C до –1,9 °C. На глибині розподіл температури зумовлюється процесами горизонтальної та вертикальної циркуляції водних мас. У придонному шарі температура води практично незмінна — від +1,4 до +1,8 °C, у полярних широтах — нижче 0 °C.

Океан відіграє величезну роль у формуванні клімату Землі. Під дією сонячної радіації вода випаровується і переноситься на континенти, де випадає у вигляді різних атмосферних опадів. Морські течії переносять нагріті або охолоджені води в інші широти і в значній мірі впливають на розподіл тепла по планеті.

Солоність води

Наявність певної кількості солей в океанічній та морській воді характеризується показником солоності.

Солоність — це сумарний уміст усіх твердих розчинених речовин, що містяться в 1 кг морської води, виражені в грамах. Вимірюється в проміле (‰). Середня солоність вод Світового океану становить 35 ‰.

Солоність на 99,99 % за масою формується такими йонами: Na + ; K + ; Ca 2+ ; Mg 2+ ; SO₄ 2− ; Cl − ; Br − ; CO₃ 2− ; B + ; Sr 2+ ; F — . При цьому, 85 % солей у морській воді становить NaCl.

У різних районах Світового океану солоність коливається від 8 ‰ у Балтійському морі або 14 ‰, 18‰ відповідно в Азовському та Чорному морях — до 40,0–41,5‰ у тропічних морях з інтенсивним випаровуванням (Червоне море, Перська затока).

Незалежно від значення солоності води в різних частинах Світового океану, співвідношення між йонами, що зумовлюють солоність в морській воді, залишається стабільним для всіх морів.

Використання

Світовий океан має велике транспортне значення: значна кількість вантажів перевозиться суднами між світовими морськими портами. За ціною перевезення одиниці вантажу на одиницю відстані морський транспорт один із найдешевших (хоча й не найшвидший). Для скорочення морських шляхів побудовані канали, найважливіші з яких Панамський (сполучає Тихий та Атлантичний океани) і Суецький (сполучає Середземне море Атлантичного океану й Червоне море Індійського океану).

З давніх часів розвинене морське рибальство. За даними продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), у першу п’ятірку країн із найбільшим обсягом продукції морського промислового рибальства входять Китай, Індонезія, США, Росія, Перу (2016). Китай значно випереджає інші країни — обсяг його продукції морського рибальства становив до 19 % від світового.

Світовий океан має й значні біологічні, мінеральні й енергетичні ресурси. Біологічні ресурси океану — риба, інші живі організми та деякі види водоростей, що їх людина використовує або може використати в майбутньому для власних потреб.

Мінеральні ресурси океану становлять розчинені в морській воді речовини, а також розташовані на дні і під дном океану корисні копалини. На шельфі добувають нафту, природний газ, вугілля, бурштин, залізну руду, золото, рідкоземельні метали тощо. З морської води видобувають бром, магній, солі та ін. Енергетичні ресурси — енергія припливів і відпливів, хвиль, морських течій. Вже працюють припливні електростанції. Використання енергії морів і океанів має тривалу перспективу.

Екологічні проблеми

Розвиток цивілізації призвів до посилення забруднення Світового океану. Особливо ситуація почала погіршуватися від середини 20 ст., що було пов’язано з розвитком хімічної та нафтопереробної промисловості.

Виділяють кілька типів забруднення: фізичне (засмічення), хімічне, біологічне, теплове, а також за рахунок морського транспорту.

Основні джерела забруднення Світового океану — нафта і нафтопродукти, стічні води, хімікати, важкі метали, радіоактивні відходи, ртуть і пластик. Немає однозначної відповіді, який з видів забруднення найбільш небезпечний — усі вони, в тій чи іншій мірі впливають на екосистему океану і планети в цілому.

Значної шкоди в конкретних районах Світового океану завдають розливи нафти під час катастроф, які інколи трапляються з танкерами, або аварій на нафтодобувних бурових платформах.

Надзвичайною проблемою для океану стало засмічення, особливо пластиком, який практично не розкладається.

2015 на Саміті ООН зі сталого розвитку серед прийнятих 17 глобальних цілей, яких необхідно досягнути до 2030, з-поміж яких — глобальна ціль «Збереження морських ресурсів», спрямована на раціональне господарювання й захист морських і прибережних екосистем від забруднення, а також вирішення проблеми закислення океану.

Розширення заходів щодо природозбереження і раціонального використання ресурсів океану на основі принципів міжнародного права дозволить пом’якшити проблеми, які загрожують Світовому океану.

Додатково

У грудні 1872 з англійського порту Портсмут вийшов парусно-паровий корвет «Челленджер», спеціально обладнаний для участі в першій навколосвітній океанографічній експедиції. Повернулося судно у травні 1876. Зібрані в експедиції матеріали (з морської гідрології та гідрохімії, метеорології, біології) обробляли кілька десятків років.

Найглибша точка Світового океану (10 899 м) була виявлена в 1951 британським гідрографічним судном «Челленджер 2» в Маріанському жолобі, що знаходиться в Тихому океані поблизу Північних Маріанських островів. На честь дослідного судна найглибша частина западини отримала назву «Безодня Челленджера». Згодом ця глибина уточнювалася іншими експедиціями (в 1957 радянським судном «Витязь» — 11 022 м). Першими людьми, що побували в найглибшій точці Світового океану («Безодня Челленджера») в Маріанській западині, були Дон Волш (нар. 1931; США) і Жак Пікар (1922–2008; Швейцарія), які здійснили занурення 23.01.1960 на батискафі «Трієст». Їхній замір глибини становив 10 994 м.

На поверхні Світового океану дрейфують тонни пластикових відходів, причому, за оцінками експертів, 80 % цього сміття потрапило в океан з суші і лише 20 % було скинуто або змито з кораблів. 1997 було оголошено про виявлення «Великої тихоокеанської сміттєвої плями» — найбільшого у світі скупчення плаваючого сміття, що знаходиться між Гавайськими островами та Каліфорнією і принесеного водами Північно-Тихоокеанської системи течій.

Література

1. Spilhaus A. F. Maps of the whole world ocean // Geographical Review. 1942. Vol. 32. № 3. P. 431–435.
2. Шокальский Ю. М. Океанография. 2-е изд. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1959. 540 с.
3. Хільчевський В. К. Гідрохімія океанів і морів. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2003. 114 с.
4. Зайцев Ю. П. Введение в экологию Чёрного моря. Одесса : Эвен, 2006. 224 с.
5. Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології. 2-ге вид., допов. і перероб. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 255 с.
6. Перрен Ж., Клуазо Ж. Океаны / Пер. с фр. Москва : Летний сад, 2011. 320 с.
7. Jambeck J., Geyer R., Wilcox C. et al. Plastic Waste Inputs from Land into the Ocean // Science. 2015. Vol. 347. № 6223. P. 768−771.
8. Intergovernmental Oceanographic Commission UNESCO (офіційний сайт). URL: http://www.unesco.org/new/en/natural-sciences/ioc-oceans/
9. UN Atlas of the Oceans. URL: http://www.oceansatlas.org/

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Світовий океан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Світовий океан (дата звернення: 15.06.2021).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.09.2020

Источник

Океани світу: назви, опис, площа, рослини і тварини

Океан – це найбільший об’єкт гідросфери. Океан є частиною Світового океану, який покриває близько 71% поверхні нашої планети. Океани омивають берега материків, мають систему циркуляції та інші специфічні особливості.

Океани світу знаходяться в постійній взаємодії з усіма оболонками Землі.

У деяких джерелах зазначено, що Світовий океан поділяється на 4 океани, проте у 2000 році Міжнародною гідрографічною організацією було виділено п’ятий – Південний океан.

У цій статті представлений список всіх 5 океанів планети Земля по порядку – від найбільшого за площею до найменшого, з назвою, розташуванням на карті і основними характеристиками.

Тихий океан

Тихий океан є одним з п’яти океанів світу. Це найбільший океан на нашій планеті, з площею 165,25 млн. км². Він простягається від Північного Льодовитого океану на півночі до Південного океану на півдні, і омиває такі частини світу, як:

• Азія;
• Австралія;
• Північна Америка;
• Південна Америка;
• ряд тихоокеанських островів.

Через великі розміри Тихий океан має унікальну і різноманітну топографію.

Він грає важливу роль у формуванні погодних умов у всьому світі і сучасній економіці.

Океанічне дно постійно змінюється в процесі руху і субдукції тектонічних плит. В даний час найстарішому з відомих районів Тихого океану налічується близько 180 мільйонів років.

З точки зору геології, область, яка оточує Тихий океан, іноді називається Тихоокеанським вулканічним вогненним кільцем. Регіон має цю назву, тому що це найбільша в світі область вулканізму і землетрусів.

Тихоокеанський регіон схильний до бурхливої ​​геологічної діяльності, тому що велика частина його дна знаходиться в зонах субдукції, де кордони одних тектонічних плит рухаються під інші після зіткнення.

Існують також деякі області гарячих точок, де магма з мантії Землі витісняється через земну кору, створюючи підводні вулкани, які в кінцевому підсумку можуть утворювати острова і підводні гори.

Тихий океан має різноманітний рельєф дна, який складається з океанічних хребтів і глибоководних жолобів, що утворилися в гарячих точках під поверхнею. Рельєф океану значно відрізняється від великих континентів і островів.

Найглибша точка Тихого океану називається «Безоднею Челленджера», вона розташована в Маріанській западині, на глибині майже 11 тис. км.

Найбільшим островом Тихого океану є Нова Гвінея.

Клімат океану сильно варіюється в залежності від:

• широти;
• наявності суші;
• типів повітряних мас, які рухаються над його водам.

Температура поверхні океану також грає роль в кліматі, оскільки вона впливає на доступність вологи в різних регіонах. В околицях екватора клімат тропічний, вологий і теплий протягом більшої частини року.

Крайня північна частина Тихого океану і далеко південна частина – більш помірні, мають великі сезонні відмінності в погодних умовах. Крім того, в деяких регіонах переважають сезонні пасати, які впливають на клімат.

У Тихому океані формуються тропічні циклони і тайфуни.

Морські екосистеми Тихого океану практично такі ж, як і в інших океанах Землі, за винятком місцевих температур і солоності води.

У пелагічній зоні океану живуть морські тварини, такі як:

На дні живуть безхребетні організми і падальщики.

Коралові рифи можна знайти в сонячних мілководних районах океану поблизу берега. Тихий океан – це середовище, в якому живе найбільша різноманітність живих організмів на планеті.

Атлантичний океан

Атлантичний океан є другим за величиною океаном на Землі із загальною площею (з урахуванням прилеглих морів) 106,46 млн. км². Він займає близько 22% від площі поверхні планети.

Океан має подовжену S-подібну форму і простягається між:

• Північною і Південною Америкою на заході;
• Європою, і Африкою – на сході.

На півночі він з’єднується з Північним Льодовитим океаном, з Тихим океаном на південному заході, з Індійським океаном на південному сході і з Південним океаном на півдні.

Середня глибина Атлантичного океану становить 3 926 м, а найглибша точка розташована в океанічному жолобі Пуерто-Ріко, на глибині 8 605 м.

Атлантичний океан має найбільшу солоність води серед усіх океанів світу.

Його клімат характеризується теплою або прохолодною водою, яка циркулює в різних течіях. Глибина води і вітри також роблять значний вплив на погодні умови на поверхні океану. Відомо, що сильні атлантичні урагани розвиваються біля узбережжя Кабо-Верде в Африці, і з серпня по листопад направляються до Карибського моря.

Час, коли суперконтинент Пангея розпався, близько 130 мільйонів років тому, став початком формування Атлантичного океану. Геологи визначили, що він є другим наймолодшим з п’яти океанів світу. Цей океан зіграв дуже важливу роль в з’єднанні Старого Світу з недавно дослідженою Америкою з кінця 15-го століття.

Головна особливість дна Атлантичного океану – підводний гірський хребет, званий Серединно-Атлантичним хребтом, який простягається від Ісландії на півночі до приблизно 58° пд. ш. і має максимальну ширину близько 1600 км. Глибина води над хребтом в більшості місць становить менше 2700 метрів, а кілька гірських вершин хребта піднімаються над водою, утворюючи острови.

Атлантичний океан впадає в Тихий океан, однак їх місця існування не завжди однакові через:

• температуру води;
• океанічні течії;
• сонячне світло;
• поживні речовини;
• солоності і т. д.

В Атлантичному океані є прибережні і відкриті океанічні місця проживання. Його прибережні екосистеми розташовані уздовж берегових ліній і простягаються до континентальних шельфів.

Морська флора зосереджена в верхніх шарах вод океану, а ближче до берегів розташовуються:

• коралові рифи;
• мангрові зарості;
• ліси водоростей;
• морської трави.

Атлантичний океан має важливе сучасне значення.

Будівництво Панамського каналу, розташованого в Центральній Америці, дозволило великим суднам проходити водними шляхами, з Азії через Тихий океан до східного узбережжя Північної та Південної Америки через Атлантичний океан. Це призвело до пожвавлення торгівлі між:

• Європою;
• Азією;
• Південною Америкою;
• Північною Америкою.

Крім того, на дні Атлантичного океану є родовища:

Індійський океан

Індійський океан є третім за величиною океаном планети і має площу 70,56 млн. км². Він розташований між:

Індійський океан має середню глибину 3 963 м, а Зондський жолоб є найглибшою западиною, з максимальною глибиною 7 258 м. Індійський океан займає близько 20% площі Світового океану.

Утворення цього океану є наслідком розпаду суперконтиненту Гондвани, що почався близько 180 мільйонів років тому. 36 мільйонів років тому Індійський океан прийняв свою нинішню конфігурацію. Хоча він вперше відкрився близько 140 мільйонів років тому, майже всі басейни Індійського океану мають вік менше 80 мільйонів років.

У Північній півкулі він не має виходу до моря і не має ніяких витоків до арктичних вод. У нього менше островів і більш вузькі континентальні шельфи в порівнянні з Тихим і Атлантичним океанами. Нижче поверхневих шарів, особливо на півночі, вода в океані надзвичайно низько насичена киснем.

Клімат Індійського океану значно варіюється з півночі на південь.

Наприклад, мусони домінують в північній частині, над екватором. З жовтня по квітень спостерігаються сильні північно-східні вітри, в той час як з травня по жовтень – південні і західні. Індійський океан має найтеплішу погоду з усіх п’яти океанів світу.

В океанічних глибинах міститься близько 40% морських запасів нафти в світі. В даний час сім країн видобувають корисні копалини з цього океану.

Сейшели – архіпелаг в Індійському океані, який складається з 115 островів. Більшість з них – гранітні острова і коралові острови. На гранітних островах більшість видів є ендемічними, а коралові острови мають екосистему коралових рифів, де біологічне різноманіття морського життя найбільше.

На території Індійського океану є острівна фауна, яка включає:

• морських черепах;
• морських птахів;
• багатьох інших екзотичних тварин.

Велика частина морського життя в Індійському океані є ендемічною.

Вся морська екосистема Індійського океану стикається зі скороченням чисельності видів, оскільки температура води продовжують зростати, що в свою чергу, призводить до 20 го зниження фітопланктону, від якого сильно залежить морський харчовий ланцюг.

Південний океан

У 2000 році Міжнародна гідрографічна організація виділила п’ятий, наймолодший океан світу – Південний океан – з південних районів:

• Атлантичного;
• Індійського;
• Тихого океанів.

Новий Південний океан повністю оточує Антарктиду і простягається від її узбережжя на північ до 60° пд. ш. Південний океан, на сьогоднішній день, є четвертим за величиною з п’яти океанів світу, перевищуючи по площі тільки Північний Льодовитий океан.

В останні роки велика кількість океанографічних досліджень стосувалося океанічних течій, спочатку через Ель-Ніньо, а потім через більш широкий інтерес до глобального потепління. Одне з досліджень визначило, що течії поблизу Антарктиди ізолюють Південний океан як окрему екосистему, тому його виділили в окремий, повітряний простір.

Площа Південного океану становить приблизно 20,3 млн. км². Найглибша точка має глибину 7 235 метрів і розташовується в Південно-Сандвічевому жолобі.

Температура води в Південному океані варіюється від -2°C до + 10°C. У ньому знаходиться найбільша і найпотужніша холодна поверхнева течія на Землі – антарктична циркумполярна течія, яка рухається на схід і в 100 разів перевищує потік усіх світових річок.

Незважаючи на виділення цього нового океану, цілком ймовірно, що дискусія про кількість океанів триватиме і в майбутньому. Зрештою, є тільки один «Світовий океан», оскільки всі 5 (або 4) океани на нашій планеті взаємопов’язані один з одним.

Північний Льодовитий океан

Північний Льодовитий океан є найменшим з п’яти океанів світу і має площу 14,06 млн. км². Його середня глибина 1205 м, а найглибша точка знаходиться в підводній улоговині Нансена, на глибині 4665 м.

Північний Льодовитий океан розташований між:

Крім того, велика частина його вод знаходиться на північ від полярного кола. Географічний Північний полюс знаходиться в центрі Північного Льодовитого океану.

У той час як Південний полюс розташований на континенті, Північний полюс покритий водою. Протягом більшої частини року Північний Льодовитий океан майже повністю покритий дрейфуючим полярним льодом, який має товщину близько трьох метрів. Цей льодовик зазвичай тане в літні місяці, але лише частково.

Через невеликий розмір багато океанографів не вважають його океаном. Замість цього деякі вчені припускають, що це море, яке, в основному, обгороджено континентами. Інші вважають, що це частково закрита прибережна водойма Атлантичного океану. Ці теорії не широко поширені, і міжнародна гідрографічна організація розглядає Північний Льодовитий океан як один з п’яти океанів світу.

Північний Льодовитий океан має найнижчу солоність води серед усіх океанів Землі, оскільки низька швидкість випаровування і прісна вода, яка надходить з струмків і річок, які живлять океан, розбавляє концентрацію солей у воді.

Полярний клімат домінує в Північному Льодовитому океані.

Отже зими демонструють відносно стабільну погоду з низькими температурами. Найбільш відомими характеристиками цього клімату є:

Вважається, що в Північному Льодовитому океані може перебувати близько 25% від загального обсягу запасів природного газу і нафти на нашій планеті. Геологи також встановили, що тут є значні родовища золота та інших корисних копалин.

Велика кількість декількох видів китів, риб і тюленів також роблять регіон привабливим для рибної промисловості.

У Північному Льодовитому океані є кілька місць проживання тварин, включаючи ті, які знаходяться під загрозою зникнення ссавців і риб. Вразлива екосистема регіону є одним з факторів, який робить фауну дуже чутливою до кліматичних змін.

Деякі з цих видів ендемічні та незамінні. Літні місяці приносять достаток фітопланктону, який, в свою чергу, живить зоопланктон, що знаходиться в основі харчового ланцюга, який в кінцевому підсумку закінчується великими наземними і морськими ссавцями.

Останні розробки в області технологій дозволяють вченим вивчати глибини океанів світу новими способами. Ці дослідження необхідні, щоб допомогти вченим вивчити і, можливо, запобігти катастрофічним наслідкам зміни клімату в цих районах, а також виявити нові види живих організмів.

Источник