Яка солоність індійського океану

Рельєф підводного ложа

Географія Індійського океану відрізняється мінімальною кількістю морів. Островів теж небагато. Найбільш відомі з них – це Шрі-Ланка, Мальдіви, Андаманські і Мадагаскар. Південна частина берегової лінії практично не порізана, чого не скажеш про рельєф північної. Ширина шельфу не перевищує ста кілометрів. Кут материкового схилу відрізняється крутизною і варіюється в діапазоні від 10 до 30°.

Індійський океан багатий родовищами газу і нафти, монацитових пісків, руди хрому, міді та інших металів. Його дно складене з талассократонов. Вони відповідають за тектонічну стабільність. На периферії ложа розмістилися материкові платформи.

Гідрологія

Солоність Індійського океану обумовлена циркуляцією поверхневих потоків. Причому в його північній зоні переміщення води має мусонний характер. Починаючи з червня переважають східні і північні течії. Взимку – західні та південні. В середині січня на його території зароджується екваторіальне рух. Також виділяють циклональние кругообіги і холодні шари. Температура і солоність води Індійського океану нерозривно пов’язані. Прогрів води в середньому становить +20 °С. Максимальні значення перевищують +30 °С. Вони відзначаються у другій половині травня. Біля екватора протягом прогрівається до +28 °С. Біля берегів Африки зафіксовані інші свідчення — близько +23 °С. Метеорологи відзначають, що в субтропіках вода гаряче на 5 °С, ніж у східній частині. Основні енергетичні витрати припадають на процес випаровування вологи, інші – на тепловий обмін з шарами атмосфери.

Солоність Індійського океану прямо залежить від балансу об’єму випаровування вологи з поверхні стоку з материкової частини. Якщо вірити статистиці, то протягом одного року ці значення становлять 13801 000 міліметрів відповідно. Поповнюють запас води річки. Зародившись в кількох десятках тисяч кілометрів від берега, вони неспішно несуть свої хвилі, щоб завершити шлях у бездонній прірві. Солоність Індійського океану в проміле – 34.8 ‰. До природних стоків прийнято відносити русла Гангу і Лімпопо. А також перебігу Брахмапутри і Замбезі. Саме вони є природними опреснителями прибережних зон Африканського і Євразійського континентів.

Источник

Рельеф, плотность и соленость Индийского океана. Фауна и флора

Индийский океан входит в тройку крупнейших водоемов планеты Земля. Он простирается от берегов Антарктиды до азиатских стран. Лежит между Африкой и Австралией. Граничит с акваториями Тихого и Атлантического. Его площадь превышает 70 000 квадратных километров, а среднее значение глубины достигает 4 000 м.

Рельеф подводного ложа

География Индийского океана отличается минимальным количеством морей. Островов тоже немного. Наиболее известные из них – это Шри-Ланка, Мальдивы, Андаманские и Мадагаскар. Южная часть береговой линии практически не изрезана, чего не скажешь о рельефе северной. Ширина шельфа не превышает ста километров. Угол материкового склона отличается крутизной и варьируется в диапазоне от 10 до 30°.

Индийский океан богат месторождениями газа и нефти, монацитовых песков, руды хрома, меди и других металлов. Его дно сложено из талассократонов. Они отвечают за тектоническую стабильность. На периферии ложа разместились материковые платформы.

Гидрология

Соленость Индийского океана обусловлена циркуляцией поверхностных потоков. Причем в его северной зоне перемещение воды носит муссонный характер. Начиная с июня преобладают восточные и северные течения. Зимой – западные и южные. В середине января на его территории зарождается экваториальное движение. Также выделяют циклональные круговороты и холодные пласты.

Температура и соленость Индийского океана неразрывно связаны. Прогрев воды в среднем составляет +20 °С. Максимальные значения превышают +30 °С. Они отмечаются во второй половине мая. У экватора течение прогревается до +28 °С. У берегов Африки зафиксированы иные показания — около +23 °С. Метеорологи отмечают, что в субтропиках вода горячее на 5 °С, чем в восточной части. Основные энергетические затраты приходятся на процесс испарения влаги, другие – на тепловой обмен со слоями атмосферы.

Соленость Индийского океана напрямую зависит от баланса объема испарения влаги с поверхности и стока с материковой части. Если верить статистике, то в течение одного года эти значения составляют 1 380 и 1 000 миллиметров соответственно. Пополняют запас воды реки. Зародившись в нескольких десятках тысяч километров от берега, они неспешно несут свои волны, чтобы завершить путь в бездонной пучине.

Соленость Индийского океана в промилле – 34.8 ‰. К естественным стокам принято относить русла Ганга и Лимпопо. А также течения Брахмапутры и Замбези. Именно они являются природными опреснителями прибрежных зон Африканского и Евразийского континентов.

Максимальная соленость Индийского океана в промилле отмечается в районе Аравийского полуострова. Речь идет о Красном и Аравийском морях, Персидском заливе. А вот, например, в Андаманском море и Бенгальском заливе этот параметр уже несколько меньше. Наиболее пресным считается регион, расположенный южнее 40°. Здесь минимальная соленость Индийского океана. В процентах она составляет всего 33 единицы.

Основные параметры

Варьируется и плотность воды. На западе ее значение стремится к 1 024. В нордических широтах она равна 1 027. Своего минимума достигает в Бенгальском заливе и в северо-восточной части. Обогащение кислородом также происходит неравномерно. На севере оно – 4,5 миллилитра, а на юге – 8, что еще раз свидетельствует о том, что соленость Индийского океана велика.

С ней также связан и цвет воды. На глубине он обычно темно-синий, почти черный. Ближе к Антарктике становится голубым. У побережья приобретает характерный зеленоватый оттенок. Что касается периодов отлива, то их сила не столь значительна, как в других океанах, а сам процесс происходит в полусуточном режиме.

На севере присутствуют ледяные глыбы. В феврале они мигрируют и достигают 68° южной широты. В конце лета их путь уже намного короче. Лишь изредка айсбергам удается преодолеть 55°.

Вертикальная циркуляция

Глубинная структура и соленость Индийского океана обусловлены течениями. Они берут свое начало в антарктических и субтропических зонах. Первые называются придонными, а вторые – подповерхностными. Также имеются промежуточные завихрения. Глубинные потоки поступают из Атлантики и частично из акватории Красного моря.

Итак, распределение солености вод Индийского океана выглядит следующим образом:

• субтропические пласты – 35 ‰ ;
• антарктические воды – 34 ‰ ;
• атлантические течения – 34,68 ‰ ;
• материковые потоки – 34,77 ‰.

Фауна

На мелководье зафиксировано огромное количество разновидностей кораллов, которые все вместе создают удивительные природные сооружения. Атоллы и даже целые острова – результат их работы. В лабиринтах подобных «построек» водятся крабы и черви, губки, морские звезды, ежи и пестрые рыбешки.

В илистых местностях можно найти прыгуна. Это рыба, которая длительное время может находиться не в водной среде, а в открытом воздушном пространстве. В глубинных слоях океана обитают беспозвоночные, анчоусы, акулы, змеи, тунец, киты, дюгони. Типичными представителями пернатых на просторах Индийского океана являются фрегаты и белоснежные альбатросы. На побережье живут пингвины.

Флора

Растительный мир донной поверхности образуют перединиевые, красные, диатомовые и известковые водоросли. К ним относятся фукус, макроцистис, ламинария. За так называемое цветение воды отвечают сине-зеленые организмы.

Промысел

Рыбная ловля осуществляется преимущество в прибрежных водах Индийского океана. Ее доля едва ли превышает 5 % от общего объема добычи. Возле Антарктики промысел нацелен на представителей китовых.

В некоторых областях Австралии ведется сбор жемчуга. Персидский бассейн может похвастаться обильными залежами нефти. В других регионах добывают руду железа и марганца. Кое-где встречаются алмазы.

Источник

Клімат і води Індійського океану. Органічний світ і природні ресурси

§ 22. Клімат і води. Органічний світ і природні ресурси

Клімат і води

У розподілі температури вод Індійського океану також чітко простежується зональність. З віддаленням від екватора і тропіків до високих широт води стають дедалі холоднішими. Прибережні тропічні води Індійського океану найтепліші у Світовому океані. Так, температура вод у Червоному морі та Перській затоці становить +34°С — +35°С, а біля берегів Антарктиди — -1,8°С.

Від температури води залежить і температура повітря. Найкраще повітря прогрівається в екваторіальних і тропічних широтах, де його температура впродовж року становить +27°С — +32°С, а на півночі Аравійського моря і Бенгальської затоки влітку досягає +40°С.

Широтна зональність добре помітна також і в розподілі атмосферних опадів над океаном. В екваторіальних широтах тут випадає за рік близько 3 000 мм опадів. У районі тропіків — у Червоному морі, Перській затоці, на півночі Аравійського моря — їх кількість не перевищує 100 мм за рік.

Співвідношення опадів і випаровування впливає на солоність вод Індійського океану. Якщо на екваторі вона становить 34‰, то у тропічному поясі — 37‰. У Червоному морі, де сухі гарячі вітри з материка зумовлюють надзвичайно високу випаровуваність, спостерігається найвища солоність океанічних вод у світі — близько 42‰.

На клімат Індійського океану активно впливає величезний материк Євразія, з яким пов’язана мусонна циркуляція. Під її впливом перебувають також поверхневі води океану, які періодично змінюють свій напрям руху.

Взимку материк значно охолоджується, тут формується область високого атмосферного тиску. Звідси потужний потік повітря рухається на південь, де над теплим океаном тиск знижений. Так утворюються зимові мусони, які переносять в океан сухе і прохолодне повітря. Влітку суходіл швидко прогрівається, і атмосферний тиск над ним відповідно знижується. Виникає літній мусон, який переносить з океану на материк дуже тепле вологе морське повітря.

Така атмосферна циркуляція змушує водні маси на півночі Індійського океану також змінювати напрями свого руху двічі за рік. Морські течії утворюють тут так званий мусонний кругообіг: Південна Пасатна течія, біля берегів Африки — Сомалійська течія і Мусонна течія, що прямує вздовж узбережжя Євразії.

Знайдіть ці течії на картах атласу

Півроку води в такому кругообігу рухаються за годинниковою стрілкою, а наступні півроку — проти неї.

Літні мусони настільки потужні, що зганяють біля берегів Африки поверхневі теплі води. Їхнє місце займають порівняно холодні води, які піднімаються з глибин океану. Ось чому Сомалійська течія улітку холодна.

У південній частині Індійського океану циркуляція повітряних і водних мас приблизно така сама, як і на півдні Атлантичного та Тихого океанів. Морські течії тут рухаються проти годинникової стрілки, утворюючи величезний кругообіг.

За картою атласу порівняйте кругообіги морських течій у південних частинах Індійського, Атлантичного і Тихого океанів.

Органічний світ і природні ресурси

Рослинність і тваринний світ Індійського океану мають багато спільного з органічним світом західної частини Тихого океану. Це пояснюється вільним обміном між ними водних мас.

Найбагатший органічний світ — на півночі Індійського океану, де відомі численні види риб — сардинела, нототенія, тунець, скумбрія, летючі риби, багато акул, скатів (мал.52). Разом з річковими водами в океан потрапляє велика кількість поживних речовин, з якими пов’язаний розвиток планктону. Внаслідок його бурхливого розмноження вода іноді починає «цвісти», змінюючи при цьому свій колір (звідси, наприклад, назва Червоного моря). У прибережних водах багато коралів (мал. 53), зустрічаються морські зірки (мал.54), черепахи (мал.55).

Південні тропічні райони Індійського океану значно бідніші на органічний світ. Виняток становлять прибережні води Африки і Мадагаскару, де на поверхню піднімаються глибинні води, багаті на органічні рештки. Тут знаходиться головний промисловий район океану.

У помірних і полярних широтах Індійського океану водяться численні ссавці: кити, ластоногі, дельфіни, живе багато кальмарів. Серед птахів трапляються альбатроси, фрегати, пінгвіни.

Індійський океан відомий значними запасами нафти і газу, які розробляються на його шельфі. Найбільшим у світі постачальником нафти є район Перської затоки. У Червоному морі виявлені поклади залізних і мідних руд.

У зв’язку з інтенсивним видобутком нафти й газу на півночі Індійського океану його води часто забруднюються нафтопродуктами. Це створює серйозну загрозу для всього живого в океані, а також для населення узбережних районів.

1. Клімат Індійського океану своєрідний завдяки мусонній циркуляції.
2. Морські течії в океані змінюють свій напрям і властивості за сезонами.
3. В Індійському океані найтепліші та найсолоніші води.
4. На дні Індійського океану є величезні поклади нафти й газу, його води багаті на біологічні ресурси.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Що спільного та відмінного в циркуляції атмосфери над Індійським, Атлантичним і Тихим океанами?
2. Де і чому в Індійському океані спостерігаються найвищі температури повітря і води?
3. Назвіть течії Індійського океану, що змінюють свій напрям двічі за рік. Поясніть причини такого явища.
4. Де і чому найбагатше життя у водах Індійського океану?

Червоне море — найтепліше море планети. Середня температура його води в лютому +18°С на півночі і до +27°С на півдні. Цікаво, що у Червоному морі виявлені й найтепліші глибинні води Світового океану. Температура їх сягає +21°С — +22°С. Це пов’язано з високим підводним порогом Баб-Ель-Мандебської протоки, яка з’єднує Червоне море з відкритим океаном. Поріг заважає проникненню в море глибинних холодних вод з Індійського океану. Червоне море утримує перше місце в світі й за солоністю вод, яка дорівнює 42‰.

У зонах розколин Червоного моря було виявлено потужні виходи гарячих вод з температурою до +70°С. Солоність їх досягає 300-350‰. Хімічний склад відрізняється від вод Світового океану. Вони вміщують великі запаси срібла, заліза, міді, олова тощо. Такі води є, по суті, розсолами. Розсоли Червоного моря безпосередньо вивчалися під час дослідження морського дна за допомогою глибоководних апаратів. Спроби пройти крізь розсоли виявилися невдалими, оскільки щільність їх надзвичайно висока. При цьому люди стали свідками унікального явища — підводного солоного «озера», на якому можна було бачити хвилі. Уздовж краю «озера» помітно було сміття, яке затонуло в морі і яке його хвилі викинули на «берег».

Аравійське море і Бенгальська затока

Аравійське море і Бенгальська затока, розташовані на півночі Індійського океану, знаходяться в одних широтах. Сильне випаровування мало б зумовити однаково високу солоність вод як у морі, так і в затоці. Проте води цих водойм помітно відрізняються за вмістом солей. Причиною є літні мусони. Проходячи осторонь Аравійського моря, вони приносять у Бенгальську затоку велику кількість атмосферних опадів. Разом з річковими водами опади й утворюють поверхневий шар опрісненої води. Завдяки цьому влітку солоність вод Бенгальської затоки падає до 30‰ і навіть до 20‰. Ще менша вона в місцях впадіння річок у затоку.

Свого часу неподалік тропічних берегів Африки було спіймано рибу, яка викликала справжню сенсацію в науковому світі. Йдеться про доісторичну рибу целакант (мал. 56), що, як вважалося, вимерла ще 70 млн років тому. Проте 1938 р. в африканських водах целакант був уперше виловлений живим. З часом учені одержали ще кілька десятків екземплярів. Проте всі вони, опинившись на поверхні, швидко гинули з невідомих причин.

Найбільша за довжиною протока Світового океану — Мозамбіцька. Довжина її близько 1760 км, ширина — від 422 до 925 км.

Источник