Висота над рівнем моря
Днями мене запитали про те, на якій висоті над рівнем моря знаходяться кримські міста Ялта, Алушта і Сімферополь. Спочатку я хотів відмахнутися від цього питання, але цікавість підштовхнула мене перевірити, що ж пише на цю тему Інтернет. Виявилося, що в мережі практично неможливо знайти згадок про висоту більшості міст колишнього Союзу. Вражений цим фактом, я вирішив виправити ситуацію.
Для початку заліз в Вікіпедію і навів довідки про те, що ж таке висота над рівнем моря і від якого моря треба вважати. Ось що там пишуть:
Висота над рівнем моря координата в тривимірному просторі (дві інші широта і довгота), що показує, на якому рівні щодо прийнятого за нуль рівня моря знаходиться той чи інший об’єкт.
Балтійська система висот (БСВ) прийнята в СРСР в 1977 році система абсолютних висот, відлік яких ведеться від нуля футштока в Кронштадті. Від цієї позначки відрахувати висоти опорних геодезичних пунктів, які позначені на місцевості різними геодезичними знаками і нанесені на карти. В даний час БСВ використовується в Росії і ряді інших країн СНД.
В теорії все зрозуміло — треба взяти детальну топографічну карту і подивитися які висоти там позначені. Але де ж її взяти цю карту?
Перше, що спало на думку — заглянути в OziExplorer . Це спеціальна програма для роботи з GpS (супутниковий навігатор). Одна з її функцій дозволяє визначати висоту просто вказуючи курсором місце на карті. З її допомогою я легко з’ясував, що Алушта розташована на висотах від 0 до 130 метрів над рівнем моря. Ялта — від 0 до 200 метрів, Севастополь — від 0 до 100, Сімферополь — в середньому в 250 метрах над рівнем моря.
Однак цей спосіб не дуже універсальний. Адже як і раніше залишається питання де взяти карту? , на цей раз оцифрованную. Карти Криму у мене були, а ось з рештою світу не склалося .
Відповідь буквально лежав на поверхні, тобто в Інтернеті. Уже не перший рік там діє сервіс Google Earth — такий собі цифровий глобус склеєний з фотографій земної поверхні з космічної висоти. Там напевно повинна бути функція визначення висоти. Я скачав дистрибутив Google Earth (безкоштовну версію), встановив його і приступив до вивчення меню. Ніяких висотомірів там не виявилося. Дивно . Може треба почитати довідку? Теж не знайшов 🙁
Уже майже зневірившись, я раптом помітив у нижній частині екрана спритно бігають циферки. Еврика . Це і був висотомір.
На радощах я став бігати по карті і заміряти висоту всіх міст поспіль.
Висота Єкатеринбурга над рівнем моря — 250 метрів.
Висота Москви над рівнем моря — 130 метрів.
Саратов — 40
Махачкала — 15
Красноярськ — 140
пермь — 150
Челябінськ — 250
Уфа — 125
Казань — 90
Нижній Новгород — 70
Іваново — 130
Ярославль — 98
Воронеж — 104
Петербург — 13
Архангельськ — 7
Новгород — 28
Муром — 105
Вис та над рівнем моря деяких міст України:
Висота Києва над рівнем моря від 90 (рівень Дніпра) до 190 (знамениті Дніпровські кручі) метрів.
Харків — 122
Чернівці — 240
Хмельницький — 299
Тернопіль — 336
Вінниця — 294
Черкаси — 80
Кривий ріг — 85
Запоріжжя — 75
Херсон — 50
Донецьк — 241
Дніпропетровськ — 68
Суми — 125
Полтава — 150
Чернігів — 117
У західній частині України мене зацікавили висоти таких населених пунктів:
Львів — 270
Івано-Франківськ — 343
Ужгород — 187
Мукачево — 181
Рахів — 430
Ясіня — 650
Яблуницький п Єреван — 930
Сподіваюся ви розумієте, що всі отримані дані не дуже точні. Google Earth ж не професійний інструмент з гарантованою точністю і достовірно відомими похибками. У неї зовсім інші цілі.
Крім того, сам термін висота міста над рівнем моря вельми умовний. Адже місто це не крапка, а величезний об’єкт, різні райони якого мають різну висоту.
Источник
Абсолютні і відносні висоти точок на карті
З – гірська місцевість
Д – пагорбкувата напівзакрита пересічена місцевість
Г – пагорбкувата напівзакрита місцевість
Рисунок 1.32 – Зображення на картах різних за характером рельєфу ділянок місцевості
Зображення рельєфу горизонталями доповнюється підписами абсолютних висот, характерних точок місцевості, певних горизонталей, а також числових характеристик деталей рельєфу – висоти або глибини, ширини, рис.1.25, табл.1.8.
Абсолютною висотою точки місцевості називають її висоту в метрахнад рівнем моря. За початок відліку висот на картах беруть рівень Балтійського моря (нуль кронштадтського водомірного посту). Висоти в метрах над рівнем моря, підписані на картах, називають відмітками. Наприклад, на рис.1.25 одна з вершин має відмітку 231,0. Перевищення однієї точки місцевості над іншою називається відносною висотою; вона може бути одержана як різниця абсолютних висот точок, рис.1.33.
Рисунок 1.33 – Абсолютні і відносні висоти точок
Висоти точок місцевості над рівнем моря (абсолютні висоти) визначаються по карті за допомогою відміток висот горизонталей і прийнятої на карті висоти перерізу рельєфу.
Якщо точка розміщена на горизонталі, то її абсолютна висота дорівнює значенню відмітки цієї горизонталі. Наприклад, на рис.1.34 горизонталь з відміткою 200 проходить через сарай. Це означає, що сарай розміщений на висоті 200 м.
У разі, коли горизонталь не має підписаної відмітки, її значення визначають за відмітками інших горизонталей або висот точок місцевості. Допустимо, потрібно визначити висоту точки місцевості, на якій перебуває окремий камінь, рис.1.34.
Умовний знак окремого каменя розміщений на горизонталі без відмітки. Штрихи (покажчики схилів) на горизонталях показують, що схил знижується у бік струмка. Ліворуч від горизонталі з окремим каменем знаходиться стовщена горизонталь з відміткою 200. Висота перерізу дорівнює 10 м. Отже, горизонталь, яка проходить через умовний знак окремого каменю, має відмітку 190, яка і є висотою точки.
Рисунок 1.34 – Визначення висот і взаємного перевищення точок по карті
Якщо точка знаходиться між горизонталями, то її абсолютна висота визначається за значенням відмітки висоти однієї з цих горизонталей. Для цього до значення відмітки висоти горизонталі додають або від неї віднімають (залежно від положення точки щодо горизонталі) ту частину висоти перерізу, на яку точка віддалена від горизонталі.
Наприклад, потрібно визначити висоту розвилки польових доріг, рис.1.34. Точка розміщена приблизно на ¾ величини закладання від нижньої горизонталі, що має відмітку 220, і на ¼ — від верхньої горизонталі з відміткою 230. Висота перерізу рельєфу дорівнює 10 м. Внаслідок цього поправка до нижньої горизонталі становить 7,5 м, а до верхньої горизонталі – 2,5 м. Додавши поправку до значення відмітки нижньої горизонталі або віднявши її від значення відмітки верхньої горизонталі, отримаємо висоту точки на розвилці доріг:
220 м + 7,5 м = 227,5 м або 230 м – 2,5 м = 227,5 м.
Взаємне перевищення точок місцевості визначають як різницю їх абсолютних висот. Наприклад, перевищення висоти з відміткою 236,3 над оз. Глибоке (з відміткою 177,8) становить 236,3 м – 177,8 м = 58,5 м.
Відносні висоти схилів і глибини лощин зручно визначати за кількістю проміжків між горизонталями на схилі і помноживши його на висоту перерізу, отримаємо відносну висоту схилу. Наприклад, на південно-західному схилі висоти з відміткою 236,3 м, рис.1.34, є три проміжки між основними горизонталями і один між основною і додатковою горизонталями. Висота перерізу 10 м, тому відносна висота схилу буде 3,5
10 м = 35 м.
Відносні висоти (глибини) обривів, рівчаків, вимоїн, насипів, виїмок визначаються за значеннями підписів, що стоять поряд з умовними знаками.
Визначення по карті напрямку пониження і крутизни схилів.Напрямок пониження схилів визначається по карті за позначками схилів на горизонталях, а також шляхом порівняння відміток висот точок і горизонталей: пониження схилу буде завжди у бік меншої відмітки; цифри відміток горизонталей своїми основами спрямовані у бік пониження схилу.
Крутизна схилу визначається у міру зближення між собою горизонталей на цьому схилі, тобто за величиною закладання між двома суміжними горизонталями. Залежність між закладанням і крутизною схилу показана на рис.1.35, чим менше величина закладання, тим крутіше схил; чим більше величина закладання, тим схил більш похилий. Ця залежність і покладена в основу всіх способів визначення крутизни схилів.
Рисунок 1.35 – Залежність між елементами схилу
Окомірна оцінка крутизни схилів.По карті звичайно не доводиться визначати крутизну схилів більше 25 0 . Для кутів, які не перевищують цю величину, можна припустити, як показано на рис.1.35, що 
, тобто що крутизна схилу обернено пропорційна закладанню. На цьому і ґрунтується окомірний спосіб визначення крутизни схилу.
Щоб використовувати цей спосіб, потрібно попередньо визначити за шкалою закладань крутизну схилу, яка на даному аркуші карти відповідає закладанню в 1 см.
Подальше завдання щодо визначення крутизни схилу зводиться в основному до окомірної оцінки закладання d між суміжними горизонталями даного схилу. Крутизна схилу, що визначається, розраховується як відношення крутизни схилу, що відповідає закладанню на 1 см до величини закладання d.
На топографічних картах масштабів 1: 25 000, 1 : 50 000 і 1 : 100 000 основна висота перерізу підібрана таким чином, що закладання між основними горизонталями на 1 см відповідає крутизні схилу 1,2 0 (округлено 1 0 ). З цієї взаємозалежності між закладанням, висотою перерізу і крутизною схилу, рис.1.36, можна вивести таке правило: у скільки разів закладання менше (або більше) одного сантиметра, у стільки разів крутизна схилу більше (або менше) одного градуса. Звідси випливає, що закладанню на 1 мм відповідає крутизна схилу 12 0 (округлено 10 0 ), закладанню на 2 мм – 6 0 (округлено 5 0 ), закладанню на 5 м – 2,4 0 (округлено 2 0 ) і т.д.
Рисунок 1.36 – Визначення крутизни схилів окомірно і за допомогою лінійки
Визначення крутизни схилів за шкалою закладань,рис.1.37.Шкалою закладання називається спеціальний графік, який друкується на всіх аркушах топографічних карт поряд з лінійним масштабом.
Вздовж нижньої основи цієї шкали підписані цифри, що показують крутизну схилів у градусах. На перпендикулярах до основи відкладені у масштабі карти відповідні їм закладання: у лівій частині шкали – закладання за основною висотою, а в правій – за п’ятикратною, тобто закладання між двома суміжними стовщеними горизонталями (закладання для різних значень кута α обчислюють за формулою d = ctg α, яка виводиться з формули на рис.1.35). Для визначення крутизни схилу за шкалою закладань слід виміряти відстань між двома суміжними суцільними горизонталями в потрібному напрямку і відкласти його на шкалі закладань так, як показано на рис.38. Відлік внизу на шкалі проти відкладеного відрізка покаже крутизну схилу в градусах. У нашому прикладі крутизна схилу між точками а і б дорівнює 1 0 .
Рисунок 1.37 – Визначення крутизни схилів за шкалою закладання
На крутих схилах, де горизонталі підходять близько одна до одної, крутизну зручніше визначати за стовщеними горизонталями. Для цього вимірюють відрізок між сусідніми стовщеними горизонталями, відклавши цей відрізок на правій частині шкали, як показано на рис.38, визначають крутизну схилу. У нашому прикладі крутизна схилу між точками в і г дорівнює 10 0 .
Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет
Источник
Географія 6 клас — В. М. Бойко
РОЗДІЛ III ОБОЛОНКИ ЗЕМЛІ
Тема 1 ЛІТОСФЕРА
§24. АБСОЛЮТНА І ВІДНОСНА ВИСОТА МІСЦЕВОСТІ
· Пригадайте, як можна виміряти висоту предмета.
· Які форми поверхні е у вашій місцевості?
Ви вже знаєте, що земна поверхня нерівна. На ній є відносно рівні ділянки, є підняття і зниження — горби, гори, яри. Щоб уявляти нерівності земної поверхні й показати їх на плані або карті, потрібно знати висоту підвищень і глибину знижень поверхні.
ЯК ВИМІРЮЮТЬ ВІДНОСНУ ВИСОТУ. Щоб визначити на місцевості висоту, наприклад, горба, потрібно виміряти відстань по вертикалі від його підошви до вершини. Це можна зробити за допомогою нівеліра. Нівелір — простий прилад у вигляді вертикальної рейки заввишки 1 м і горизонтальної планки з виском (тягарцем).
Спосіб вимірювання ним висоти зображений на мал. 87. Спочатку встановлюють нівелір біля підошви горба. За виском перевіряють його вертикальність. Горизонтальну планку нівеліра спрямовують на схил. У напрямку планки «прицілюються» і помічають точку на схилі, в яку вона спрямована. Там забивають кілок. Якщо висота нівеліра дорівнює 1 м, ця точка буде на 1 м вищою від того місця, де стоїть нівелір. Після цього нівелір переносять до кілка і «прицілюються» на іншу точку вище по схилу. Друга точка вже буде на 2 м вищою від підошви. Так послідовно переставляють нівелір кілька разів уздовж схилу. Досягнувши вершини, за кількістю кілків визначають висоту горба в метрах.
Таким чином дізнаються, на скільки метрів одна точка (у нашому прикладі — вершина горба) вища відносно іншої (підошви горба). Перевищення однієї точки земної поверхні над іншою називається відносною висотою.
Вимірювання висоти точок земної поверхні називають нівелюванням (мал. 88). За допомогою нівеліра можна виміряти висоту берега річки над водою, висоту схилу яру над його дном тощо. Відносну висоту потрібно знати науковцям, будівельникам, туристам.
Мал. 87. Вимірювання відносної висоти
Мал. 88. Нівелювання
ЯК ВИЗНАЧАЮТЬ АБСОЛЮТНУ ВИСОТУ. Якщо ви уважно розглянете мал. 88, то побачите, що на одному схилі горба нівелір ставили чотири рази, на схилі з іншого боку — п’ять разів. Це означає, що підошва горб а з одного б оку може бути нижчою, ніж з іншого. Тому й відносна висота вершини, виміряна зрізних боків горба, може бути неоднаковою.
Щоб уникнути неузгодженості у висотах, на планах і каргах позначають не відносну висоту, а абсолютну. Її відлічують від єдиного рівня — від рівня моря, який прийнято вважати за нуль. Отже, абсолютна висота — це перевищення точки земної поверхні над рівнем моря, що позначається 0. Проте різні моря мають різний рівень. Від якого з них вести відлік? В Україні, як і в інших країнах (Росії, Білорусі, Молдові та ін.), прийнято вести відлік абсолютної висоти точок поверхні від рівня Балтійського моря (мал. 89).
Щоб визначити абсолютну висоту точок, не обов’язково їхати до його берегів. У різних місцях на місцевості ставлять спеціальні знаки — репери(мал. 90). Н а них зазначено висоту цієї ділянки над рівнем Балтійського моря. Від цього знака нівелюванням можна визначити висоту будь-якої точки. Наприклад, абсолютна висота Києва (найвищої його частини — Печерська) — 190 м.
На планах і картах абсолютну висоту окремої точки місцевості позначають крапкою.
Біля неї пишуть висоту в метрах. Це позначка висоти (мал. 92).
Мал. 89. Відлік абсолютної висоти
Мал. 91.
Мал. 93. Зображення нерівностей поверхні на площині за допомогою горизонталей
Мал. 94. Зображення горизонталей на плані
ЯК ЗОБРАЖУЮТЬ НЕРІВНОСТІ ПОВЕРХНІ ГОРИЗОНТАІ1ЯМИ. Нерівності земної поверхні на планах і картах зображують горизонталями. Горизонталі — це лінії на плані або карті, що з’єднують точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою. Вони окреслюють форми нерівностей земної поверхні. Так, відмітки абсолютних висот горба переносять на план і з’єднують їх лініями з іншими такими самими відмітками висоти (мал. 93, 94).
На плані горизонталі зображують лініями рожевого або коричневого кольорів. Проводять їх через певні проміжки. Наприкладчерезкожні5,10, 20, 50, 100 або 200м. На лінії-горизонталі цифрою позначають абсолютну висоту.
Зверніть увагу: відстань між горизонталями залежить від крутизни схилів. Якщо схил крутий, горизонталі на плані буде проведено близько одна від одної, якщо пологий — на більшій відстані. Маленькі рисочки, проведені перпендикулярно до горизонталі, називають бергштрихами. Вільним кінцем вони вказують, у якому напрямку схил знижується. Горизонталями на планах зображують не тільки підвищення, а й западини. Тоді бергштрихи будуть спрямовані вільним кінцем усередину контуру.
За горизонталями на плані можна вирішити практичні питання. Наприклад, варто лише поглянути на план, щоб визначити, у якому напрямку місцевість підвищується, який схил горба крутіший, чи видно з тієї або іншої точки певний об’єкт.
Зображення бергштрихів на горизонталях
На картах горизонталі проведені не через кілька метрів як на плані, а через сотні метрів і через різні проміжки висоти (на карті півкуль — 0, 200 м, 500 м, 2000 м і т. д.). Для більшої наочності ділянки між горизонталями зафарбовують різними колюрами. Ділянки з абсолютними висотами від 0 до 200 м зафарбовані зеленим кольором, від 200 до 500 м — жовтим, понад 500 м — відтінками коричневого. Так само горизонталями й відтінками блакитного кольору показано глибини океанів і морів. Як ви вже знаєте, кольори, що використані на карті, пояснює шкала висот і глибин.
Зважаючи на відносну й абсолютну висоти, найвищою горою в світі є не Еверест (8850 м), а вулкан Мауна-Кеа на Гаванських островах. Його абсолютна висота — 4205 м (над рівнем моря), а відносна — 9705 м (від підніжжя на дні океану до вершини).
висота — це перевищення однієї точки земної поверхні над іншою.
✵ Абсолютна висота — це перевищення точки земної поверхні над рівнем моря.
✵ Горизонталі — це лінії на плані або карті, що з’єднують точки з однаковою абсолютною висотою.
✵ Бергштрих — це риска, що проведена перпендикулярно до горизонталі й указує вільним кінцем, у якому напрямку схил знижується.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Чим відносна висота відрізняється від абсолютної?
2. Що означає позначка висоти на плані?
3. Що зображують горизонталі на плані?
4. Визначте, на якій відстані одна від одної проведено горизонталі на мал. 93.
5. Яка залежність між крутизною схилу і відстанню між горизонталями?
6. Чим відрізняється на плані зображення горба від западини?
7. Обчисліть відносну висоту горба, якщо його абсолютна висота дорівнює 487 м, а горизонталь біля підошви проведена на висоті 230 м.
8. Як змінилася б абсолютна висота гори Говерли, якби рівень води в Балтійському морі підвищився на 10 м?
ПРАКТИЧНА РОБОТА 4
Тема: Визначення за картами абсолютної і відносної висоти місцевості.
1. Користуючись фізичною картою півкуль, за шкалою висот визначте:
а) абсолютну висоту Бразильського плоскогір’я і його висоту відносно Амазонської низовини;
б) абсолютну висоту Уральських гір і їх висоту відносно Західносибірської рівнини.
2. Користуючись фізичною картою півкуль, за відмітками висоти визначте:
а) абсолютну висоту вулкана Кіліманджаро, що в Африці;
б) абсолютну висоту гори Джомолунгми (Еверест), що в Азії.
Величні гори і неозорі рівнини, високі конуси вулканів і глибокі міжгірні долини, піщані горби і яри — такі різноманітні форми є наземній поверхні. Нерівності материкової та океанічної земної кори дуже різні. Їх розрізняють за формою, розмірами, походженням, віком. Є опуклі форми (горби, гори), увігнуті (яри, долини, западини), плоскі й горбисті. Сукупність форм земної поверхні називається рельєфом. Різноманітний рельєф — це результат взаємодії внутрішніх процесів, що створюють нерівності, й зовнішніх, які намагаються їх вирівняти.
Якщо уявити поверхню планети без океанічної води, то побачимо найбільші форми рельєфу земної кори: западини океанів і материки, що височіють над ними. Ці нерівності визначають «обличчя» планети, тому їх називають планетарними формами рельєфу (найбільші). І на материках, і на дні океанів основними формами рельєфу (великі) є рівнини і гори. їх ускладнюють менші форми — горби і долини, пагорбки і яри та ін. (мал.95).
Источник