Географічне положення Тихого океану
Тихий океан – унікальний географічний об’єкт як за розмірами, так і за тим, що відбувається в ньому процесам. Це найбільший за площею і найдавніший з океанів за часом освіти. Він розділяє і одночасно з’єднує п’ять континентів, має великий вплив на їх природу і на господарську діяльність народів, що населяють його береги (рис. 70).
Головні особливості його природи – часті рухи земної кори на дні, великі глибини, безліч вулканів і островів, величезний запас тепла у водах, виняткова різноманітність органічного світу. Причини багатьох з цих особливостей ви зможете пояснити, уважно працюючи з текстом і картами.
Географічне положення океану. Тихий, або Великий, океан займає 1 / 3 поверхні планети і майже 1 /2 площі Світового океану. Розташований він по обидва боки від екватора і 180г меридіана. Тихий океан має овальні обриси, особливо широкий він у екватора, тому він найтепліший з океанів (рис. 71). З історії дослідження океану. Першим з європейців Тихий океан в 1513 р. побачила іспанський конкістадор В. Бальбоа, який перетнув Панамський перешийок.
Для географічної науки відомості про океан були накопичені в результаті плавань Ф. Магеллана, Дж. Кука та інших мореплавців. Початок широкому вивченню океану було покладено в XIX в. першої російської кругосвітньої експедицією І. Ф. Крузенштерна і Ю. Ф. Лисянського. Вивчення океану було продовжено під час плавання Ф. Ф. Беллінсгаузена і М. П. Лазарєва до берегів Антарктиди і Австралії. Комплексні дослідження велися в кінці XIX ст. англійською експедицією на судні «Челленджер » і росіянами під керівництвом С. О. Макарова на судні « Витязь».
З 1949 р. експедиційні суду нашої країни здійснюють регулярні наукові рейси. У наші дні створена спеціальна міжнародна організація з вивчення Тихого океану. У Росії на Далекому Сході є науковий центр Академії наук, частина співробітників якого займається вивченням океану.
Источник
Географічне положення Тихого океану. Рельєф дна
Тема 2. Тихий океан. Океанія
Тихий океан не омиває берегів Європи, в якій ми живемо. Проте саме європейці дали йому таку назву. Це сталося в 1520 р. під час першої навколосвітньої експедиції, яку очолював португалець Фернан Магеллан. Обігнувши першим із європейців Південну Америку, він здійснив перехід через величезні водні простори і незабаром переконався, що це — невідомий новий океан. Оскільки погода під час плавання сприяла мандрівникам, Магеллан назвав його Тихим.
§ 16. Географічне положення океану. Рельєф дна
Географічне положення
Тихий океан ще називають Великим, бо він найбільший на планеті. Океан займає майже таку саму територію, як усі інші океани разом узяті. На його площі — 178,7 млн км кв. — вільно б розмістилися всі материки, і при цьому залишилося б місце ще для однієї Африки (мал.33). Проте географічне положення — це не лише адреса, за якою можна відшукати той чи інший океан на карті або глобусі, а й надзвичайно важлива характеристика, яка передусім дає уявлення про природні умови самого океану. Маючи таке уявлення, можна зрозуміти значення океану в житті людей, що живуть на океанічному узбережжі у різних куточках земної кулі.
Визначіть географічне положення Тихого океану, користуючись планом (див. Додаток 1).
Північна межа Тихого океану проведена через Берингову протоку.
Відшукайте її на карті
На півдні океан омиває узбережжя Австралії й досягає берегів Антарктиди. Тут його межі проведені умовно, по меридіанах.
Отже, Тихий океан лежить майже в усіх географічних поясах Землі, за винятком найпівнічнішого.
Пригадайте його назву?
Таке розташування зумовлює надзвичайну різноманітність його природи, в якій можна помітити цікаві закономірності.
Екватор поділяє Тихий океан приблизно на дві рівні частини, природа яких подібна. Водночас у західній і східній частинах одного й того самого географічного поясу природа океану значно відрізняється. Ці відмінності зумовлені, зокрема, морськими течіями.
Користуючись картою атласу, визначіть теплі й холодні течії, що протікають на заході та сході тропічного і помірного поясів океану. Які закономірності ви помітили?
Відмінності в природі західної та східної частин океану зумовлені й обрисами берегової лінії материків. У Євразії вона дуже розчленована і має численні острови, затоки та окраїнні моря, в які впадають потужні ріки.
На карті атласу знайдіть найбільші з них
Тому більшого впливу суходолу зазнає західна частина океану, ніж східна.
Тихий океан омиває береги більш як 50 країн світу на чотирьох континентах: Євразії, Австралії, Північної та Південної Америки. Проте його води не тільки розділяють материки і держави. Через океан пролягають найважливіші транспортні шляхи, що сполучають країни Азії, Австралії та Америки.
Рельєф дна
Якби води Тихого океану можна було випарувати, то відкрилася б територія, рельєф якої дуже нагадує поверхню Євразії. Адже на дні океану є величезні гірські хребти та рівнини, височини та улоговини. А вулканів і підводних гір тут значно більше, ніж у всіх інших океанах разом узятих. Різноманітність форм рельєфу дна океану тісно пов’язана з будовою земної кори.
Однаковий тип земної кори материків та їх підводних частин зумовлює також схожість їхнього рельєфу. Саме це можна спостерігати в Тихому океані біля берегів Євразії, де підводна окраїна материка особливо велика. Тут, зокрема на шельфі, продовжуються гори і рівнини суходолу, чітко простежуються затоплені річкові долини. На материковому схилі вони перетворюються на глибокі підводні улоговини — каньйони.
Ложе океану, що має океанічний тип земної кори, являє собою переважно хвилясту рівнину з численними горбами. Проте й тут є справжні поодинокі підводні гори з майже плоскими вершинами, які колись були вулканами. Величезні кратери вулканів поступово заповнилися морськими відкладами й стали плоскими.
Крім них, рівнинність ложа океану порушують численні підводні хребти, що тягнуться на десятки тисяч кілометрів. Поміж ними є хребти-велетні, які складаються з кількох менших за розмірами частин. Так, серединно-океанічний хребет Тихого океану поділяють на дві частини: Південнотихоокеанське та Східнотихоокеанське підняття. В окремих місцях ці підводні споруди досягають 850 км завширшки, а їх загальна довжина становить понад 11 500 км. Напрям простягання підводних хребтів можна простежити за островами, які є їхніми верхівками.
Підводні хребти розділяють ложе Тихого океану на численні улоговини. Деякі з них дуже великі за розмірами. Так, на площі найбільшої з улоговин океану — Північно-Східної — може розміститися Північна Америка разом із Гренландією.
Досить складним є рельєф дна Тихого океану поблизу Євразії, де у перехідній зоні розташовані найдовші на планеті пасма островів і найглибші западини (жолоби) Землі. Саме тут виявлена максимальна глибина не тільки Тихого, а й Світового океану — Маріанський жолоб (11 022 м).
На заході океану, вздовж Азії та Австралії, острівні дуги і глибоководні жолоби облямовують улоговини морів, які називають окраїнними. В жодному іншому з океанів немає стільки окраїнних морів, ніде вони не мають таких значних розмірів.
- Природні умови Тихого океану визначаються його географічним положенням.
- Переважна частина дна океану — рівнина з найбільшими підводними улоговинами планети. На заході Тихого океану розташовані найдовші острівні пасма та найглибші глибоководні западини (жолоби) земної кулі.
- Ложе океану перетинається серединно-океанічним хребтом і всіяне багатьма вулканічними горами.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
- В яких географічних поясах розташований Тихий океан?
- У чому виявляється вплив материка Євразія на води Тихого океану?
- Які форми рельєфу властиві для дна океану біля берегів Євразії?
- Чому глибоководні жолоби розташовані тільки на окраїнах океану?
Источник
Тихий океан. Географічне положення
Географічне положення. Тихий океан за розмірами й особливостями природи – унікальний природний об’єкт нашої планети. Океан розташований у всіх півкулях Землі, між материками Євразією і Австралією на заході, Північною і Південною Америкою на сході й Антарктидою на півдні.
Тихий океан займає понад 1/3 поверхні планети і майже половину Світового океану. Він має овальні контури, витягнутий з північного-заходу на південний схід й найширший між тропіками. Берегова лінія відносно прямолінійна біля берегів Північної і Південної Америки і сильно розчленована біля берегів Євразії. До складу Тихого океану входить цілий ряд окраїнних морів Східної й Південно-Східної Азії. В океані велика кількість архіпелагів і окремих островів, які входять до складу Океанії.
Рельєф дна. Тихий океан найглибший. Рельєф його дна складний. Шельф займає відносно невелику площу. Біля берегів Північної і Південної Америки його площа не перевищує десятків кілометрів, а біля берегів Євразії шельф вимірюється сотнями кілометрів. В окраїнних частинах океану розташовані глибоководні жолоби, причому в Тихому океані знаходиться основна частина глибоководних жолобів всього Світового океану: 25 з 35 мають глибину понад 5 км; і всі жолоба, глибиною понад 10 км, – таких 4. Великі підняття дна, окремі гори й хребти розділяють ложе океану на котловини. На південному сході океану розташоване Східно-Тихоокеанське підняття, яке входить в глобальну систему серединно-океанічних хребтів.
З системою глибоководних жолобів й гірських споруд на материках і островах, що прилягають до океану, пов’язаний майже безперервний ланцюг діючих вулканів, які утворюють Тихоокеанське „вогняне кільце”. В цій зоні часто також відбуваються наземні й підводні землетруси, які викликають гігантські хвилі – цунамі.
Клімат. Тихий океан простягнувся від субарктичних до субантарктичних широт, тобто розташований майже у всіх кліматичних поясах Землі. Основна його частина знаходиться в екваторіальному, субекваторіальному і тропічних поясах обох півкуль. Температура повітря над акваторією цих широт цілий рік від +16 о С до +24 о С. Але на півночі океану вона опускається нижче 0 о С. Біля узбережжя Антарктиди така температура тримається і в літні місяці.
Для циркуляції атмосфери над океаном характерні зональні ознаки: в помірних широтах переважають західні вітри, в тропічних широтах переважають пасати, в субекваторіальних широтах біля берегів Євразії яскраво виражені мусони. Над Тихим океаном часто утворюються сильні вітри штормової сили й тропічні циклони – тайфуни. Максимальна кількість опадів випадає в західних частинах екваторіального поясу (близько 3000 мм), мінімальна – в східних районах океану між екватором й південним тропіком (близько 100 мм).
Течії. Тихий океан доволі сильно витягнутий з заходу на схід і тому в ньому переважають широтні потоки вод. В океані утворюються два величезних кільця руху вод: північне і південне. Північне кільце включає Північну пасатну течію, течію Куросіо, Північно тихоокеанську течію й Каліфорнійську течію (вона єдина з перелічених холодна). Південне кільце складають Південна Пасатна, Східноавстралійська течії (теплі), течія Західних вітрів і Перуанська течія (холодні).
Властивості вод. В Тихому океані утворюються всі типи поверхневих водних мас, крім арктичних. Найтепліші води знаходяться в тропічних широтах. Середньорічна температура вод між тропіками складає +19 о С, в екваторіальних широтах – від +25 о С до +29 о С, біля берегів Антарктиди – знижується до -1 о С. Опади, що випадають над океаном, в цілому переважають над випаровуванням. Солоність поверхневих вод Тихого океану трохи нижча, ніж в Атлантичному, оскільки західна частина океану отримує багато прісних річних вод (Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг та інші). Льодові явища в північній частині океану і в субарктичному поясі носять сезонний характер. Біля узбережжя Антарктиди морські льоди тримаються цілий рік. Антарктичні айсберги з поверхневими течіями досягають 40 о пд.ш.
Органічний світ. По біомасі й числу видів органічний світ Тихого океану багатший, ніж в інших океанах. Це пояснюється його тривалою геологічною історією, величезними розмірами, різноманіттям екологічних умов. Особливо багата органічний світ в екваторіально-тропічних широтах, в районах розвитку коралових рифів. В північній частині океану багато різноманітних видів лососевих риб.
Вилов риби в Тихому океані складає понад 45% світового. Головні райони промислу – це область взаємодії теплих і холодних вод; шельфові райони на заході океану і райони підйому глибинних вод біля берегів Північної, й особливо Південної, Америки.
Природні комплекси. В Тихому океані є всі природні пояси, крім арктичного.
Північний полярний (субарктичний) пояс займає невелику частину Берингового й Охотського морів. В цьому поясі відбувається інтенсивна циркуляція вод, тому вони багаті на рибу.
Північний помірний пояс займає широкі акваторії. Для нього характерна взаємодія теплих і холодних водних мас. Це сприяє розвиткові органічного світу. На заході поясу формується унікальний природний комплекс Японського моря, який відзначається великим видовим різноманіттям.
Північний субтропічний пояс в Тихому океані виражений не так чітко, як помірний. Західна частина поясу тепла, східна – відносно холодна. Води сині, прозорі, перемішуються слабо. Кількість планктону (дрібних риб) невелика.
Північний тропічний пояс формується під впливом потужної Північної пасатної течії. В цьому поясі багато окремих островів і архіпелагів. Продуктивність вод поясу невелика. Але біля підводних підвищень й островів з’являються скупчення рию та інших морських організмів.
В екваторіальному поясі спостерігається складна взаємодія вітрів і різних течій. Найбагатші органічним світом комплекси біля Зондських островів і Північно-Східних берегів Австралії, а також комплекси коралових рифів.
В південній півкулі в Тихому океані формуються аналогічні природні пояси, але вони дещо відрізняються властивостями повітряних мас і складом організмів.
Господарське використання. Тихий океан і його моря омивають узбережжя континентів, на яких розташовано понад 30 прибережних держав з загальною чисельністю населення 2,5 млрд. осіб. До основних видів природних багатств океану належать його біологічні ресурси. Тихий океан займає перше в світі місце за видобутком риби й морепродуктів.
На шельфі океану почався видобуток корисних копалин: родовища нафти й газу, руд олова й інших кольорових металів; з морської води отримують кухонну й калійну сіль, магній, бром. Через Тихий океан проходять шляхи міжнародного й регіонального судноплавства, на берегах океану розташована велика кількість портів.
Господарська діяльність людини призвела до сильного забруднення деяких акваторій Тихого океану. Особливо це проявилось біля берегів Японії й Північної Америки. Виснажились запаси китів та інших цінних видів риб. Деякі з них втратили своє промислове значення.
Таким чином природні ресурси Тихого океану надзвичайно багаті і різноманітні, але вони вимагають їх раціонального використання.
Перші наукові дані про океан були отримані на початку 16 століття іспанським конкістадором В. Нуньєсом де Бальбоа. У 1520–1521 роках Фернан Магеллан уперше перетнув океан відпротоки, названої його ім’ям, до Філіппінських островів. Під час плавання не було жодної бурі, тому Магеллан назвав океан «Тихим».
Протягом 16—19 століть океан вивчався численними натуралістами. Систематичні дослідження розпочалися з початку 19 століття (географічні експедиції І. Ф. Крузенштерна,Ю. Ф. Лисянського, О. Є. Коцебу, Ф. Ф. Беллінсгаузена, М. П. Лазарева, Ч. Дарвіна).
Перша власне океанографічна експедиція — кругосвітна подорож англійського судна «Челленджер» (1872–1876), дала велику інформацію про фізичні, хімічні, біологічні і геологічні особливості Тихого океану. Великий внесок у його вивчення в кінці 19 століття внесли наукові експедиції на суднах: «Витязь» (1886–1889, 1894–1896) Росія, «Альбатрос» (1888–1905)США; у 20 столітті: на суднах «Карнегі» (1928–1929) — США, «Снелліус» (1929–1930) — Нідерланди, «Діскавері II» (1930) — Великобританія, «Галатея» (1950–1952) — Данія і «Витязь» — СРСР. Новий етап дослідження почався з 1968 року, коли з американського судна «Гломар Челленджер» було почато глибоководне буріння.
Флора і фауна характеризуються багатством і великим різноманіттям. Фауна Тихого океану налічує біля 100 тисяч видів; у фітопланктоні відомо біля 380 видів. У зоні шельфу представлені різноманітні бурі, фукусові,ламінарієві водорості, молюски, черви, ракоподібні, голкошкірі та інші організми. Для тропічних широт характерний сильний розвиток коралових рифів.
Фауна риб включає не менше 2 000 видів у тропічних широтах і близько 800 видів — у помірних (далекосхідні моря). В океані мешкає понад 2 000 видів риб і 6 000 видів молюсків. У північній частині океану поширенілососеві риби — лосось, кета, горбуша. У центральній частині багато тунця і оселедця, біля західного узбережжя — анчоусів. Риба є кормовою базою для птахів.
У північних помірних і в південних високих широтах живуть численні ссавці: кашалот, декілька видів смугастиків, морські котики; лахтак, морж і сивуч (на півночі), а також краби, креветки, устриці, головоногі молюски та інше. У фауні Тихого океану багато ендеміків.
Источник