Яке море світового океану має найменшу солоність

Найсолоніше море в світі, рейтинг найсолоніших морів в світі

З цієї статті ви дізнаєтеся, які моря на Землі самі солоні.

Те, що вода моря солонувата — знає більшість, але наскільки вона солона, ми рідко замислюємося. А яке море найсолоніше з 80 морів на нашій планеті? Дізнаємося в цій статті.

Найсолоніше море на Землі — Мертве море

Найсолоніше море на планеті — Мертве море. Воно в 10 разів соленее, ніж середній показник по океану (34 р в океані до 340 г на 1 л води – в Мертвому морі). Така висока солоність пояснюється тим, що в нього вливається тільки одна невелика річка Йордан, не випливає нікуди, клімат дуже жаркий, відбуваються сильні випаровування, а дощі випадають дуже рідко. Оскільки Мертве море ніяк не пов’язане з океаном, думки вчених з приводу нього розходяться: одні вважають його морем, інші – озером.

Мертве море – це западина, що знаходиться нижче рівня океану на 423 м, площею 650 км2, найбільша глибина його 380 м. Море непривабливо на перший погляд – все на березі вкрите сіллю. Воно утворилося з-за розсування двох тектонічних плит. Мертве море омиває береги Йорданії, Палестини й Ізраїлю.

Мертве море не даремно називають мертвим – тут ніхто не живе, крім деяких бактерій, навіть водорості не виживають в такий солоній воді. Але ось купатися в такій воді і мазати грязями, які є на узбережжі, корисно. Корисний і повітря Мертвого моря – він насичений киснем на 15% більше, ніж в інших куточках Землі, оскільки море знаходиться нижче рівня океану. Потонути в Мертвому морі неможливо – вода настільки солона, що тримає людину на своїй поверхні.

Друге за солоності Червоне море

Червоне море — саме молоде море з усіх морів. Утворилося в результаті переміщення льодовиків, близько 25 млн. років тому. Якщо дивитися зверху, і в зменшеному варіанті, Червоне море має форму корита. Воно займає друге місце по солоності – 41 г в 1 л води, в деяких затоках (Акабську, Ейлатский) доходить до 60 г солі на 1 л.

Вода Червоного моря тепла завжди, навіть взимку нижче 21C не опускається, і це пов’язано не тільки з нагріванням від сонця, але і надходженням теплих джерел з дна.

Тваринний світ Червоного моря дуже різноманітний:

• Безпечні риби (риби-папуги, -метелики, -ліхтарі; платаксы)
• Отруйні риби (риби-хірурги, -камені; скати, морський дракон)
• Небезпечні риби (риби-голки, -крокодили; тигрова акула, барракуда, мурена)
• Восьминоги
• Морські черепахи

На узбережжі Червоного моря розташувалися Саудівська Аравія, Ємен, Сомалі, Еритрея, Судан і Єгипет. Площа моря 438 тис. км2, найбільша глибина 2,2 км

Третє по солоності — Середземне море

В Середземне море вода з океану надходить по Гибралтарскому протоці. Клімат Середземномор’я субтропічний: зима тепла, але іноді штормить, літо спекотне. Море багате рибою (тунець, камбала, скумбрія), устрицями, мідіями і молюсками. Також у Середземному морі мешкають дельфіни (афаліна, білобочка). Є в море і небезпечні мешканці:

• Акули
• Огняні хробаки (якщо доторкнуться до шкіри людини, то сильно обпалюють)
• Медузи (також можуть обпалювати)
• Мурени (укус для людини може призвести до смерті)
• Морські їжаки (уламок голки, що залишився в тілі, може викликати сильне запалення)
• Анемони на вигляд як рослини, мають паралізуючий отруту
• Риба-кролик – це різновид риби фугу, має отруйну залозу, і тільки досвідчений кухар може її правильно приготувати
• Конус – молюск, що має паралізуючий отруту, небезпечний для людини

Солоність води 39 г на 1 л води. Береги Середземного моря здавна заселяли європейські країни:

• Іспанія
• Італія
• Франція
• Словенія
• Чорногорія
• Боснія та Герцеговина
• Албанія
• Греція

Нарівні з азіатськими країнами:

І країнами Африки:

По площі Середземне море займає величезну територію — 2,5 млн. км 2, найглибші місця в море доходять до 5,1 км

Егейське море

В Егейському морі вода з солоністю 38 г на 1 л води. У морі зосереджено близько 2 тис. островів. Берега моря кам’янисті, дно піщане з нечисленними водоростями. Вода тепла влітку, взимку нижче 11 градусів тепла за Цельсієм не опускається.

Раніше в Егейському морі було безліч фауни і флори, зараз поменшало через забруднення моря. Тепер мешкають у морі восьминоги, губки, краби, морські карасі, жовтохвості окуні. З небезпечних мешканців моря налічується 35 видів акул, але лише 4 з них небезпечні для людей.

На берегах Егейського моря розташувалися Греція і Туреччина. Площа моря 215 тис. км2, найбільша глибина 2,5 км.

Іонічне море

Солоність води в Іонічному морі 38 г на 1 л води. Влітку вода нагрівається до 27C, взимку нижче 14 градусів тепла за Цельсієм не опускається. По берегах моря й островів (Корфу, Сицилія, Патри, Катання, Таранто) в морі знаходяться всесвітньо відомі курорти. Пляжі тут самі різні: кам’янисті, з галечнику і піщані. Морські тварини, що зустрічаються в море різноманітні:

• Їстівні риби (скумбрія, кефаль, камбала, тунець)
• Восьминоги
• Великі черепахи
• Морські їжаки (дуже багато, не можна ходити у воді босоніж)
• Дельфіни

На берегах Іонічного моря розмістилися Італія, Греція та Албанія. Море глибоке, займає площу 169 тис. км 2, в деяких місцях глибина моря до 5,1 км

Японське море

Солоність Японського моря 35 г на 1 л води. Хоча море й не дуже тепле, а солоність в ньому досить висока, якщо врахувати той факт, що в Японське море Тихого океану вода майже не надходить. Взимку море покривається кригою.

Вода в Японському морі прозора, видимість в глибину до 10 м. Японським морем омиваються узбережжя Росії, Японії, Північної і Південної Кореї. Море багате різноманітними морськими рослинами:

• Водорості – 225 різних видів

• Гігантські краби з розмахом клешнею до 1,5 м
• Гігантські і звичайні молюски
• Морські зірки
• Мідії
• Близько 200 видів їстівних риб
• Кальмари
• Трепанги
• Креветки, завдовжки до 18 см
• Гігантські восьминоги, довжиною до 3 м
• Дельфіни
• Кити
• 12 видів акул, не небезпечних для людини
• Тюлені

Японське море займає площу 1062 тис. км2, найбільша глибина 3,7 км

Баренцове море

Солоність Баренцева моря 35 г на 1 л води, майже як вода в океані. Море увесь час покрито льодом, крім одного місяця в році – вересня, тоді ненадовго льоди руйнуються.

У морі є кілька великих островів. У ньому ловлять рибу у великих масштабах. Через Баренцове море прокладений торговий шлях до Мурманська.

З берегів Баренцового моря розташувалися Норвегія і Росія. По площі море займає 1424 тис. км 2. Море неглибоке, самими глибокими ділянками вважається глибина 600 м. Море багате:

• Водоростями
• Смачної їстівної рибою: морським окунем, пикшей, зубаткой, палтусом, камбалою, оселедцем, тріскою (близько 114 видів)
• Нерпою
• Тюленями
• Білугою
• Білим ведмедем
• На узбережжі влітку прилітає багато птахів, в основному різні види чайок

Море Лаптєвих

Солоність води моря Лаптєвих 35 г на 1 л води. Море майже цілий рік покрито льодом. Площа його 672 тис. км 2, з найбільшою глибиною 3,38 км.

По берегах моря Лаптєвих розташувалася північна частина Росії. Рослини на дні моря і тварини, що живуть у морі нечисленні, та все ж:

• Виловлюється 39 рідкісних видів риб: осетра, ряпушки, омуля, гольця, сига
• Розмножуються моржі, білуги, нерпи
• У морі приходять годуватися білі ведмеді і песець

Отже, тепер ми знаємо, які самі солоні моря на Землі.

Відео: Ізраїль. Мертве море

Источник

Солоність вод Світового океану

У водах Світового океану розчинена величезна кількість хімічних елементів. Їх достатньо, щоб покрити всю поверхню суші нашої планети шаром в 240 м. Морська вода по масі складається на 95% з чистої води і більше 4% з розчинених у ній солей, газів і зважених часток. Тому морська вода відрізняється від води прісних водойм рядом особливостей:

• гірко-солоним смаком;
• питомою вагою;
• прозорістю;
• кольором;
• більш агресивним впливом на будівельні матеріали.

Все це пояснюється вмістом в морській воді значної кількості розчинених твердих речовин і газів, а також зважених часток органічного та неорганічного походження.

Кількість розчинених твердих мінеральних речовин (солей), виражена в грамах на кілограм (літр) морської води називається її солоністю.

Загальний вміст розчинених солей у морській воді становить в середньому для відкритих частин Світового океану 35 г/кг води, або 0,035 часткою кілограма. Тисячну частку цілого називають проміле, записують знаком% о і позначають символом S. Отже, середня солоність Світового океану дорівнює 35% (S = 35 ‰ ). В окремих районах Світового океану солоність може в широких межах відхилятися від середньої величини в залежності від гідрологічних і кліматичних умов.

У морській воді розчинено багато різних речовин, але представлені вони неоднаково. Одні речовини містяться в ній в порівняно великих кількостях (в грамах на 1 кг (літр) води), інші – в кількостях, що обчислюються лише тисячними частками грама на тонну води. Ці речовини – мікроелементи, поширені в морській воді.

Вперше склад морської води був визначений Дитмаром на підставі дослідження 77 проб, зібраних в різних пунктах Світового океану. Вся маса океанічної води являє собою рідке “рудне тіло”. У ній містяться практично всі елементи таблиці Менделєєва.

Теоретично в морській воді знаходяться всі відомі хімічні елементи, але ваговий їх зміст по-різному. Виділяють дві групи елементів, що містяться в морській воді. До першої групи належать 11 основних елементів, які, власне, і визначають властивості морської води, найголовніші з них ми вже називали; до другої групи належать всі інші елементи – їх часто називають мікроелементами, загальний вміст яких не перевищує 3 мг/кг. Так, наприклад, в 1 кг морської води міститься 3х10 -7 г срібла, 5х10 -7 г золота, а такі елементи, як кобальт, нікель, олово, виявляють тільки в крові морських тварин, що уловлюють їх з води.

Основні елементи знаходяться в морській воді зазвичай у вигляді сполук (солей), головними з яких є:

• хлориди (NaCl і MgCl), що складають 88,7% від ваги всіх розчинених у морській воді твердих речовин;
• сульфати (MgSO₄, CaSO₄), складові 10,8%;
• карбонати (CaC0₃) – складові 0,3%.

Зміна солоності поверхневих вод Світового океану по широтам

Солоність на поверхні океану у відкритих його частинах залежить головним чином від співвідношення між кількістю опадів і величиною випаровування. Чим більше різниця температури води і повітря, швидкості вітру, тим більше величина випаровування.

Випадання опадів зменшує поверхневу солоність. Крім того, істотний вплив на зміну солоності надає перемішування вод океанів і морів. У полярних областях солоність змінюється при таненні, утворенні льоду. Поблизу гирла річок солоність залежить від стоку прісної води.

Всі перераховані чинники дозволяють судити про зміну солоності по широтах.

Коливання солоності по широтах мають приблизно однаковий характер для всіх океанів. Солоність збільшується в напрямку від полюсів до тропіків, досягає максимального значення близько 20-25 північних і південних широт і знову зменшується на екваторі. Така закономірність пов’язана з режимом опадів і випаровування.

У смузі пасатної циркуляції більшу частину року зберігається ясна, сонячна погода без опадів, постійно дмуть сильні вітри при досить високій температурі повітря, що викликає інтенсивне випаровування, що досягає 3 м в рік, в результаті чого солоність поверхневих вод в тропічних широтах океанів постійно найвища.

В екваторіальній зоні, де вітри дуже рідкісні, незважаючи на високу температуру повітря, а випадають опади рясні, спостерігається деяке зниження солоності.

У помірній смузі опади переважають над випаровуванням і солоність у зв’язку з цим знижується.

Рівномірна зміна поверхневої солоності порушується завдяки наявності океанічних і прибережних течій, а також в результаті винесення прісних вод великими річками:

Область самої високої солоності Світового океану (S = 37,9 ‰ ), не рахуючи деяких морів, лежить на захід від Азорських островів. Солоність морів тим більше відрізняється від солоності океану, чим менше моря сполучаються з океаном, і залежить від їх географічного положення. Солоність вод більше, ніж води океану, мають моря:

• Середземне – на заході 37-38 ‰ , на сході 38-39 ‰ ;
• Червоне – на півдні 37 ‰ , на півночі 41 ‰ ;
• Перська затока – на півночі 40 ‰ , у східній частині 41 ‰ .

Солоність на поверхні морів Євразії коливається в широких межах.

• В Азовському морі в середній його частині становить 10-12 ‰ , а біля берегів 9,5 ‰ ;
• в Чорному морі – в середній частині 18,5 ‰ , а в північно-західній частині 17 ‰ ;
• в Балтійському морі при східних вітрах 10 ‰ , при західних і південно-західних 20-22 ‰ ,
• у Фінській затоці, в окремі дощові роки, при східних вітрах солоність зменшується до 2-3 ‰ .

Солоність полярних морів у віддалених від берега районах становить 29-35 ‰ і може дещо змінюватися в залежності від припливу вод з інших областей океану.

Безстічні моря (Каспійське і Аральське) мають відповідно середню солоність 12,8 ‰ і 10 ‰ .

Зміна солоності по глибині

По глибині помітні коливання солоності відбуваються лише до 1500 м., а нижче цього горизонту солоність змінюється незначно. У ряді місць величина солоності стабілізується починаючи з меншої глибини.

• У приполярних областях при таненні льоду солоність з глибиною підвищується, а при утворенні льоду – знижується.
• У помірних широтах солоність мало змінюється з глибиною. У субтропічній зоні солоність швидко убуває до глибини 1000-1500 м.
• У тропічній зоні солоність наростає до глибини 100 м, потім убуває до глибини 500 м, після чого незначно збільшується до глибини 1500 м і нижче залишається незмінною.

На розподіл солоності по глибині так само, як і на поверхні, впливають горизонтальні переміщення і вертикальна циркуляція водних мас.

Розподіл солоності на поверхні Світового океану на картах показано за допомогою ліній, званих ізогаліни – тобто лінії рівної солоності.

У різні періоди року солоність теж має свої коливання. Для аналізу зміни солоності в часі будується графік – галіноізоплет, на якому по вертикальній осі виписується величина солоності, а по горизонталі – час спостереження. Горизонтальний розподіл солей на різних глибинах суттєво відрізняється від розподілу її по поверхні. Це пояснюється рядом причин. Одна з них полягає в тому, що розподіл води в океані по шарах визначається її щільністю, а так як температура води з глибиною зазвичай знижується, то для стійкої рівноваги не вимагається підвищення солоності в міру збільшення глибини. Солоність з глибиною може знижуватися (анагалінность), зростати (катагалінність) або залишатися незмінною (гомогалінність).

Так, наприклад, у високих широтах рясні опади розпріснюють поверхневу воду, роблять її менш щільною, що викликає велику стійкість вод і перешкоджає перемішуванню. Тому в районах мінімальної поверхневої солоності не обов’язково чекати аналогічного положення солоності на глибині. Велику роль у порушенні узгодженості в горизонтальному розподілі солоності на поверхні і на глибинах грають глибинні течії. Так, в горизонті 75-150 м. у екватора в Тихому та Атлантичному океанах вже не простежується вторинний мінімум солоності, властивий поверхневим обріям. Тут поверхневі води підстиляються горизонтом високосолоної води (36 ‰ ), глибинними екваторіальними протитечіями Кромвеля і Ломоносова.

Походження солей у Світовому океані

На питання про походження солей у Світовому океані вчені ще не дали певної відповіді. До недавнього часу були два припущення з цього приводу. Відповідно до першого вода Світового океану була солоною з часу його виникнення. Відповідно до другого океан осолонювався поступово, внаслідок виносу солей в океан річками і завдяки вулканічної діяльності.

На підтвердження правильності першого припущення наводяться аналізи складу найдавніших відкладень калійної солі, що утворилися у віддалені ери існування Землі. Ці відкладення виникли внаслідок всихання морських басейнів з солоною водою. Залишки древніх морських організмів, що збереглися в згаданих відкладеннях, дають підстави припускати, що вони існували в солоних водах. До того ж вода є прекрасним розчинником, і неможливо припускати, що води первинного океану були прісними.

Очевидною є правильність другого припущення про мінливість солоності і сольового складу під впливом річкового стоку і процесів дегазації Мантії Землі. І особливо справедливе це твердження для періоду, що передував появі біологічного регулятора сольового складу.

В останні роки висунута ще одна гіпотеза з приводу походження солоності Світового океану, що є ніби синтезом різних сторін розглянутих щойно припущень. Відповідно до цієї гіпотези:

• Води первинного океану були солоними з моменту його виникнення, але їх солоність і сольовий склад, безумовно, були іншими, ніж тепер;
• Солоність Світового океану і склад його солей за своїм генезисом є результатом складних і тривалих процесів, пов’язаних з історією розвитку Землі. Роль одного тільки річкового стоку хоча і може пояснити накопичення всієї маси солей за кількістю, але недостатня для пояснення існуючого нині складу. Надходження найголовніших катіонів у води океану дійсно зобов’язано процесам вивітрювання гірських порід і річковому стоку, більшість же їх, напевно, надійшло з надр земних;
• Солоність змінювалася протягом усього періоду існування Світового океану, як у бік її підвищення, так і у бік зниження, а не однобічно, як це випливає згідно з другим припущенням. До кінця палеозою, судячи зі складу солей існуючих тоді морів і згодом висохлих, хімічний склад океану був вже близький до сучасного.

Источник