Які материки омиває Тихий океан?
Відповідей: 5
Нізащо не здогадаєтеся що треба зробити що-б визначити які материки омиває Тихий океан. Гаразд, Не буду мучити, для цього достатньо взяти карту і подивитися і що ми бачимо, цей океан омиває наступні материки: Південну Америку, Північну Америку, Євразію, Австралію і Антарктиду.
Знову змусили задуматися .
Якщо не підводить пам’ять, то Тихий океан омиває чотири материка:
- Євразію;
- Північну Америку;
- Південну Америку;
- Австралію.
Напевно, навіть п’ять материків (якщо брати за старими даними) — начебто ще й Антарктиду захоплює. Але, кажуть, зараз у Антарктиди свій океан.
Тихий океан омиває береги всіх материків, крім Африки.
Тобто, води Тихого океану стосуються берегів Євразії, Австралії, Південної Америки, Північної Америки і Артарктіди.
Тихий океан є найбільшим океаном на планеті. Його площа становить 178,8 млн. Км.кв (Північний Льодовитий океан в порівнянні з ним просто крихітка).
Також він є найглибшим. Тут знаходиться найглибше місце на Землі — Маріанський жолоб.
Тихий океан є найбільшим водним простором на Землі.
він омиває відразу 5 материків. Якщо бути конкретніше, то це: Євразія (зі сходу), Північна і Південна Америка (із заходу), Антарктика (з півночі) і Австралія (зі сходу).
Цікаво, що площа Тихого океану більше по-розміром ніж площа всієї суші нашої планети. Ще в ньому знаходиться близько 25 тисяч островів. А омиває він Північну Америку, Південну Америку, Євразію, Австралію і континент Антарктиду.
Источник
Тихий океан
Тихий океан не омиває берегів Європи, в якій ми живемо. Проте саме європейці дали йому таку назву. Це сталося в 1520 р. під час першої навколосвітньої експедиції, яку очолював португалець Фернан Магеллан. Обігнувши першим із європейців Південну Америку, він здійснив перехід через величезні водні простори і незабаром переконався, що це — невідомий новий океан. Оскільки погода під час плавання сприяла мандрівникам, Магеллан назвав його Тихим.
Географічне положення. Тихий океан ще називають Великим, бо він найбільший на планеті. Океан займає майже таку саму територію, як усі інші океани разом узяті. На його площі — 178,7 млн км кв. — вільно б розмістилися всі материки, і при цьому залишилося б місце ще для однієї Африки. Проте географічне положення — це не лише адреса, за якою можна відшукати той чи інший океан на карті або глобусі, а й надзвичайно важлива характеристика, яка передусім дає уявлення про природні умови самого океану. Маючи таке уявлення, можна зрозуміти значення океану в житті людей, що живуть на океанічному узбережжі у різних куточках земної кулі.
Північна межа Тихого океану проведена через Берингову протоку. На півдні океан омиває узбережжя Австралії й досягає берегів Антарктиди. Тут його межі проведені умовно, по меридіанах.
Отже, Тихий океан лежить майже в усіх географічних поясах Землі, за винятком найпівнічнішого. Таке розташування зумовлює надзвичайну різноманітність його природи, в якій можна помітити цікаві закономірності.
Екватор поділяє Тихий океан приблизно на дві рівні частини, природа яких подібна. Водночас у західній і східній частинах одного й того самого географічного поясу природа океану значно відрізняється. Ці відмінності зумовлені, зокрема, морськими течіями.
Відмінності в природі західної та східної частин океану зумовлені й обрисами берегової лінії материків. У Євразії вона дуже розчленована і має численні острови, затоки та окраїнні моря, в які впадають потужні ріки. Тому більшого впливу суходолу зазнає західна частина океану, ніж східна.
Тихий океан омиває береги більш як 50 країн світу на чотирьох континентах: Євразії, Австралії, Північної та Південної Америки. Проте його води не тільки розділяють материки і держави. Через океан пролягають найважливіші транспортні шляхи, що сполучають країни Азії, Австралії та Америки.
Рельєф дна. Якби води Тихого океану можна було випарувати, то відкрилася б територія, рельєф якої дуже нагадує поверхню Євразії. Адже на дні океану є величезні гірські хребти та рівнини, височини та улоговини. А вулканів і підводних гір тут значно більше, ніж у всіх інших океанах разом узятих. Різноманітність форм рельєфу дна океану тісно пов’язана з будовою земної кори.
Однаковий тип земної кори материків та їх підводних частин зумовлює також схожість їхнього рельєфу. Саме це можна спостерігати в Тихому океані біля берегів Євразії, де підводна окраїна материка особливо велика. Тут, зокрема на шельфі, продовжуються гори і рівнини суходолу, чітко простежуються затоплені річкові долини. На материковому схилі вони перетворюються на глибокі підводні улоговини — каньйони.
Ложе океану, що має океанічний тип земної кори, являє собою переважно хвилясту рівнину з численними горбами. Проте й тут є справжні поодинокі підводні гори з майже плоскими вершинами, які колись були вулканами. Величезні кратери вулканів поступово заповнилися морськими відкладами й стали плоскими.
Крім них, рівнинність ложа океану порушують численні підводні хребти, що тягнуться на десятки тисяч кілометрів. Поміж ними є хребти-велетні, які складаються з кількох менших за розмірами частин. Так, серединно-океанічний хребет Тихого океану поділяють на дві частини: Південнотихоокеанське та Східнотихоокеанське підняття. В окремих місцях ці підводні споруди досягають 850 км завширшки, а їх загальна довжина становить понад 11 500 км. Напрям простягання підводних хребтів можна простежити за островами, які є їхніми верхівками.
Підводні хребти розділяють ложе Тихого океану на численні улоговини. Деякі з них дуже великі за розмірами. Так, на площі найбільшої з улоговин океану — Північно-Східної — може розміститися Північна Америка разом із Гренландією.
Досить складним є рельєф дна Тихого океану поблизу Євразії, де у перехідній зоні розташовані найдовші на планеті пасма островів і найглибші западини (жолоби) Землі. Саме тут виявлена максимальна глибина не тільки Тихого, а й Світового океану — Маріанський жолоб (11 022 м).
На заході океану, вздовж Азії та Австралії, острівні дуги і глибоководні жолоби облямовують улоговини морів, які називають окраїнними. В жодному іншому з океанів немає стільки окраїнних морів, ніде вони не мають таких значних розмірів.
Клімат і води. Величезні розміри Тихого океану спричинили значні відмінності в його кліматі. Це зумовило наявність у ньому майже всіх типів водних мас.
У центральних областях температура води океану цілий рік висока — від +25°С до +29°С, а на півночі — становить всього +5°С – +8°С. Дуже холодними є води біля узбережжя Антарктиди, де температура води нижча 0°С. Подібні відмінності спостерігаються також у температурі повітря над океаном.
Температура води і повітря навіть у межах одного географічного поясу буває неоднаковою. Наприклад, на півночі Тихого океану, біля берегів Євразії, температура повітря взимку становить -20°С – -22°С, а біля берегів Північної Америки — близько 0°С.
Причинами таких явищ є особливості атмосферної та водної циркуляції.
На заході помірного поясу, в межах якого панує область зниженого тиску (Алеутський мінімум, або циклон), над Тихим океаном переважають північні вітри. Вони, а також народжена ними Курило-Камчатська течія зумовлюють різке зниження температури повітря і вод біля берегів Євразії. Особливо холодно тут узимку, коли з глибин материка в бік океану дмуть ще й холодні мусони. Водночас на сході повітряні маси, а також води Аляскинської течії рухаються, навпаки, з півдня. Тому океан тут значно тепліший.
Порушення зонального розподілу температур спостерігається також у тропічних широтах Тихого океану. Проте, на відміну від помірного поясу, на сході океану на 5°С — 8°С холодніше, ніж на заході. Причиною цього явища є постійно існуюча тут область підвищеного тиску — Північнотихоокеанський максимум, або антициклон. Повітряні й водні маси рухаються в ньому за годинниковою стрілкою. Тому на заході тропічного поясу, біля берегів Євразії, повітря та водні маси тепліші, ніж на сході. Адже надходять вони сюди з екваторіальних широт. Велике значення має потужна тепла течія Куросіо. На сході тропічного поясу в Тихому океані маси повітря й вод виносяться з півночі, а тому порівняно холодні.
Подібні відміни температур спостерігаються у тропіках і в Південній півкулі, де також є замкнута область високого тиску — Південнотихоокеанський максимум. Тут повітря і води обертаються проти годинникової стрілки, утворюючи велетенський кругообіг морських течій, однією з яких є течія Західних Вітрів.
Течія Західних Вітрів — найпотужніша у Світовому океані. Щороку вона переносить води в 200разів більше, ніж усі річки земної кулі. Це єдина течія, що огинає всю нашу планету. Довжина її становить близько 30 000 км, ширина — приблизно 1000 км. У багатьох місцях цей потужний потік охоплює всю товщу вод. Утворення такої течії пояснюється тим, що материки не перешкоджають її рухові. З цієї самої причини вітри, які породжують течію, набувають незвичайної сили, особливо південніше від 40-ї паралелі. Тому ці широти Світового океану ще називають «ревучими сороковими».
Над Тихим океаном загалом випадає більше опадів, ніж будь-де на Землі. Це пояснюється його величезними просторами, проходячи над якими, повітряні маси насичуються вологою. Розподіл опадів підпорядкований закону географічної зональності. Водночас є помітні відмінності між західною та східною частинами океану. Так, на сході тропіків, в областях переважання антициклонів, повітря посушливіше. Навпаки, вологі пасати з океану приносять на захід тропіків значну кількість опадів.
Органічний світ і природні ресурси. Розташування Тихого океану майже в усіх географічних поясах Землі забезпечує виняткове різноманіття його живих організмів. Тільки тваринний світ налічує тут близько 100 тис. видів. Він у 3-4 рази багатший, ніж в інших океанах. Особливо багатий органічний світ в екваторіальних і тропічних широтах. Лише водоростей тут кілька тисяч видів.
У водах океану біля узбережжя Північної Америки є велетенські водорості, які щодня виростають на 30-60 см. Тут росте й найдовша у світі водорость, довжина якої становить близько 60 м, окремі її екземпляри досягають 150 м. На півночі та півдні Тихого океану бурі та червоні водорості часто утворюють справжні зарості — «підводні ліси», де росте ламінарія, яку в побуті називають «морською капустою».
У водах океану відомо понад 2000 видів риб, головними промисловими видами яких є: тунці, скумбрія, акули, тріска, кета, камбала, палтус тощо. Налічується більш як 6 000 видів молюсків — устриці, мідії, гребінці, а також кальмари, каракатиці та восьминоги тощо. Трапляється тут і найбільший двостулковий молюск тридакна масою близько 300 кг. Численні морські ссавці — дельфіни та тюлені, моржі, морські слони та котики. Велика кількість планктону приваблює найбільших тварин на Землі — китів.
Найбагатший органічний світ океану — біля берегів материків. Це пояснюється насиченістю прибережних вод поживними речовинами, які виносяться в океан річками із суходолу. Особливо бурхливо розвивається життя біля узбережжя, де на поверхню піднімаються глибинні води. З ними надходять органічні рештки, якими всіяне дно океану. Одне з таких місць — узбережжя Південної Америки.
Органічні речовини, що піднімаються з дна Тихого океану, зумовлюють бурхливий розвиток планктону. Планктон, у свою чергу, приваблює невеличку рибу анчоус. її тут так багато, що створюється враження, ніби можна йти просто по рибі. Па неї полюють численні пташині зграї, які населяють прибережні скелі — баклани, пелікани тощо. Рибою живиться і найбільший морський птах — альбатрос, розмах крил якого досягає понад 4 м.
Життя в Тихому океані розподіляється нерівномірно також за глибиною. Найактивніше воно у приповерхневих водах.
Тихий океан дуже багатий на біологічні ресурси. Він посідає перше місце в світі за виловом риби (45%) та інших морепродуктів — кальмарів, креветок, крабів, устриць, крилю тощо. На спеціальних морських фермах вирощують морські водорості. З бурих і червоних водоростей добувають йод, бром, солі калію, одержують добрива. Водорості використовують у медицині як кормові речовини і сировину для одержання газу та інших видів палива. На морських фермах вирощують перлівниць — двостулкових молюсків, здатних утворювати перли, з яких виготовляють прикраси.
На дні океану, зокрема на шельфі, виявлені значні поклади мінеральних ресурсів. Із давніх-давен з морської води добувають кухонну сіль. Під час розмивання хвилями берегів та винесення уламків гірських порід річками утворюються так звані розсипні родовища корисних копалин. Своєрідним видом мінеральної сировини є залізо-марганцеві конкреції. Уперше ці дивовижні утворення, що за формою і розмірами нагадують картоплини, були підняті на борт корабля ще в минулому столітті. Хімічний аналіз засвідчив, що найбільше в них заліза і марганцю, хоча багато й інших металів. Це своєрідні металеві концентрати, які залягають на дні океану. Нині розробляються способи їх видобутку.
На шельфі Тихого океану виявлено багато родовищ нафти і газу. Більшість із них нині розробляється.
Активна господарська діяльність людини призвела до значного забруднення океану, зокрема нафтопродуктами. Вони утворюють на його поверхні нафтову плівку, що заважає проникненню в океанічні товщі сонячних променів і порушує газообмін між океаном і атмосферою. Внаслідок цього зменшився вилов риби, а окремі представники органічного світу океану зникли назавжди.
Океанія. Океанією називають сукупність островів у центральній і південно-західній частині Тихого океану. Тут налічується близько 10 000 островів загальною площею 1,3 млн км кв. Проте вся територія, по якій розкидані острови, становить 60 млн км кв. Це свідчить про те, що розміри більшості островів Океанії невеликі, а самі вони дуже віддалені один від одного.
Найбільші з островів — материкові, оскільки являють собою залишки давнього материка — Пангеї. Це — Нова Гвінея, острови Нової Зеландії. Разом їх площа становить близько 1/3 площі островів Тихого океану. Багато тут також вулканічних островів, які виникли внаслідок неодноразових вивержень підводних вулканів. Такі острови помітні здалеку своїми великими вулканічними конусами, які іноді досягають кількох кілометрів заввишки. Так, на Гавайських островах вершина вулкана Мауна-Кеа підноситься над рівнем океану на 4 205 м. Висота ж його від підошви на дні океану до вершини перевищує 9 700 м.
У теплих водах екваторіального і тропічного поясів Тихого океану на глибині не більш як 50 м підводні гори населяють коралові поліпи — безхребетні дрібні морські тварини. Відмираючи, корали залишають свої міцні вапнякові скелети, що, накопичуючись, утворюють коралові острови. Неподалік від східного узбережжя Австралії розташована найбільша коралова споруда — Великий Бар’єрний риф.
Довжина Великого Бар’єрного рифу становить 2 300 км, а ширина — до 150 км. Потужна (1000-1200 м) товща вапняків, що піднімається з дна океану, формувалася впродовж кількох мільйонів років. Живі корали — це лише верхня частина рифу. Вона занурена під воду і оголюється тільки під час відпливів. Корали бурхливо розростаються та утворюють справжнє диво. Тут знаходять притулок молюски, різнобарвні водорості, різноманітні риби.
Коралові споруди дуже вразливі. Сонце, вітер і хвилі постійно їх руйнують. Та найбільше збитків завдають кораловим колоніям хижі морські зірки, які ними живляться.
Коралові острови невисокі, мають плоску поверхню. Найчастіше — це атоли — коралові острови, що виникають на вершинах згаслих підводних вулканів, утворюючи кільце з мілководною лагуною всередині. В Океанії сотні атолів, окремі з яких об’єднуються в справжні архіпелаги. Підносячись над рівнем океану всього на 3 4 м, атоли помітні здалеку зеленню кокосових пальм, що ростуть немовби з води.
Рельєф значно впливає на умови зволоження островів Океанії. На навітряних гірських схилах материкових і вулканічних островів упродовж року випадає понад 10 000 мм опадів. Так, Гавайські острови є одним із «наймокріших» місць на Землі.
Визначіть, які схили Гавайських островів — західні чи східні — дістають більш як 10 000 мм опадів за рік.
Добре зволожені гірські схили островів укриті пишними вічнозеленими вологими лісами, особливо багатими на Новій Гвінеї. Ділянки, які лежать у «дощовій тіні», тобто на підвітряних схилах, одержують за рік усього близько 200 мм опадів. Тому тут переважають сухі рідколісся та чагарники.
Рослинність атолів збіднена та одноманітна. Тут зустрічаються тільки кілька десятків видів рослин. Найпоширенішими є злакові рослини та кокосові пальми.
Ізольованість островів зумовила збереження на них рідкісних і давніх видів. Так, в Океанії трапляються нелітаючі птахи — ківі, давні плазуни — першоящери. Водночас тут немає багатьох відомих нам тварин. Наприклад, до появи переселенців в Океанії майже не було ссавців. Тільки на Новій Гвінеї є отруйні змії. Через сильні вітри на островах відсутні комахи. Тут дуже мало земноводних і плазунів.
На життя в Океанії значний відбиток накладає Тихий океан. Внаслідок розташування Океанії майже повністю між тропіками вона дістає дуже багато тепла. Проте високі температури тут майже не відчуваються, оскільки вітри з океану приносять вологу і прохолоду. Велику загрозу для Океанії становлять тропічні циклони (тайфуни та урагани). Проходячи зі швидкістю близько 170 км/год, вони здіймають хвилі до 10-15 м заввишки. На високих материкових і вулканічних островах тайфуни виривають з коренем дерева, руйнують будівлі, на низьких — коралових — знищують практично все. Проте загалом клімат Океанії теплий, м’який і сприятливий для життя людей.
Заселення островів відбулося багато тисячоліть тому. Сучасні океанійці — нащадки різних народів і навіть рас. Корінні жителі деяких островів Океанії належать до особливої полінезійської групи, що посідає проміжне положення між трьома головними расами. Нині постійне населення Океанії становить близько 10 млн чоловік.
Жителі Океанії традиційно займаються рибальством, а також землеробством. Ліси на островах переважно знищені людиною, а на їх місці створені плантації хлібного дерева, бананів, ананасів, цукрової тростини, кокосових пальм тощо. На окремих островах добувають корисні копалини (кольорові метали, кам’яне вугілля, фосфорити), що також порушує первісну природу Океанії.
Значної шкоди завдали Океанії завезені сюди різноманітні рослини і тварини. З-поміж них — так звані ліани-душителі, в міцних «обіймах» яких гинуть дерева, різні бур’яни, що, поширюючись, витіснили або навіть призвели до загибелі багатьох місцевих рослин. Негативну роль відіграли й кози. Загрозою для тварин островів стали пацюки, які потрапили сюди з кораблів. Колись свійські, а тепер дикі коти знищують рідкісних птахів.
Найважливішою проблемою для Океанії стало перетворення окремих її атолів на військові полігони для випробування атомної зброї. Впродовж тривалого часу вони ще залишатимуться непридатними для життя.
Базове джерело: Пестушко В. Ю., Сасихов В. О., Уварова Г. Є. Географія світу: підручник для 7 класу середньої школи. — К. : Абрис, 1995. — 288 с.: іл.
Источник