Які материки омиває індійський океан

Материки и государства, омываемые Индийским океаном

Индийский океан по площади занимает пятую часть водной поверхности Земли. В его акватории находится множество мест, популярных у туристов и исследователей. Это несложно объяснить, если посмотреть, какие материки омывает Индийский океан.

Исторические факты

Водоемы планеты намного моложе ее горных массивов. Как установлено учеными, Индийский океан образовался 120-140 млн лет назад. Это произошло в момент раскола праконтинента Гондвана, когда его части, превратившиеся впоследствии в отдельные материки, стали двигаться в разные стороны.

Первобытным людям акватория этого крупного водоема была хорошо знакома. Они пересекали его уже 40-50 тыс. лет назад. Историки уверены, что по воде первые поселенцы смогли добраться из Азии в Австралию.

В I в. н. э. суда римлян через Красное море плавали к побережью Восточной Африки, южной Аравии, западной Индии. Центром торговли была Александрия, куда привозили мирру, черепаховые панцири, слоновую кость, сандаловое дерево, шелка.

Римляне везли в Африку и Индию металлы, орудия для обработки земли, одежду, лошадей и мулов, вина, оливковое масло. На торговле индийскими пряностями семьи купцов и судовладельцев зарабатывали состояния.

Первым из европейцев, прошедших из Старого Света в Индию морским путем по Индийскому океану, оказался Васко да Гама. Это путешествие заняло несколько лет и длилось с 1497 по 1499 г.

Официально именоваться Индийским водоем стал лишь в XVI столетии, хотя данное название ему дал еще в I в. римский исследователь Плиний Старший.

В акватории океана в 2004 г. случилось мощное землетрясение магнитудой в 9,3 балла. Это были самые сильные толчки из когда-либо фиксировавшихся на планете. Жертвами землетрясения стало 300 тыс. человек, большая их часть погибла от цунами, спровоцированного подземными толчками.

Особенности и географическое положение

Океан преимущественно находится в Южном полушарии. С запада он ограничен Африканским континентом, с востока — Австралией, с севера — берегами Азии, с юга — Антарктидой.

На юго-востоке его воды встречаются с водами Тихого, а на юго-западе — Атлантического океана. Установление границы между водными массивами вызывает трудности, поэтому условно считается, что она проходит по меридианам.

Индийский и Атлантический океаны разделяет меридиан, проходящий через 20° восточной долготы, Индийский и Тихий — меридиан, который соответствует 146°55’ восточной долготы.

Площадь водного объекта превышает 76 млн кв. км. Он занимает 20% всей акватории Мирового океана. Самая глубокая отметка — одна из впадин в Зондском желобе, находящаяся недалеко от острова Бали, принадлежащего Индонезии. Расстояние от поверхности до дна здесь составляет 7729 м.

Вода в океане прозрачная, светло-синего или голубого, как у берегов Антарктиды, цвета. Объяснить это можно тем, что его питает небольшое количество крупных пресноводных рек.

Такими водными артериями в Азии стали Салуин и Иравади, впадающие в океан на территории государства Мьянма, а также Ганг, которая сливается с водами Бенгальского залива. На Африканском континенте океан питают реки Замбези и Лимпопо, впадающие в него на территории Мозамбика, а в Австралии — река Муррей.

Малая пополняемость пресной водой — причина того, что океанические воды характеризуются высоким показателем солености. В Персидском заливе она составляет 37-39 промилле, а в Красном море, признанном самым соленым на Земле, — 41 промилле.

Океан выделяется на фоне других высотой приливов. Так, у берегов Индии, близ города Мумбаи, они достигают 5-6 м, а у северного побережья Австралии, рядом с городом Дарвин, океанские воды поднимаются на 7-8 м.

Какие материки омывает Индийский океан

Океаном омываются берега сразу 4 континентов:

• западного побережья Африки;
• северного берега Азии;
• восточного побережья Австралии;
• части северной оконечности Антарктиды.

Интересно, что часть географического сообщества придерживается другого мнения и считает, что океан не омывает Антарктику. В 2000 г. странами-членами Международной гидрографической организации было принято решение выделить в качестве самостоятельного Южный океан, соединяющий в себе воды Тихого, Индийского и Атлантического, окружающие самый холодный материк на планете.

Прибрежные страны, которые омывает Индийский океан

Океанические воды омывают берега 9 стран Африканского континента: Египта, Кении, Мозамбика, Сомали, Судана, Танзании, Джибути, Эритреи и ЮАР.

В Азии выход к Индийскому океану есть у 16 государств: Индии, Бангладеша, Израиля, Йемена, Иордании, Ирана и Ирака, Катара, Кувейта, Мьянмы, Малайзии, Омана, ОАЭ, а также Пакистана, Таиланда и Саудовской Аравии.

Океаном омываются берега материка-государства Австралии.

Островные государства

В акватории находится несколько островных государств. Наиболее крупные — это Мадагаскар, расположенный у берегов Африки, Шри-Ланка и Индонезия, географически относящиеся к территории Азии.

Меньшую площадь имеют Бахрейн, Восточный Тимор, Маврикий, Мальдивы, Сейшелы, Коморские и Кокосовые острова. Площадь последних не превышает 14 кв.км.

Течения Индийского океана

В глубинах водоема формируются различные течения.

Несколько из них являются теплыми:

1. Северное Пассатное, формирующееся в водах близ Океании. Его водные массы движутся с востока на запад. Вблизи полуострова Индостан, занимаемого современной Индией, Пакистаном и Бангладешем, происходит разделение течения на 2 потока. Первый уходит в северном направлении, из него рождается Сомалийское течение. Второй несет свои воды на юг и затем вливается в экваториальное противотечение.
2. Южное Пассатное, берущее начало близ островов Океании. Оно направляется с востока на запад, к Африканскому континенту, и достигает Мадагаскара.
3. Мадагаскарское. Поток является ответвлением Южного Пассатного течения. Водные массы следуют с севера на юг, придерживаясь направления вдоль восточного побережья Мадагаскара. Течение движется параллельно Мозамбикскому. Летом, в феврале, водные массы прогреваются до +28°C, а зимой, в августе, остывают до +23°C.
4. Мозамбикское. Поток также ответвляется от Южного Пассатного течения. Он движется вдоль берега Африканского континента. На юге его воды сливаются с течением мыса Игольного, называемым еще Агульяс. Температура воды остается стабильной круглый год и составляет +25…+26°C.
5. Агульяс. Этот узкий и быстрый поток проходит в южном направлении вдоль восточного побережья Африканского континента. По мере приближения к южной оконечности материка течение начинает поворачивать в сторону запада. Когда поток достигает Южного океана, он совершает разворот и направляется в обратную сторону, на восток.

Теплые океанические течения несут к берегам остров и континентов хорошо прогревшиеся влажные воздушные массы. Достигнув суши, они влияют на климат, вызывая обильные дожди.

Наибольшие разрушения осадки приносят в Индию, где становятся причиной сильных наводнений. Теплый влажный воздух способствует формированию на Мадагаскаре и побережье Индии влажных и муссонных лесов.

Некоторые из течений, формирующихся в океане, являются холодными:

1. Сомалийское. Водные потоки движутся вдоль побережья полуострова Сомали. В летние месяцы холодные водные массы поднимаются из глубины, и температура на поверхности океана может опускаться до +13°С. Течение способно изменять свое направление. Это происходит дважды в год и связано со сменой сезона муссонов.
2. Западно-Австралийское. Оно движется с юга на север, огибая западное побережье Австралии. Приближаясь к экватору, холодные водные массы прогреваются до +26°C, но в зимние месяцы у Австралийского континента их температура не поднимается выше +20°C.
3. Течение Западных ветров огибает планету близ побережья Антарктиды между 40 и 55° южной широты.

С холодными течениями на сушу приходит сухой прохладный воздух. Он способствует образованию в прибрежных районах саванн, полупустынь и пустынь. Так, холодные океанические течения стали причиной формирования саванн с низкорослой растительностью на полуострове Сомали и пустыни Те-Пиннаклс на западе Австралии.

Источник

Какие континенты и государства омывает Индийский океан?

Индийский океан имеет площадь более 76 млн км² и занимает третье место по этому показателю после Тихого и Атлантического океанов. При этом сложно провести реальную границу между этими тремя водоемами, поэтому условно считают, что они проходят по меридианам. Атлантический и Индийский океаны разделяет меридиан, соответствующий 20° восточной долготы (проходит через мыс Игольный на юге Африки), а Индийский и Тихий – меридиан, соответствующий 146°55’ восточной долготы.

Индийский океан играет большую роль в торговле нефтью. Именно через него из стран Персидского залива на огромных танкерах она перевозится в развитые страны. Однако следствием этого является загрязнение океана и ухудшение экологической ситуации. Некоторые его обитатели, в том числе киты, почти полностью истреблены.

Читайте также:

Берега каких материков омывает Индийский океан?

Индийский океан омывает берега 4 континентов:

• западное побережье Африки;
• северный берег Азии;
• восточное побережье Австралии;
• часть северного берега Антарктиды.

Какие страны омываются Индийским океаном?

Прямой выход к водам Индийского океана имеет 9 африканских государств:

• Джибути;
• Египет.
• Кения;
• Мозамбик;
• Сомали;
• Судан;
• Танзания;
• Эритрея;
• Южно-Африканская Республика.

На азиатском континенте находится ещё 16 стран, выходящих к Индийскому океану:

• Бангладеш;
• Йемен;
• Израиль;
• Индия;
• Иордания;
• Ирак;
• Иран;
• Катар;
• Кувейт;
• Малайзия.
• Мьянма;
• Объединённые Арабские Эмираты;
• Оман;
• Пакистан;
• Саудовская Аравия;
• Таиланд.

Также к Индийскому океану имеет выход Австралия и 9 островных государств:

• Бахрейн;
• Восточный Тимор;
• Индонезия;
• Коморские Острова;
• Маврикий;
• Мадагаскар;
• Мальдивы;
• Сейшельские Острова;
• Шри-Ланка.

Исторически именно Индийский океан был первым, который стал активно использоваться для торговли удаленных государств друг с другом. Ещё древние египтяне и цивилизации Междуречья наладили экономические отношения с Индией. Первым же европейцем, прошедшим по Индийскому океану, стал Марко Поло.

Источник

Індійський океан — клімат, природа, географічне положення

Як відомо, з давніх часів в далеку Індію відправлялися європейські мореплавці в пошуках незліченних багатств і добиралися вони до неї по безкрайніх водних просторах, які вже тоді мати назву Індійський океан.

Його води омивають чотири материки, тому важливі морські шляхи, що зв’язують великі порти Європи та Азії, були прокладені ще сотні років тому представниками древніх цивілізацій.

Історичний факт

Згідно з дослідженнями вчених, формування акваторії Індійського океану (ІО) відбулося після розколу початкового суперконтиненту на Африку, Аравію та Індостан. Западина, яка утворилася, поступово розросталася, внаслідок руху тектонічних плит утворилися деякі моря, наприклад, Червоне.

Австралійський континент з’явився пізніше, і в кайнозойську еру океан прийняв вид, який має по сьогоднішній день.

Стародавні відкриття

З часів Птолемея і до епохи Великих географічних відкриттів цей океан представлявся людям величезним морем. На його берегах виникло кілька стародавніх цивілізацій і мореплавство зародилося раніше, ніж в інших океанах — імовірно близько 6 тис. років тому.

Протягом століть через води Індійського океану проходили важливі торговельні та промислові шляхи. Освоювати його акваторію почали ще мореплавці Стародавнього Єгипту, вітрильні катамарани яких подорожували між східною частиною африканського узбережжя, Індією та Аравійським півостровом.

Морські походи по водах океану здійснювали перси, фінікійці, а пізніше і греки. Китайці теж плавали на джонках уздовж азіатського узбережжя до східної частини Африки. Візантійські купці в IV-VI ст. вели торгівлю в:

Перші описи океанських маршрутів і особливостей узбережжя зустрічаються в арабських середньовічних трактатах починаючи з VII століття.

Масштабні дослідження

В кінці XIII століття Індійський океан перетнув венеціанець Марко Поло, відвідавши в дорозі Цейлон, Індію і Суматру. Він описав історію своєї подорожі в “Книзі про різноманітність світу”, що стала настільною для картографів і мореплавців того часу.

Більш об’ємні відомості про ІО стали накопичуватися з початку плавань португальця Васко да Гама і голландського капітана Тасмана, експедиція якого відкрила, що Австралія — це материк.

Перші заміри глибин були зроблені англійцем Джеймсом Куком в кінці XVIII століття.

Дотримуючись плану, вона кілька років займалася вивченням акваторії Тихого й Індійського океанів. Список відомостей, отриманих екіпажем Челленджера:

• численні заміри глибин;
• зразки океанічного ґрунту;
• солоність і температура води;
• зразки представників флори і фауни;
• фіксація островів і архіпелагів.

Зібрані дані поклали початок нової науки – океанографії. В даний час дослідження тривають: уточнюються карти морського дна, особливості кліматичних умов, ведуться метеорологічні спостереження. Міжнародні експедиції вивчають екологічні зміни, викликані діяльністю людини.

Загальні дані та географічне положення

Індійський океан майже повністю розташований в Південній півкулі, лише невелика частина в Північній півкулі глибоко врізається в сушу, нагадуючи величезне море. Його середня глибина – 4 тис. метрів, а найглибша точка знаходиться в Яванському жолобі, дно якого опускається на 7729 метрів нижче рівня моря.

На питання, які материки омиває Індійський океан, можна коротко відповісти, що він:

• на заході межує з Африкою;
• на півночі та сході — з Євразією;
• у його південно-східній частині знаходяться Австралія та Океанія;
• ближче до полюса — Південне море, що омиває береги Австралії.

Берегова лінія порізана слабо і вздовж неї тягнеться шельф шириною не більше 100 метрів. Материкові схили акваторії мають вигляд уступу, місцями розсіченого підводними долинами Інду, Гангу та інших річок. Острови найчастіше материкового походження, що зумовило їх розташування, близьке до узбережжя. Найбільші з них:

На відкритих ділянках знаходяться архіпелаги вулканічної природи походження, наприклад, Маврикій і Кергелен. У тропічному поясі є безліч коралових островів:

• Мальдівські;
• Кокосові;
• Андаманські та ін.

Морів і заток, що відносяться до цього океанічного басейну, порівняно небагато. Його східні води включають Арафурське і Тиморське моря, велику Австралійський затоку, інші, в основному, зосереджені в Євразії. До них відносяться:

• Червоне море.
• Аравійське море.
• Перська затока.
• Андаманське море.
• Бенгальська затока.

• Аравійська;
• Західноавстралійська;
• Африкано-антарктична.

Дно рівнин, близьких до узбережжя, рівне і вкрите осадовими породами. У центральній частині Індійського океану для придонного рельєфу характерні горбисті рівнини. На океанічному ложі представлені та вулкани, що утворюють в деяких місцях великі масиви та ланцюги.

Кліматичні умови Індійського океану

Область, що відноситься до ІО, охоплює витягнуті уздовж паралелей чотири зони, але більша його частина знаходиться в тропічній і субтропічній зоні. Клімат в центральній акваторії та на узбережжях материків і островів класифікується за такими кліматичними поясами:

• північні тропіки;
• південні тропіки;
• субтропіки;
• помірні широти.

Над північною частиною ІО панує мусонний клімат, супроводжуваний частими циклонами, що переміщують повітряні маси в бік узбереж. Такі умови обумовлені близькістю азіатського континенту, над поверхнею якого область високого атмосферного тиску формує північно-східний мусон в зимовий час.

Влітку клімат визначається вологим теплим повітрям, принесеним з південних районів південно-західним мусоном, і супроводжується дуже сильними вітрами. Температура в північній частині акваторії ІО влітку становить 28-32 °C, взимку знижується до 18-22 °C.

У південному тропічному поясі взимку клімат залежить від південно-східного пасату, а середньорічна температура становить +25 °C. У районі о. Мадагаскар і Маскаренських островів взимку досить часто бувають тропічні урагани, під дією яких на узбережжі в цю пору року переважає штормова погода. У субтропічних і особливо помірних широтах температурні умови більш холодні – температура влітку не перевищує + 22 °C, взимку опускається до +6 °C.

Найпівденніші області ІО характеризуються сильними вітрами та низькими температурами — взимку стовпчик термометра опускається до -16 °C, а влітку підіймається не вище +10 °C.

Що стосується опадів, то найбільша їх кількість і часта хмарність спостерігається в східних областях екваторіальної зони, а найменша — в східній частині південних тропіків. Північні тропіки відрізняються ясною погодою більшу частину року, особливо на Аравійському півострові, а максимальна хмарність характерна для арктичних вод.

Водні особливості

Чистота і прозорість темно-блакитних, а місцями блакитних, вод ІО пов’язані з тим, що в нього впадає невелика кількість прісних річок, що несуть з собою продукти людської діяльності, які забруднюють акваторію.

Температура і солоність

Солоність води в ІО трохи вище, ніж середній відсоток у Світовому океані. Найбільш це помітно в північно-західній області, де знаходиться Червоне море і Перська затока і обумовлено сукупністю високої температури в самих водоймах і гарячим повітрям, що приходить з боку Сахари.

У цих зонах спостерігається найменша кількість опадів на тлі максимального випаровування води.

В Аравійському морі і в водах Північного тропічного поясу солоність трохи нижче, але також залишається досить високою — 36%. У Бенгальській затоці, куди впадають Ганг і Брахмапутра, вода опріснюється їх водами до 30-34%.

Знижена солоність властива і приарктичним водам, опріснення яких відбувається через танення льодовиків Антарктиди. Спадання цього показника відбувається і від поверхневих водних мас до придонних.

Температура води в північних і південних тропіках на поверхні ІО досить стійко тримається на рівні 28 °C цілий рік. Максимальні температури для цього водного басейну спостерігаються в Червоному морі і в північно-західній частині австралійського узбережжя, де вони можуть досягати 29-31 °C. Нижче 60° пд. ш. в літній час температура знижується нижче нуля, а крига призводить до утворення припаю завтовшки до 1,5 метра до кінця холодного часу року.

Танення льодів, що утворилися, закінчується в березні. У південних областях Індійського океану нерідко можна спостерігати айсберги.

Океанські течії

Всі переміщення водних мас в ІО поділяють на місцеві, мусонні? морські, і загальні, характерні для Південної півкулі. Мусонні циркулюють уздовж узбережжя, а морські впливають на клімат прилеглих областей суші, не мають постійного характеру і обумовлені припливами, відливами і вітрами.

Охоплюючи ту частину, що відноситься до Південної півкулі, Екваторіальна течія Індійського океану збуджується пасатами і проходить від Австралії до Мадагаскару взимку трохи швидше, ніж влітку.

В акваторії острова відбувається його поділ на Мозамбікську течію, що йде до південного краю Африки, і Екваторіальну протитечію, що піднімається на північ разом з мусонними переміщеннями водних мас. Мозамбікська течія переходить у однойменного мису Голковий, що є одним з найсильніших і стійких в Світовому океані.

Далі до них домішуються холодні води Атлантичного океану і утворюється поперечна течія, що несе води з невеликою швидкістю в напрямку Австралії. Біля її берегів частина водних мас продовжує свій шлях, огинаючи материк з півдня, а частина повертає на північ, даючи початок екваторіальній течії. Таким чином замикається кругообіг поверхневих вод в Індійському океані.

Тваринний і рослинний світ

У тропічних поясах ІО мешкають колонії шести- і восьмипроменевих коралів, що створюють в симбіозі з вапняними червоними водоростями острова і атоли. Коралові рифи служать притулком багатющої різноманітності видів безхребетних:

• губкам;
• черв’якам;
• крабам;
• молюскам;
• морським зіркам і їжакам.

Риби, які населяють коралові рифи, невеликі, але дуже яскраві. Багато хто володіє цікавою особливістю — вони світяться у воді. Поблизу узбережжя ростуть мангрові зарості, населені мулистими летючими рибами , здатними довгий час перебувати в повітряному середовищі.

Органічне життя на берегах, де згубно позначається сонячне випромінювання, в тропіках бідніше, ніж в помірному поясі. Тут прибережні води прикрашають фукуси, ламінарії, величезні макроцитіси а також риби, медузи, рачки та інші безхребетні.

Води ІО багаті молюсками, сифонофорами і кальмарами, з промислових риб — анчоусами, великим і дрібним тунцем. Окрасою океанічної акваторії є акули:

Особливу небезпеку для нирців представляють не стільки акули, скільки отруйні морські змії. Ссавці представлені дельфінами і китами, морськими котиками і тюленями. Птахи, що населяють узбережжя ІО – це, в основному, альбатроси і фрегати, в Південній Африці і Антарктиді зустрічаються пінгвіни.

Значно більш розвинене транспортне сполучення і туризм на узбережжях материків і островах.

Источник