Які материки омивають атлантичний океан

Какие континенты и государства омывает Атлантический океан?

Атлантический океан – это огромный водоем, который занимает более одной шестой части земного шара. Именно Атлантика со времен Великих Географических открытий является лидером по объему судоходства и торговли. Это главная транспортная артерия, связывающая страны Старого и Нового Света.

Атлантический океан простирается от Гренландии на севере до берегов Антарктиды на юге и от Африки и Европы на востоке до Северной и Южной Америки на западе. Образовался океан при распаде единого суперконтинента – Пангеи. Сначала он разделился на два континента, известных в палеографии как Лавразия и Гондвана, а потом первый из них, располагавшийся на севере, распался на Северную Америку и Евразию, а второй – на Африку и Южную Америку.

Читайте также:

Берега каких материков омывает Атлантический океан?

Воды Атлантики омывают берега 5 континентов:

• Северная Америка — восточное побережье;
• Южная Америка — восточное побережье;
• Европа — западное побережье;
• Африка — западное побережье;
• Антарктида — северо-западное побережье.

Какие страны омывает Атлантический океан?

Ниже представлен список государств сгруппированных по континентам, которые имеют прямой выход к водам Атлантики:

Источник

Материки и страны, омываемые Атлантическим океаном

Атлантический океан — это вторая по величине акватория Земли. По площади он уступает только Тихому океану. Является основной транспортной артерией между государствами Нового и Старого Света.

Информация о преобладающих течениях, составе вод, о том, какие материки омывает Атлантический океан, помогает изучению флоры, фауны, глубинного рельефа акватории. Эти данные постоянно обновляются, пополняются новыми сведениями и открытиями.

Географическое расположение Атлантического океана

Океан располагается на всех полушариях планеты, он охватывает 20% земной поверхности. Воды Атлантики омывают берега множества государств.

Океанические воды соприкасаются с каждым материком, за исключением Австралии. В северной зоне лежат рядом с Исландией, Гренландией.

В восточном крыле — между Африкой, Европой. В западной зоне омывает Южную и Северную Америку. А на южной территории — Антарктиду и через пролив Дрейка соединяется с Тихим океаном.

Территория также имеет границы с Ледовитым и Индийским океанами. Ближе к северу расположено большое количество заливов, окраинных и внутренних морей, островов.

Причиной их образования стали тектонические перемещения литосферных плит. Дно акватории в ее северной части относится к Северо-Американской и Евразийской плитам. А основами центральной и южной частей являются Южно-Американская, Африканская, Карибская плиты. На юге — плита Скотия.

Самые крупные представители образованных морей — Черное, Карибское, Балтийское, Норвежское, Саргассово, Средиземное. Их наличие является индивидуальной особенностью акватории, как и продолжительная вытянутость к югу от северной части.

Площадь водоемов, впадающих в Атлантический океан, его окраинных морей превышает территории рек, впадающих в другие океаны. Отличием Атлантики также является маленькое количество архипелагов и донный рельеф, в котором много котловин.

Береговая линия

Территория Атлантики разделена на 2 зоны: южную и северную. Граница идет по экватору. В северной части она расположена по Полярному кругу, имеет изрезанную полосу берега и частые хребты. В центральной части находится Датский пролив. А на северо-востоке, рядом с Норвежскими и Исландскими берегами, лежит Норвежское море.

На востоке акватории берут начало 2 большие водные артерии. Одна из них это Северное море, впадающее в Балтику и Финский залив. Другая — южная система бассейнов, которая включает в себя Гибралтарский пролив, Средиземное, Черное моря.

В Гибралтарском проливе, связывающем океан со Средиземным морем, есть одно над другим 2 течения с противоположными направлениями.

Низкое положение имеет средиземноморское течение, направленное к Атлантическому бассейну. Эти воды характеризуются наибольшей соленостью, что приводит к увеличению плотности воды. Это является следствием интенсивных испарений.

В тропической юго-западной части Северной Атлантики лежит Карибское море. На североамериканских берегах расположено несколько заливов: Лонг-Айленд, Барнегат, Делавер, Памлико Саунд, Чесапикский. В северо-западной части находятся Гудзонов пролив и Белл-Айл. Рядом — заливы Святого Лаврентия и Фанди.

Материки, омываемые Атлантическим океаном

Атлантика омывает берега 5 континентов:

• Северной Америки;
• Южной Америки;
• Евразии;
• Африки;
• Антарктиды.

В Северной и Южной Америке водный объект омывает восточные побережья. В Африке и Европе — западные берега. В Антарктиде омывает северо-западное побережье.

Какие омывает страны

На берегах океана находится множество стран и зависимых от них территорий. Атлантика и входящие в нее водные объекты омывают побережья 96 государственных образований.

Наиболее крупными из них являются 49 стран. Все прибрежные территории подвержены мощному океаническому влиянию. Основными факторами, влияющими на местный климат, являются течения и температурные зоны. На севере акватории вода холоднее. Ее температура держится на уровне 5%.

Теплые течения делают климат побережья более комфортным, влажным и мягким. Благодаря им выпадает много осадков. Самое большое, мощное атлантическое течение — горячий Гольфстрим.

Его действию подвержен североамериканский и западноевропейский климат. Из-за Гольфстрима, например, зимой в Рейкьявике теплее, чем в Нью-Йорке.

В Европе

В Европе государствами, которые омываются Атлантическим океаном, являются:

• Исландская Республика;
• Королевство Норвегия;
• Королевство Швеция;
• Финляндская Республика;
• Российская Федерация;
• Эстонская Республика;
• Латвийская Республика;
• Литовская Республика;
• Республика Польша;
• Федеративная Республика Германии;
• Королевство Дания;
• Королевство Нидерландов;
• Королевство Бельгия;
• Королевство Великобритании и Северной Ирландии;
• Остров Мэн (владение Британской короны);
• Джерси (владение Британской короны);
• Гернси (владение Британской короны);
• Французская Республика;
• Королевство Испания;
• Португальская Республика;
• Гибралтар (владение Британской короны);
• Итальянская Республика;
• Республика Мальта;
• Республика Словения;
• Республика Хорватия;
• Республика Босния и Герцеговина;
• Республика Черногория;
• Республика Албания;
• Греческая Республика;
• Турецкая Республика;
• Республика Болгария;
• Румыния;
• Украина;
• Грузия.

Территория России прилегает не к самим океаническим водам, а к связанному с ними Балтийскому морю.

В Северной Америке

В Северной Америке с территорией океана сообщаются границы США и Канады.

Водами атлантического бассейна омыты небольшие островные образования Карибского бассейна:

• Антигуа и Барбуда;
• Содружество Багамских Островов;
• Барбадос;
• Республика Гаити;
• Гренада;
• Доминиканская Республика;
• Республика Куба;
• Федерация Сент-Китс и Невис;
• Сент-Люсия;
• Республика Тринидад и Тобаго.

В Южной Америке

В Южной Америке океан омывают такие государства, как:

В Африке

На африканском континенте в зоне атлантического бассейна располагаются:

• Гвинея-Бисау;
• Ангола;
• Бенин;
• Габон;
• Гамбия;
• Камерун;
• Кот-д’Ивуар;
• Мавритания;
• Марокко;
• Нигерия;
• Республика Конго;
• Сенегал;
• Сьерра-Леоне;
• Тоголезская Республика.

Острова в Атлантическом океане

В океаническом бассейне находится несколько архипелагов. Но в сравнении с тихоокеанским бассейном их количество мало, несмотря на то что размер водного пространства велик.

Они классифицируются как северные и южные части суши вулканического или материкового происхождения. Самые большие архипелаги присутствуют на севере бассейна. К ним относятся: острова Великобритании, Ирландия, Эспаньола, Ньюфаундленд.

Считается, что больших архипелагов на юге нет. Однако и там есть изолированные части суши. К ним относятся острова: Сан-Паулу, Оркнейские, Фолклендские, Сандвичевы, Вознесения, Святой Елены, Южная Джорджия, Фернанду-ди-Норонья, группа островов Тристан-да-Кунья, Буве.

Если рассматривать крупные острова Атлантики по величине, от малого до большого, то это будут:

1. Сицилия. Это самый крупный итальянский остров. Своей формой он похож на треугольник. Население Сицилии превышает 5 млн человек. На территории преобладает горный рельеф. В восточной стороне Сицилии есть действующий вулкан Этна. Этна служит причиной землетрясений. Высота вулкана составляет более 3300 м над уровнем моря. Точные размеры определить невозможно, поскольку величина постоянно меняется от извержений. Климат острова считается мягким.
2. Маражо. Это бразильская территория с населением более 380 тыс. человек. Площадь суши составляет 40 100 кв. км. Населенные пункты рассредоточены в восточной островной зоне. Несмотря на расположение острова в океанических соленых водах, сушу полностью омывают речные пресные воды Амазонки, Пары, Токантинс. Они закрывают доступ к побережью для соленой воды. Западная часть острова покрыта дебрями джунглей.
3. Огненная Земля. Суша разделена 2 государствами, Чили и Аргентиной. На острове проживает 250 тыс. человек. Климат острова считается суровым. Название он свое получил от путешественников. Когда судно подходило к берегам, взору мореплавателей представало множество костров у воды.
4. Ирландия. Население острова превышает 6 млн человек. Площадь — 70273 кв. км. Ирландия знаменита своей роскошной природой, нехолодными зимами и прохладной погодой летом. Высоких температур на острове не бывает. На основной территории Ирландии преобладают зеленые холмы и равнины. А в северных районах и на западе преобладает гористая поверхность.
5. Гаити. Этот остров имеет гористую территорию. В недрах Гаити содержатся такие полезные ископаемые, как золото, медь, серебро, железо. Тропический климат создает влажную, но теплую погоду в зимний сезон и сухое лето. Население Гаити составляет более 20 млн человек. Остров разделен между 2 государствами: Доминиканой, Республикой Гаити. Поверхность подвержена частым подземным толчкам.
6. Исландия. Ее площадь составляет 103 125 кв. км, соседствует она с полярным кругом. Остров является результатом вулканических извержений. На территории Исландии находится 321,5 тыс. человек.
7. Куба. Самый популярный остров, имеющий плодородные земли. Его население составляет 11 млн человек. Куба знаменита жарким тропическим климатом. А средней температурой воздуха является показатель в +26°C тепла. Для зимнего кубинского сезона характерны проливные дожди, лето теплое и сухое. На Кубу часто обрушиваются ураганы и штормы, принося тяжелые потери урожайным хозяйственным землям.
8. Ньюфаундленд. Население составляет 490 тыс. человек, территория — 111 390 кв. км. Ньюфаундленд расположен недалеко от североамериканского континента. Он лежит у вод Атлантики, залива Святого Лаврентия. Остров знаменит сырым, холодным климатом, частыми туманами. Лето на нем дождливое и недлинное. А зима — долгая, снежная.
9. Великобритания. Территория составляет 242 495 кв. км, проживает в Великобритании 63 млн человек. На территории размещены: Англия, Шотландия, Уэльс, Северная Ирландия. Остров разделен с Францией проливом Ла-Манш. Островная поверхность холмистая, но в некоторых районах Уэльса и Шотландии встречаются горы средней высоты.
10. Гренландия. Площадь составляет 2 130 800 кв. км. Население составляет 57 тыс. человек. Гренландия это не только крупнейший остров в Атлантике. Он является и самым большим в мире. Принадлежит государству Дания. 82% территории — это ледяная поверхность. На 18% живет население.

В восточной части Атлантического бассейна есть ряд островов с небольшой территорией: Канары, Азоры, острова Зеленого мыса. На западе: Багамы, Бермуды, Малые Антильские, Флорида-Кис. Восток Карибского моря пребывает в окружении Антильских островов.

Источник

§ 9. Атлантичний океан (підручник)

§ 9. Атлантичний океан

Площа океану – 91, 7 млн км 2 .

Середня глибина – 3 600 м.

Максимальна глибина – 8 742 м.

1. Пригадайте, береги яких материків омивають води Атлантичного океану.

2. Які протоки сполучають Атлантичний океан із Середземним морем та Тихим океаном?

3. Які відомі мореплавці торували простори Атлантичного океану?

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ І РОЗМІРИ. Атлантичний океан лежить між Америкою на заході та Європою і Африкою на сході. Межі з Індійським і Тихим океанами проведені умовно – по меридіанах від мисів на південних краях Африки і Південної Америки до Антарктиди. Назву Атлантичному океанові дали стародавні греки за ім’ям міфічного титана Атласа (Атланта), який нібито стояв на краю Землі і тримав на плечах небозвід. У різний час океан називали «Море за Геракловими стовпами», «Західний океан», «Море мороку». Назва Атлантичний океан утвердилася в географії з 1507 р.

Атлантичний океан – другий за величиною океан планети. Як і Тихий, він простягається від субарктичних широт до Антарктиди (на 16 000 км). Його відмінними рисами є витягнута форма та вузькість. І на півночі, і на півдні він має широке водне сполучення з холодними полярними водами. За глибиною Атлантичний океан є другим після Тихого. Максимальна глибина відмічена у глибоководному жолобі Пуерто-Рико (8 742 м).

Серед морів Атлантичного океану вирізняють внутрішні ( Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське) та окраїнні ( Північне, Карибське). Найбільшими затоками є Мексиканська, Біскайська і Гвінейська. За розмірами вони не поступаються морям.

Більшість островів розташована поблизу суходолу і має материкове походження ( Ірландія, Великобританія, Великі Антильські). Вулканічними є острови Ісландія, Канарські. Коралове походження мають Бермудські острови.

Саргасове море одне з найзагадковіших морів світу. Свою назву воно отримало за скупчення у поверховому шарі води плаваючих бурих водоростей саргасів. Їх пучки зелено-бурими плямами проступають на синій поверхні моря. У 1492 р. Христофор Колумб у своєму щоденнику записав: «Стільки трави, що здавалося, все море кишить нею». Іспанським морякам водорості, вкриті повітряними пухирцями, нагадували сорт винограду сарга. Отже, назва Саргасове море дослівно означає Виноградне море. Цікаво, що воно не має берегів, а його межі визначають океанічні течії.

ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Атлантичний океан – найбільш вивчений і освоєний людьми. Перші відомості про нього зібрали фінікійці ще за тисячу років до н. е. Проте тільки у Х ст. вікінгам вдалося перетнути океан і дістатися від берегів Європи до Гренландії і Північної Америки. Початок швидкому освоєнню океану поклав у XV ст. Христофор Колумб. Слідом за ним здійснювали плавання португальці, іспанці, англійці. Відтоді Атлантичний океан став головним водним шляхом на Землі.

Мал. Маршрути подорожей Христофора Колумба

На початку ХІХ ст. російська експедиція Івана Крузенштерна та Юрія Лисянського провела вивчення проб води з глибин. Всебічні ж дослідження Атлантики почалися тільки наприкінці століття за допомогою спеціально обладнаних експедиційних суден. Англійська експедиція на судні «Челленджер» здійснила проміри глибин, дослідила властивості водних мас, органічний світ океану. У наш час океанологи різних країн світу продовжують вивчати дно, властивості води та течії Атлантичного океану.

БУДОВА ТА РЕЛЬЄФ ДНА. Геологи за зразками порід дна встановили, що Атлантичний океан – наймолодший океан Землі. Майже посеред океану з півночі на південь тягнуться серединно-океанічні хребти – Північноатлантичний і Південноатлантичний. Вони утворюють єдиний підводним гірський ланцюг завдовжки 17 000 км, вершини якого підносяться над дном на 2 000 м. Окремі вершини здіймаються вище рівня океану, утворюючи вулканічні острови. Уздовж середини хребтів проходить розлом земної кори – рифтова долина – завширшки близько 50 км. Вона є однією з найбільших тріщин на поверхні Землі. У цьому місці проходить межа літосферних плит, рухи яких супроводжуються виверженнями вулканів і землетрусами. Виливи магми у рифтовій зоні нарощують краї плит. Завдяки цьому дно Атлантичного океану розширюється зі швидкістю 2 см за рік.

Обабіч серединних хребтів розташовується плоске ложе океану з глибинами 4 – 6 км. На ньому височать сотні підводних гір вулканічного походження. Порівняно з Тихим океаном Атлантичний має ширший шельф, особливо уздовж берегів Європи і Північної Америки.

Мал. Атлантичний океан

Цікава географія

Куди зникла Атлантида

Стародавні легенди, яким понад 3 тис. років, розповідають про Атлантиду –острів-материк, що нібито колись існував у Атлантичному океані. Про нього розповідається в працях давньогрецького філософа Платона, що жив у І V ст. до н. е. Він пише про суходіл, розташований за Середземним морем, який зненацька поглинуло море. Вже в наші часи багато дослідників намагалися відшукати затонулу Атлантиду. Одні шукали її на заході Африки, другі – в Егейському морі, треті – в Індійському океані. Проте пошуки виявилися марними. До цього часу вчені сперечаються про те, була Атлантида чи не було, і якщо була, то де саме.

Робота з картою

1. В яких півкулях розташований океан?

2. Які з морів Атлантичного океану шельфові?

3. Наведіть приклади материкових островів?

4. Назвіть теплі течії північної частини Атлантики. Як вони вливають на формування клімату в Європі?

5. Який напрямок простягання мають серединно-океанічні хребти в Атлантичному океані?

КЛІМАТ . Кліматичні умови Атлантичного океану дуже різноманітні. Це обумовлено його розміщенням в усіх кліматичних поясах земної кулі. Північні та південні райони океану, що розміщуються в полярних і субполярних широтах, мають суворий клімат з від’ємними температурами протягом більшої частини року. При цьому південна частина океану холодніша за північну, оскільки Антарктида є потужнішим охолоджувачем, ніж Арктика.

В помірних широтах на формування клімату впливають західні вітри, які породжують велику кількість штормів (особливо взимку). У тропічних широтах панують пасати. Там спостерігаються н айвищі температури повітря над океаном (+30 0 С) і н айменш а кількість опадів . Північніше екватора виникають тропічні циклони, які іноді перетворюються на урагани. Зароджуючись біля берегів Африки, вони переміщуються до Карибського моря, де набувають максимальної сили. В екваторіальних широтах випадає найбільше опадів – понад 2 000 мм за рік.

Мал. Атлантичний океан біля берегів Антарктиди

ВОДНІ МАСИ Й ТЕЧІЇ. Водні маси різняться температурою і солоністю. Середні температури поверхневих вод в Атлантичному океані значно нижчі, ніж у Тихому. Найтепліші води (+26 0 С) – в екваторіальних і тропічних широтах. Далі на північ і південь температура води знижується.

Найбільша солоність вод (37,5 ‰) спостерігається в тропічних широтах, де переважає бездощова і спекотна погода. У прибережних водах Антарктиди вона знижується до 33 ‰ через опріснення внаслідок танення криги. Найменшу солоність вод (18 ‰) мають райони океану, куди впадають прісні води великих річок. Наприклад, Амазонка у місці впадіння в Атлантичний океан так опріснює його води, що навіть за кілька кілометрів від берега її можна пити. Особливістю Атлантичного океану є численні айсберги.

Течії в Атлантичному океані, як і в Тихому, утворюють два кола циркуляції води. На відміну від Тихого океану вони спрямовані не по широті, а майже уздовж меридіанів. Причиною цього є витягнутість Атлантики з півночі на південь. Течії переносять водні маси, а з ними тепло і холод з одних широт у інші. Найвідоміша тепла течія – Гольфстрім, яка жене теплі тропічні води на північ. Північніше 40˚ пн. ш. вона повертає на північний схід і називається Північноатлантичною. Обидві течії обігрівають не тільки північну частину Атлантики, а й значно пом’якшують клімат на півночі Європи. За це їх називають „водяними обігрівачами”. Над ними формуються більш теплі і вологі повітряні маси, тому виникають хмари, опади, циклони. Західні вітри переносять їх далі на схід – в Європу. З Північного Льодовитого океану в Атлантичний приходить холодна Лабрадорська течія, яка сильно знижує температуру повітря у прилеглих районах.

Мал. Течії Атлантичного океану

ОРГАНІЧНИЙ СВІТ. Рослини і тварини Атлантичного океану бідніші видами, ніж у Тихому. Це пояснюється геологічною молодістю океану. В Атлантиці поширені різні види водоростей – червоні, зелені, бурі (серед яких і саргассові).

Найбільше різноманітних тварин мешкає в екваторіальних і тропічних водах. Тільки там зустрічаються летюча риба, меч-риба, морська черепаха. Серед коралових рифів живуть баракуда, спиноріг, риба-метелик, риба-ангел. Тільки в Саргасовому морі на глибині 700 м нерестяться вугри, які припливають туди з річок Європи і Північної Америки. Із ссавців є кити, тюлені. В холодних водах різноманітність видів незначна, але загальна кількість тварин дуже велика. На узбережжях материків і островах безліч птахів (чайки, кайри), які живляться рибою.

Мал. Морський сувенір

Мал. Завдяки акціям екологів за останнє десятиріччя в Атлантичному океані збільшилась популяція китів

ГОСПОДАРСЬКЕ ВИКОРИСТАННЯ. Атлантичний океан омиває береги найрозвинутіші країни світу. Його просторами пролягли найжвавіші морські шляхи, якими курсують сотні пасажирських і вантажних суден. На його узбережжях виникли найбільші порти світу. Узбережжя і острови є прекрасними місцями відпочинку і туризму.

Біологічні ресурси використовуються людиною з давніх-давен. Серед риб найбільше промислове значення мають оселедець, тріска, тунець, анчоус, мойва, морський окунь, хек, камбала, сардина. Крім риби виловлюють устриць, кальмарів, крабів, лангустів, креветок. У деяких районах внаслідок надмірного вилову скоротилися запаси риби. Для їх відновлення необхідно на кілька років скоротити промисел.

З мінеральних ресурсів на шельфах є поклади нафти і природного газу. Їх розробляють у Північному морі, Мексиканській і Гвінейській затоках. Видобування здійснюється за допомогою бурових платформ, установлених у морі. Потім нафто- і газопроводами, прокладеними дном, сировину перекачують у сховища. Підводні родовища вугілля розробляють Велика Британія і Канада. На шельфі поблизу Південної Африки відкрито родовища високоякісних алмазів. Їх видобувають на спеціально обгороджених і осушених ділянках. Використовують і будівельні матеріали – пісок, гравій, вапняк-черепашник. З води отримують кухонну сіль та інші речовини.

Енергетичні ресурси Атлантичного океану мало освоєні. Біля узбережжя Франції працює електростанція, що використовує енергію припливів. Країна Кот-д’Івуар отримує електроенергію за рахунок різниці температур поверхневого (+30 0 С) і глибоководного (+8 0 С) шарів води.

ПРОБЛЕМА ЗАБРУДНЕННЯ ВОД. Води Атлантичного океану забруднюються річковими водами, стоками прибережних міст, нафтою. Найбільш забрудненими акваторіями є морські шляхи, якими транспортують нафту. Північне море і прибережні води Північної Америки вкриті багатокілометровими нафтовими плямами.

Забруднення води призводить до скорочення чисельності риби. У забруднених прибережних водах, особливо поблизу великих портів, розвиваються віруси небезпечних хвороб: гепатиту, холери, черевного тифу. Через це численні пляжі Чорного, Балтійського, Середземного морів небезпечні для купання.

Боротьбу із забрудненням води ведуть різними способами. Для збереження природи океану необхідно повсякчас здійснювати спостереження і контроль за його станом. В багатьох країнах заборонено скидати в океан неочищені води з промислових підприємств і суден. Варто пам’ятати, океан і суходіл – нерозривне ціле. Не зумівши зберегти океан, навряд чи люди зможуть зберегти і суходіл.

Запитання і завдання

1. Порівняйте географічне положення і розміри Атлантичного та Тихого океанів.

2. Чому посеред Атлантичного океану виникли серединноокеанічні хребти?

3. Чому води Атлантичного океану поблизу узбережжя Антарктиди мають меншу солоність?

4. Розкажіть про органічний світ Атлантичного океану.

5. Які багатства криються у водах Атлантичного океану?

6. Внаслідок чого води океану забруднюються?

7. Поміркуйте, чому Північну Атлантику називають кухнею погоди Європи.

8. Користуючись картою «Будова земної кори», визначте:

а) які літосферні плити утворюють дно Атлантичного океану;

б) в якому напрямку і з якою швидкістю вони рухаються;

в) які форми рельєфу утворюються на дні внаслідок цих рухів.

1. Підпишіть на контурній карті назви: островів – Ісландія, Бермудські, Зеленого Мису; підводних хребтів – Північноатлантичний, Південноатлантичний.

2. Позначте відповідними кольорами теплі і холодні течії та підпишіть їх назви – Гольфстрім, Північноатлантична, Лабрадорська, Канарська.

Источник