Який за жанром твір старий і море

✅Аналіз «Старий і море» Хемінгуей

Ернест Хемінгуей – найправдивіший американський письменник 20-го століття. Побачивши одного разу горе, біль і жах війни, письменник поклявся до кінця життя бути “правдивіше самої правди”.

В “Старому і морі” аналіз обумовлений внутрішнім філософським змістом твору. Тому при вивченні повісті Хемінгуея “Старий і море” в 9 класі на уроках літератури необхідно познайомитися з біографією автора, його життєвою і творчою позицією. Наша стаття включає всю необхідну інформацію з аналізу твору, тематику, проблематику та історію створення повісті.

Короткий аналіз

• Історія створення – створений на основі історії, яку автор дізнався у рибалок на Кубі і описав у нарисі в 30-х роках;
• Рік написання – твір був закінчений в лютому 1951 року;
• Тема – мрія і перемога людини, боротьба з самим собою на межі людських можливостей, випробування духу, сутичка з самою природою;
• Композиція – трьохчастична композиція з кільцевим обрамленням;
• Жанр – повість-притча;
• Напрямок – реалізм.

Історія створення

Задум твору виник у письменника в 30-х роках. У 1936 році в журналі “Есквайр” вийшов його нарис “На блакитній воді. Гольфстрімськйи лист”. У ній описана приблизна фабула легендарної повісті: літній рибалка виходить в море і кілька днів без сну та їжі “бореться” з величезною рибою, але акули з’їдають здобич старого. Його знаходять рибалки в напівбожевільному стані, а навколо човна кружляють акули.

Саме ця історія, почута колись автором від кубинських рибалок, стала основою повісті “Старий і море”. Через багато років в 1951 році письменник закінчує свій масштабний твір, усвідомлюючи, що це найголовніша праця в його житті. Твір написаний на Багамських островах, вийшов друком у 1952 році. Це останній, опублікований за життя, твір Хемінгуея.

З дитинства Хемінгуей, як і його батько, захоплювався риболовлею, він – професіонал у цій сфері, знав все життя і побут рибалок до найдрібніших деталей, включаючи прикмети, забобони і легенди. Такий цінний матеріал не міг не відбитися в творчості автора, він став сповіддю, легендою, підручником життєвої філософії простої людини, яка живе плодами своєї праці.

У діалогах з критикою автор ухилявся від коментарів про ідею твору. Його кредо: правдиво показати “справжнього рибалку, справжнього хлопчика, справжню рибу і справжніх акул”. Саме так висловився автор в інтерв’ю, даючи зрозуміти: його прагнення – це реалістичність, ухиляючись від будь-якого іншого трактування змісту тексту. У 1953 році Хемінгуей отримав визнання в черговий раз, отримавши Нобелівську премію за свій твір.

Тема твору – випробування на міцність людської сили волі, характеру, віри, а також тема мрії і духовної перемоги. Тема самотності і людського призначення також порушена автором.

Основна думка твору в тому, щоб показати людину в боротьбі з самою природою, її створіннями і стихіями, а також боротьба людини зі своїми слабкостями. Величезний пласт авторської філософії промальовується в повісті чітко і ясно: людина народжена для чогось певного, оволодівши цим, вона буде завжди щасливою і спокійною. У всього в природі є душа, і люди повинні поважати і цінувати це – земля вічна, люди – ні.

Хемінгуей дивно мудро показує досягнення людиною своєї мрії, і те, що слідує за цим. Величезний марлін – найголовніший трофей в житті старого Сантьяго, він – доказ того, що ця людина перемогла в сутичці з природою, з породженням морської стихії. Тільки те, що дається важко, змушує пройти тяжкі випробування, проблеми – приносять головному герою щастя і задоволення. Мрія, яка дісталася потом і кров’ю – найбільша нагорода для Сантьяго. Попри те, що акули з’їли марліна, моральної і фізичної перемоги над обставинами ніхто не скасовує. Приватне торжество літнього рибалки і визнання в суспільстві “колег” – найкраще, що могло трапитися в його житті.

Композиція

Умовно композицію повісті можна розділити на три частини:

• старий і хлопчик;
• старий в морі;
• повернення головного героя додому.

На образі Сантьяго формуються всі композиційні елементи. Кільцеве обрамлення композиції полягає в спогляданні старого в море і його повернення. Особливість твору в тому, що він насичений внутрішніми монологами головного героя і навіть діалогами з самим собою.

Приховані біблійні мотиви простежуються в промовах старого, його життєві позиції, в імені хлопчика – Мандоліно (скорочене від Еммануїл), в образі самої риби-гіганта. Ця рибина – втілення мрії старця, який смиренно, терпляче зустрічає всі випробування, не скаржиться, не лається, а лише тихо молиться. Його життєва філософія і духовна сторона існування – своєрідна особиста релігія, дуже нагадує християнство.

У літературознавстві прийнято позначати жанр “Старого і море” як повість-притчу. Саме глибокий духовний зміст робить твір винятковим, цей зміст виходить за рамки традиційної повісті. Сам автор зізнавався, що міг би написати величезний роман з безліччю сюжетних ліній, але вважав за краще більш скромний обсяг, щоб створити щось унікальне.

Источник

Який за жанром твір старий і море

Аналіз твору Е. Хемінгуея «Старий і море»

1. Аналіз твору «Старий і море»

«Старий і море», Е. Хемінгуей, опубліковано у 1952 р.

Заголовок містить певну характеристику головного героя (більш того, море теж можна вважати своєрідним персонажем, адже «старий завжди думав про море як про жінку, про живу істоту»), містить вказівку на тему та проблему твору (старий і море — протистояння людини і природи).

Твір написаний у прозовій формі, наявний зовнішній план сюжету, текст має описово-розповідальну структуру, об єктивно зображуються події та людські взаємини. Таким чином, твір належить до епосу. Жанр — повість-притча, тобто середній епічний жанр, який характеризується здебільшого однолінійним сюжетом і розповідає про певні події з життя головного героя, а також має алегоричний характер, глибокий моральний і філософський зміст.

.Художня тематика твору

Повість торкається кількох так званих «вічних» тем, кожній з яких відведено своє місце у творі. Так, автор розкриває тему єдності й взаємодії людини і природи через образ старого: Сантьяго відчуває себе частиною природи, а не людиною, яка з нею змагається. Також у творі присутня тема смерті, виражена законом: треба або вбивати, або бути вбитим. Смерть є неминучою (за Хемінгуеєм), однак всі живі істоти прагнуть боротися за своє життя. Традиційно «Старий і море» сприймається як гімн мужності людини, її волі й силі. Отже, тема героїзму також присутня в цьому творі. «Подвиг» старого, те, на що він іде заради своєї мети, і його сприйняття поразки, певно, і є героїзмом.

Повість побудована на системі мотивів, які переплітаються та взаємодіють між собою. На мою думку, варто виділити такі найголовніші мотиви:

а) Незвичайна риба, яку хотів упіймати (і, зрештою, упіймав) Сантьяго. На мою думку, саме рибина втілює мрію старого, його мету, задля досягнення якої він ні перед чим не зупиниться.

б) Самотність — старий неодноразово повторює слова «самотній», «самотина», «сам»: «Не можна, щоб людина доживала віку в самотині, — думав він. — Але нічого не вдієш». Проте, мені здається, таким чином письменник показує, що саме необхідність розраховувати лише на себе робить старого мужнім, терпеливим і безстрашним.

в) Леви — це зв’язок старого з минулим, його спогади про юність і пережиті пригоди.

У повісті «Старий і море» Хемінгуей застосував «прийом айсберга»: «на поверхні» знаходиться лише одна третя, а решта — «під водою», тобто читач має сам це домислити. На мою думку, проблематику твору можна загалом визначити як морально-етичну і філософську.

Одна з основних проблем повісті — взаємини людини і природи. З одного боку, Сантьяго притаманне почуття органічної єдності з природою. Старий милується її красою і величчю, схиляється перед її мудрістю та грізною силою, щиро співчуває беззахисним створінням. Він і самого себе усвідомлює часткою природи, наприклад, згадуючи про черепах, зауважує: «Адже і в мене таке саме серце, та й руки-ноги подібні до їхніх». З іншого боку, змальовується протистояння людини та природи. Саме у цьому полягає зміст двобою рибалки з рибиною та його битви з акулами. Двоїсті взаємини людини та природи найповніше розкриваються у ставленні старого до рибини. Він сприймає її як суперника, якого треба перемогти, однак при цьому він захоплено милується грацією та міццю рибини, і відчуває до неї щире співчуття.

Також у повісті порушується проблема життєвих поразок та перемог особистості. Так, за сюжетом, старий програє: від рибини, здобутої ціною неймовірних зусиль, залишається лише кістяк. Проте, з іншого боку, це є свідченням рибальського подвигу. У боротьбі з рибиною Сантьяго виявляє справжній героїзм, витримавши всі негаразди, що стверджує моральну силу людини: «. я покажу їй, — подумки каже Сантьяго, — на що здатна людина й що вона може стерпіти».

На мою думку, головними у творі є ідея непереможності та незламності людини, її здатності витримати будь-які випробування долі; а також ідея нерозривного зв язку людини і природи, необхідності шанувати і жити в гармонії з оточуючим світом.

Тип конфлікту — конфлікт між людиною і природою.

У повісті наявний героїчний (подвиг старого), драматичний (поразка рибалки) і гуманістичний (ідея моральної непереможності особистості) пафос.

На мою думку, у творі відсутні яскраво виражені прийоми комічного.

Твір є життєподібним.

Твір є самостійним, не поділений на розділи.

виклад інформації — розповідь та спогади (сни);

. Сюжет і фабула співпадають.

o за походженням — частково взятий з реального життя (Хемінгуей був завзятим рибалкою і добре розумівся на тонкощах цього ремесла, знався з багатьма рибалками; одним з прототипів головного героя вважається кубинський рибалка Грегоріо Фуентос), частково вигаданий;

o за динамічністю — адинамічний (дія дещо уповільнена);

o за кількістю ліній — однолінійний;

o за формою вияву — зовнішній.

o експозиція (знайомство з персонажами, місцем дії тощо);

o зав язка (старий виходить у море);

o розвиток дії (перебування Сантьяго у човні);

o кульмінація (двобій з рибиною);

o розв язка (старий повертається додому).

Прийом організації сюжету — у хронікально-лінійній послідовності.

. Композиція позасюжетних елементів

У повісті є багато позасюжетних елементів, які уповільнюють дію та доповнюють цілісну картину твору. Так, наприклад, сни старого — це пам’ять про пережиту боротьбу й готовність знову ставати до бою. Портретна характеристика дає читачеві змогу більше дізнатися про головного героя, його повсякденне життя, його минуле тощо: «Старий був кощавий, виснажений, потилицю його поорали глибокі зморшки, на обличчі темніли коричневі плями нешкідливого нашкірного раку, що з’являються від сонячного проміння, відбитого тропічним морем. Ті плями збігали вниз по щоках до самої шиї. Долоні старого були посічені глибокими поперечними рубцями від плетеної жилки, якою він тягнув з води велику рибу. Та жоден з тих рубців не був свіжий — усі старі, як борозни на пересохлій землі. Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно.» Таку ж роль виконує й опис житла старого: «Там стояли ліжко, стіл та стілець, а просто на долівці було вогнище, де старий розпалював деревне вугілля й варив собі їсти. На темних стінах із розрівняних і щільно припасованих один до одного шорстких волокнистих щитків висіло кольорове зображення Святого серця Господнього і ще одне — Мідної Богоматері. То були пам’ятки по дружині. Колись на стіні висіла і її підфарбована фотографія, але старий зняв те фото, бо, дивлячись на нього, надто гостро відчував свою самотність, і тепер воно лежало на полиці в кутку під його чистою сорочкою.»

Композиція персонажів — один персонаж в центрі, інші навколо нього.

Художній час — абстрактний;

художній простір — конкретний, земний, символічний (море — людське життя, сповнене випробувань).

Мова художнього твору.

Лексичні ресурси: професіоналізми (рибальські терміни: ості, гарпун, живець тощо) (у мові оповідача й героїв), введення в мову персонажів іспанських слів та виразів, розмовна лексика. На мою думку, головна функція цих засобів — це підсилення реалістичності та переконливості зображуваного.

порівняння (вітрило скидалося на прапор безнастанної поразки; рубці старі, як борозни на пересохлій землі; живці висіли гірляндою; хмари над землею купчились, наче гори);

епітети (золотаві береги; );

метафори (зморшки поорали його потилицю; червонястий серпанок планктону);

символи (рибина, акули, леви тощо)

полісиндетон (багатосполучниковість) («Побачив і білу смугу обгризеного хребта, і темне громаддя голови з випнутим уперед мечем, і весь голий кістяк.»)

риторичні звернення (старий звертається до риби, птахів тощо)

Всі ці засоби допомагають зробити художнє мовлення твору яскравішим та виразнішим, підкреслити або глибше розкрити певні художні деталі. Крім того, цікавим елементом твору є розмова старого з рибино. Він звертається до неї, як до гідного суперника, а іноді навіть співчуває їй. Таким чином, на мою думку, автор підкреслює гармонію старого рибалки з природою, його любов і шанобливе ставлення до неї.

хемінгуей старик море

Повість Е. Хемінгуея — це ствердження ідеї незламності людини, її здатності жити далі після поразок. Вона пронизана гуманістичним пафосом та оптимізмом. Всепереможним гімном людині звучать у творі слова старого: «. людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати неможна». Проблеми, які піднімаються у повісті, завжди були і є актуальними. На мою думку, кожен читач зможе щось почерпнути для себе з цього твору. Адже, як казав сам автор, це його послання майбутнім поколінням. Це урок, яки й ми всі маємо вивчити.

Репетиторство

Наши специалисты проконсультируют или окажут репетиторские услуги по интересующей вас тематике.
Отправь заявку с указанием темы прямо сейчас, чтобы узнать о возможности получения консультации.

Источник

Аналіз твору Е. Хемінгуея «Старий і море»

Описово-розповідальна структура твору Хемінгуея «Старик і море», об’єктивне зображення подій і людських взаємин. Розкриття тематики розповіді. Система мотивів, особливості взаємодії їх між собою. Композиція позасюжетних елементів. Специфіка хронотопу.

Рубрика	Литература
Вид	анализ книги
Язык	украинский
Дата добавления	02.09.2013
Размер файла	12,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз твору Е. Хемінгуея «Старий і море»

1. Аналіз твору «Старий і море»

«Старий і море», Е. Хемінгуей, опубліковано у 1952 р.

Заголовок містить певну характеристику головного героя (більш того, море теж можна вважати своєрідним персонажем, адже «старий завжди думав про море як про жінку, про живу істоту»), містить вказівку на тему та проблему твору (старий і море — протистояння людини і природи).

Твір написаний у прозовій формі, наявний зовнішній план сюжету, текст має описово-розповідальну структуру, об’єктивно зображуються події та людські взаємини. Таким чином, твір належить до епосу. Жанр — повість-притча, тобто середній епічний жанр, який характеризується здебільшого однолінійним сюжетом і розповідає про певні події з життя головного героя, а також має алегоричний характер, глибокий моральний і філософський зміст.

2.Художня тематика твору

Повість торкається кількох так званих «вічних» тем, кожній з яких відведено своє місце у творі. Так, автор розкриває тему єдності й взаємодії людини і природи через образ старого: Сантьяго відчуває себе частиною природи, а не людиною, яка з нею змагається. Також у творі присутня тема смерті, виражена законом: треба або вбивати, або бути вбитим. Смерть є неминучою (за Хемінгуеєм), однак всі живі істоти прагнуть боротися за своє життя. Традиційно «Старий і море» сприймається як гімн мужності людини, її волі й силі. Отже, тема героїзму також присутня в цьому творі. «Подвиг» старого, те, на що він іде заради своєї мети, і його сприйняття поразки, певно, і є героїзмом.

Повість побудована на системі мотивів, які переплітаються та взаємодіють між собою. На мою думку, варто виділити такі найголовніші мотиви:

а) Незвичайна риба, яку хотів упіймати (і, зрештою, упіймав) Сантьяго. На мою думку, саме рибина втілює мрію старого, його мету, задля досягнення якої він ні перед чим не зупиниться.

б) Самотність — старий неодноразово повторює слова «самотній», «самотина», «сам»: «Не можна, щоб людина доживала віку в самотині, — думав він. — Але нічого не вдієш». Проте, мені здається, таким чином письменник показує, що саме необхідність розраховувати лише на себе робить старого мужнім, терпеливим і безстрашним.

в) Леви — це зв’язок старого з минулим, його спогади про юність і пережиті пригоди.

У повісті «Старий і море» Хемінгуей застосував «прийом айсберга»: «на поверхні» знаходиться лише одна третя, а решта — «під водою», тобто читач має сам це домислити. На мою думку, проблематику твору можна загалом визначити як морально-етичну і філософську.

Одна з основних проблем повісті — взаємини людини і природи. З одного боку, Сантьяго притаманне почуття органічної єдності з природою. Старий милується її красою і величчю, схиляється перед її мудрістю та грізною силою, щиро співчуває беззахисним створінням. Він і самого себе усвідомлює часткою природи, наприклад, згадуючи про черепах, зауважує: «Адже і в мене таке саме серце, та й руки-ноги подібні до їхніх». З іншого боку, змальовується протистояння людини та природи. Саме у цьому полягає зміст двобою рибалки з рибиною та його битви з акулами. Двоїсті взаємини людини та природи найповніше розкриваються у ставленні старого до рибини. Він сприймає її як суперника, якого треба перемогти, однак при цьому він захоплено милується грацією та міццю рибини, і відчуває до неї щире співчуття.

Також у повісті порушується проблема життєвих поразок та перемог особистості. Так, за сюжетом, старий програє: від рибини, здобутої ціною неймовірних зусиль, залишається лише кістяк. Проте, з іншого боку, це є свідченням рибальського подвигу. У боротьбі з рибиною Сантьяго виявляє справжній героїзм, витримавши всі негаразди, що стверджує моральну силу людини: «. я покажу їй, — подумки каже Сантьяго, — на що здатна людина й що вона може стерпіти».

На мою думку, головними у творі є ідея непереможності та незламності людини, її здатності витримати будь-які випробування долі; а також ідея нерозривного зв’язку людини і природи, необхідності шанувати і жити в гармонії з оточуючим світом.

Тип конфлікту — конфлікт між людиною і природою.

У повісті наявний героїчний (подвиг старого), драматичний (поразка рибалки) і гуманістичний (ідея моральної непереможності особистості) пафос.

На мою думку, у творі відсутні яскраво виражені прийоми комічного.

Твір є життєподібним.

Твір є самостійним, не поділений на розділи.

— виклад інформації — розповідь та спогади (сни);

1. Сюжет і фабула співпадають.

o за походженням — частково взятий з реального життя (Хемінгуей був завзятим рибалкою і добре розумівся на тонкощах цього ремесла, знався з багатьма рибалками; одним з прототипів головного героя вважається кубинський рибалка Грегоріо Фуентос), частково вигаданий;

o за динамічністю — адинамічний (дія дещо уповільнена);

o за кількістю ліній — однолінійний;

o за формою вияву — зовнішній.

3. Елементи сюжету:

o експозиція (знайомство з персонажами, місцем дії тощо);

o зав’язка (старий виходить у море);

o розвиток дії (перебування Сантьяго у човні);

o кульмінація (двобій з рибиною);

o розв’язка (старий повертається додому).

Прийом організації сюжету — у хронікально-лінійній послідовності.

4. Композиція позасюжетних елементів

У повісті є багато позасюжетних елементів, які уповільнюють дію та доповнюють цілісну картину твору. Так, наприклад, сни старого — це пам’ять про пережиту боротьбу й готовність знову ставати до бою. Портретна характеристика дає читачеві змогу більше дізнатися про головного героя, його повсякденне життя, його минуле тощо: «Старий був кощавий, виснажений, потилицю його поорали глибокі зморшки, на обличчі темніли коричневі плями нешкідливого нашкірного раку, що з’являються від сонячного проміння, відбитого тропічним морем. Ті плями збігали вниз по щоках до самої шиї. Долоні старого були посічені глибокими поперечними рубцями від плетеної жилки, якою він тягнув з води велику рибу. Та жоден з тих рубців не був свіжий — усі старі, як борозни на пересохлій землі. Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно.» Таку ж роль виконує й опис житла старого: «Там стояли ліжко, стіл та стілець, а просто на долівці було вогнище, де старий розпалював деревне вугілля й варив собі їсти. На темних стінах із розрівняних і щільно припасованих один до одного шорстких волокнистих щитків висіло кольорове зображення Святого серця Господнього і ще одне — Мідної Богоматері. То були пам’ятки по дружині. Колись на стіні висіла і її підфарбована фотографія, але старий зняв те фото, бо, дивлячись на нього, надто гостро відчував свою самотність, і тепер воно лежало на полиці в кутку під його чистою сорочкою.»

Композиція персонажів — один персонаж в центрі, інші навколо нього.

5. Специфіка хронотопу

Художній час — абстрактний;

художній простір — конкретний, земний, символічний (море — людське життя, сповнене випробувань).

Мова художнього твору.

Лексичні ресурси: професіоналізми (рибальські терміни: ості, гарпун, живець тощо) (у мові оповідача й героїв), введення в мову персонажів іспанських слів та виразів, розмовна лексика. На мою думку, головна функція цих засобів — це підсилення реалістичності та переконливості зображуваного.

— порівняння (вітрило скидалося на прапор безнастанної поразки; рубці старі, як борозни на пересохлій землі; живці висіли гірляндою; хмари над землею купчились, наче гори);

— епітети (золотаві береги; );

— метафори (зморшки поорали його потилицю; червонястий серпанок планктону);

— символи (рибина, акули, леви тощо)

— полісиндетон (багатосполучниковість) («Побачив і білу смугу обгризеного хребта, і темне громаддя голови з випнутим уперед мечем, і весь голий кістяк.»)

— риторичні звернення (старий звертається до риби, птахів тощо)

Всі ці засоби допомагають зробити художнє мовлення твору яскравішим та виразнішим, підкреслити або глибше розкрити певні художні деталі. Крім того, цікавим елементом твору є розмова старого з рибино. Він звертається до неї, як до гідного суперника, а іноді навіть співчуває їй. Таким чином, на мою думку, автор підкреслює гармонію старого рибалки з природою, його любов і шанобливе ставлення до неї.

хемінгуей старик море

Повість Е. Хемінгуея — це ствердження ідеї незламності людини, її здатності жити далі після поразок. Вона пронизана гуманістичним пафосом та оптимізмом. Всепереможним гімном людині звучать у творі слова старого: «. людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати неможна». Проблеми, які піднімаються у повісті, завжди були і є актуальними. На мою думку, кожен читач зможе щось почерпнути для себе з цього твору. Адже, як казав сам автор, це його послання майбутнім поколінням. Це урок, яки й ми всі маємо вивчити.

Размещено на Allbest.ru

Подобные документы

Літературно-стилістичний аналіз повісті. Історія створення та принципи написання повісті «Старий і море» Е.Хемінгуейем. Варіативність концепцій щодо різних сприймань змісту твору. Символічність образів твору.

реферат [19,5 K], добавлен 22.05.2002

Творчий шлях відомого американського письменника, журналіста, лауреата Нобелівської премії Ернеста Хемінгуея. Історія створення повісті «Старий і море». Зміст нижньої частини «айсберга». Проблема твору, символи і їх значення. Притчевий характер повісті.

презентация [2,3 M], добавлен 06.02.2014

Аналіз епічного твору Ніколаса Спаркса «Спіши любити» з використанням схеми. Рік створення твору. Доцільність визначення роду та жанру. Тематичний комплекс, провідні мотиви. Основні ідеї, конфлікт твору. Специфіка архітектоніки, композиція сюжету.

реферат [16,9 K], добавлен 09.03.2013

Место повести «Старик и море» в творчестве Эрнеста Хемингуэя. Своеобразие художественного мира писателя. Развитие темы стойкости в повести «Старик и море», ее двуплановость в произведении. Жанровая специфика повести. Образ человека-борца в повести.

дипломная работа [108,6 K], добавлен 14.11.2013

Особливості літературного процесу кінця ХVІІІ — початку ХІХ століття. Аналіз основних ідей п’єси Д.І. Фонвізіна «Недоросток». Жанрова специфіка комедії, характеристика дійових осіб. Актуальність основних проблем твору з позицій сучасного реципієнта.

курсовая работа [35,9 K], добавлен 27.05.2014

Автобіографічні та біографічні відомості І.П. Котляревського, пов’язані з основою твору. «Енеїда» — епїчна, бурлескнотравестійна поема, перший твір нової української літератури. Правда та художній вимисел, проблематика твору, аналіз художніх образів.

реферат [33,7 K], добавлен 01.12.2010

Ідейно-образний рівень ліричного твору. Творчість Ліни Костенко в ідейно-художньому контексті літератури. Форма художнього твору, її функції. Проблема вини і кари у драматичній поемі. Специфіка категорій часу й простору. Аналіз віршів письменниці.

курсовая работа [45,7 K], добавлен 30.10.2014

Источник